Ухвала суду № 62292565, 26.10.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12786/16-ц

провадження № 2/201/2865/2016

У Х В А Л А

26 жовтня 2016 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває вказана цивільна справа.

Від ОСОБА_1 25 жовтня 2016 року надійшла заява про забезпечення позову, у якій остання просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2, обґрунтовуючи свою заяву тим, що існує вірогідність того, що відповідач з метою ухилення від сплати позивачці 40638,52 грн. може вчинити дії з відчуження належного йому на праві власності обєкту нерухомого майна.

Розглянувши заяву, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.3 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1, п. 2 ч.1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту та майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або і інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є заборгованість у ромізрі 40638,52 грн.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи положення ст. ст. 151, 152 ЦПК України та зазначені розяснення Постанови Пленуму Верховного Суду України, суд не находить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, окрім того заявлені заходи забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно, вартість якого значного перевищує розмір позовних вимог, не співмірні з позовними вимогами.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 294 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя С.О.Демидова