Постанова № 62292078, 25.10.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 910/8075/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Стратієнко Л.В., Корнілова Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/8075/16 господарського суду міста Києва за позовомприватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 48 834, 20 грн.,за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Корсуна Ю.Ю.,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 48 834, 20 грн. збитків, завданих незбереженням вантажу при перевезенні.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до залізничної накладної № 49714108 на адресу позивача 04.11.2015 зі станції відправлення "Авдіївка" Донецької залізниці на станцію Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці прибули вагони №№ 56327802, 56982044, 56362106, 55796858, 53602504, 62006689, 56046840 з вантажем кокс доменний, вантажовідправником яких є публічне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", а одержувачем - публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

На станції Маріуполь - Сортувальний Донецької залізниці проведено перевірку маси вантажу у вагонах №№ 56327802, 56982044, 56362106, 55796858, 53602504, 62006689, 56046840 зі складанням комерційних актів від 09.11.2015 БН №724453/1395, БН №724454/1396, БН №724455/1397, БН №724456/1398, БН №724457/1399, БН №724458/1400, в яких зазначено, що: у вагоні № 56327802 виявлено недостачу коксу доменного у кількості 2 150 кг, у вагоні № 56982044 - у кількості 2 150 кг, у вагоні № 56362106 - у кількості 2 200 кг, у вагоні № 55796858 - у кількості 2 400 кг, у вагоні № 53602504 - у кількості 2 400 кг, у вагоні № 62006689 - у кількості 2 600 кг, у вагоні № 56046840 - у кількості 3 150 кг.

Вважаючи відповідача винним у нестачі вантажу та розрахувавши вартість недостачі вантажу відповідно до рахунку-фактури вантажовідправника № 90612092 від 04.11.2015 та сертифікатів якості на партію № 19823 та № 19824 з урахуванням норми недостачі вантажу 2%, позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача 48 834, 20 грн. збитків у вигляді вартості втраченого вантажу.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодися суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли між позивачем та державним підприємством "Донецька залізниця", тоді як доказів переходу прав і обов'язків від останнього до відповідача не надано, у зв'язку з чим у задоволенні позову відмовлено. Апеляційним судом також встановлено, що під час розгляду справи відбулась зміна найменування позивача (з публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" на приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча") без зміни при цьому його організаційно-правової форми.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного господарських судів передчасними, з огляду на таке.

Судами обох інстанцій встановлено, що публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як нова юридична особа утворене згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Як вбачається із положень зазначених Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Відповідно до вимог ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог, комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Таким чином, у разі злиття, поділу, приєднання підприємств момент переходу майна та відповідних прав і обов'язків до нових підприємств визначається днем підписання передавального або розподільного акту чи балансу, і тому не може співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодексу), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди обох інстанцій не врахували, що принцип повноти оцінки доказів, передбачений ч. 1 ст. 43 зазначеного Кодексу, означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Водночас суд не позбавлений права запропонувати сторонам подати додаткові докази, а в разі виникнення в цих осіб труднощів за їх клопотанням сприяє у витребуванні таких доказів.

Дійшовши формального висновку, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували правонаступництво відповідача у даній справі, суд апеляційної інстанції не врахував, що ст. 34 Господарського процесуального кодексу України слід застосовувати у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 43 зазначеного Кодексу та фактично ухилився від витребування відповідних доказів.

Згідно зі ст. 33 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати необхідні для цього докази, при цьому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Разом з тим судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи було складено передавальний акт та чи затверджувався він в установленому законом порядку, не досліджено первинні документи щодо передачі активів і пасивів державного підприємства "Донецька залізниця" у процесі здійснення реорганізації шляхом злиття з публічним акціонерним товариством "Українська залізниця". Відтак, судами не встановлено обсяг прав та обов'язків, що переходять до правонаступника у результаті злиття, та чи відбулась передача правонаступнику прав та обов'язків.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно перевірити доводи сторін, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, витребувавши при цьому їх у разі необхідності, та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності вирішити спір, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні відносини.

Керуючись ст. ст. 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/8075/16 скасувати.

Справу № 910/8075/16 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Стратієнко Л.В. Корнілова Ж.О.