Ухвала суду № 62288620, 27.10.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №574/950/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Куцан В. М.Номер провадження 22-ц/788/1701/16 Суддя-доповідач - Собина О. І. Категорія - 39

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Хвостика С. Г. , Околота Г. М. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Буринського районного суду Сумської області від 16 вересня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області

про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и л а:

10 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду, який мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його тітка ОСОБА_4, після якої залишилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 4,26 га на території Миколаївської сільської ради Буринського району. ОСОБА_4 за життя був складений заповіт, в якому вона заповіла все її майно його матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а тому вважає, що він входить до числа спадкоємців. Спадкова справа на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не оформлялася. Проте у передбачений законом строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки встановлював факт родинних відносин між вказаними особами. Тому просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 16 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляцій скарзі позивач посилаючись на неповноту з'ясованих обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що не міг вчасно подати заяву про прийняття спадщини, так як на той час вирішував різноманітні життєві проблеми. Лише в 2015 році він почав займатися встановленням факту родинних відносин між тіткою та матір'ю, так як були відсутні їх свідоцтва про народження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи позивача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла тітка позивача ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.4).

Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 4,26 га, що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Буринського району Сумської області, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 (а.с.5).

З довідки Миколаївської сільської ради Буринського району №49 від 31 травня 2016 року вбачається, що ОСОБА_4 була постійною мешканкою с. Миколаївка, на день смерті разом з нею ніхто не проживав (а.с.6,22).

19 березня 1999 року ОСОБА_4 був складений заповіт, посвідчений Миколаївською сільською радою, зареєстрований в реєстрі за №83, яким все своє майно вона заповіла матері позивача - ОСОБА_5, що підтверджується копією заповіту (а.с.7,25).

ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року є матір'ю позивача, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 18 травня 2016 року та копією свідоцтва про народження (а.с.9,12).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11 липня 2016 року встановлені факти, що ОСОБА_4 була рідною сестрою ОСОБА_5 та, що позивач ОСОБА_3 є племінником ОСОБА_4 (а.с.8).

Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, яке позивач не прийняв, що підтверджується копією спадкової справи №331/2015. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 став її чоловік - ОСОБА_6 (а.с.28-57).

Суд першої інстанції застосувавши положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України відмовив в задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини виходячи з недоведеності позивачем поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270).

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно роз'яснень, які містяться в абз. 6 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на встановлені судом обставини та вищенаведені норми матеріального і процесуального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені позивачем причини не подання ним заяви до нотаріальної контори у передбачений законом шестимісячний строк з дня смерті тітки не можна вважати поважними, тобто такими, які б були підставою для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Не довівши належними доказами наявність поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, що завадили подати заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців після смерті тітки, позивач не надав суду переконливих доказів і того, що завадило йому протягом 2013-2016 років, тобто протягом чотирьох років, звернутися з даним позовом до суду.

Отже, рішення суду відповідає положенням ч. 3 ст. 212 ЦПК України, згідно якої суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування рішення суду. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 16 вересня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -