Ухвала суду № 62287552, 13.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5026/16

Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Короткова В.Д., Фальчука В.П.

при секретарі: Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 10 травня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом, який вподальшому уточнив, до ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, а за ОСОБА_4 визнати право власності на автомобіль марки „Волга" ГАЗ - 31-29 та дачний будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, мотивуючи це тим, що у листопаді 1985 році ОСОБА_2 розпочала спільне життя з ОСОБА_4 у громадському шлюбі у будинку його батьків. На той час вона працювала понад десять років у Чорноморському морському пароплавстві на посаді адміністратора ресторанів судів закордонного спрямування, та мала великі заощадження на рахунку № НОМЕР_1 Державної трудової ощадної каси СРСР. 18.02.1986 року за її кошти, які вона зняла зі свого рахунку з Державної трудової ощадної каси, було куплено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та за договором купівлі-продажу даний будинок було оформлено на ОСОБА_4 Як зазначає позивач, відповідач пообіцяв їй, що вподальшому будинок переоформить на її ім"я. Крім того, за час спільного життя вони придбали автомобіль марки „Волга" ГАЗ - 31-29 та дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. 11.08.1995 року позивач з відповідачем офіційно одружилися, на той час вже мали двох спільних дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. У 2003 році спільне життя з відповідачем стало неможливим, після чого він пішов з сім"ї. Починаючи з 2006 року відповідач почав погрожувати та виганяти її з дітьми з вказаного будинку, викидувати особисті речі та руйнувати майно. Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 14.03.2013 року шлюб між ними було розірвано. Майнових претензій не було, вона продовжувала проживати у будинку в м.Одесі, а ОСОБА_4 в Іванівському районі та користуватися автомобілем Волга. Через рік після розлучення відповідач знову почав виганяти її з дітьми з вказаного будинку. Позивачка вважає, що оскільки житловий будинок куплений за її грошові кошти, то він має належити їй, у зв"язку з чим звернулася з позовом до суду.

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Суворовського районного суду м.Одеси із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1, шляхом звільнення з житлового приміщення (а.с.110-111). Мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний будинок належить йому на праві власності, оскільки 18.02.1986 він купив його у ОСОБА_8, що підтверджується договором купівлі-продажу та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Однак, користуватися вказаним житлом він не може, оскільки відповідачі вигнали його з вказаного вище житла та не пускають, у зв"язку з чим він звернувся з позовом до суду.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 10 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 10 травня 2016 року в частині залишення без задоволення вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленими, в засідання судової колегії на 13.10.2016 року о 14-00 г. не з`явилися. Від представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що архів ПАТ «Держощадбанк» з м. Доброслав Одеської області вивезений у м. Бровари Київської області, внаслідок чого потрібен додатковий час для отримання документів необхідних для підтвердження заявлених вимог та доводів апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_7 надав письмову заяву про відкладення розгляду справи і витребування відомостей на підтвердження доводів, які навів у заяві про відкладення справи представник ОСОБА_2

Судова колегія приймає до уваги, що:

- цивільна справа слухається понад розумний строк - з грудня 2014 року (дата подачі позову до суду першої інстанції. Апеляційне провадження у справі відкрито 12.07.2016 року. Справа призначалася до слухання 28.07.2016 року о 09-30 г. і по справі була оголошена перерва до 13.10.2016 року у зв`язку з задоволенням клопотання апелянта про витребування документальних доказів необхідних для підтвердження заявлених вимог та доводів апеляційної скарги;

- ухвала апеляційного суду Одеської області про витребування документів виконана ПАТ «Держощадбанк» і отримані відомості не перешкоджають вирішенню апеляційної скарги по суті наведених в ній доводів.

Судова колегія оцінюючи вказані обставини у сукупності не знаходить підстав для відкладення судового засідання.

Відмовляючи ОСОБА_2 у вимогах про визнання права власності на будинок, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не доведено, що саме за її грошові кошти придбано спірний житловий будинок, що цей будинок є спільним майном подружжя.

Такий висновок суду відповідає матеріалам справи.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.1995 року сторони зареєстрували шлюб (а. с. 10).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 березня 2013 року шлюб зареєстрований 11 серпня 1995 року Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 256 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - розірвано (а. 11).

До укладення і реєстрації шлюбу в органах РАЦС у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 народились діти: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 13-15) та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 17).

18.02.1986 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_6 придбав жилий будинок з господарськими та побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за 16 000 радянських рублів. Договір зареєстрований в Одеському БТІ 04 квітня 1986 року (а. с. 9-8; 48-49).

09.01.1990 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_10 продала, а ОСОБА_4 купив жилий будинок в с. Руська-Слобідка Іванівського району Одеської області за 1000 радянських рублів (а. с. 22)

Рішенням сесії Северинівської сільради Іванівського району Одеської області № 20 від 14.03.1994 року земельну ділянку розміром 0,42 га. в с. Руська-Слобідка Іванівського району Одеської області виділено ОСОБА_4 (а. с. 20)

Крім того, позивачем зазначено, що за час сумісного проживання з відповідачем до реєстрації шлюбу, ними також придбано автомобіль «ГАЗ-24-10», який оформлений на ОСОБА_4 та представлено фотокартки з зображеним на них автомобілем «ГАЗ 24-10» (одна з фотокарток датована 1986 роком). Проте будь-яких реєстраційних документів або відомостей, отриманих від компетентних органів про належність зображеного автомобіля не надано.

Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу виданого 09.08.1995 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 розірваний 08.10.1985 року, про що зроблено запис № 678 (а. с. 12).

Таким чином сторони не будучи в іншому зареєстрованому шлюбі почали разом проживати у листопаді 1985 року і до часу реєстрації шлюбу у 1995 році в них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 13-15) та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4.

На час виникнення сумісного проживання сторін без реєстрації шлюбу та придбання майна діяли норми КпШС України 1969 року та ЦК УРСР 1963 року. При цьому, все спірне майно, яке заявлено ОСОБА_2 до поділу, а саме два жилих будинки та автомобіль «ГАЗ 24-10» були придбані до 1991 року, тобто до вступу в силу Закону УРСР «Про власність» від 07.02.1991 року.

Все майно, яке набуте під час спільного проживання без реєстрації шлюбу між сторонами, оформлено на ОСОБА_4

Позивач посилаючись на ст. 392 ЦК України 2003 року ставить питання, що жилий будинок з господарськими та побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1, придбаний 18.02.1986 року за її особисті кошти, які вона заробила до спільного проживання з відповідачем.

Решту майна, яке набуте під час спільного проживання з відповідачем без реєстрації шлюбу - жилий будинок в с. Руська-Слобідка Іванівського району Одеської області та автомобіль ГАЗ-2410 , позивач в порядку поділу просить залишити у власності відповідача.

Згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 цього Кодексу суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Позивач вказує, що 18 лютого 1986 року - день купівлі спірного будинку вона зняла з відкритого на її ім'я рахунку у відділенні Ощадбанка № 5323/24 грошові кошти в сумі 24000 радянських рублі, з яких 16000 рублів було нею виділено на купівлю спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

У якості доведення вказаних обставин, якими обгрунтовані заявлені вимоги, позивач надала копії сторін своєї ощадної книжки, яка заведена в ощадній касі 7860/0153 Ощадбанку УРСР рахунок № НОМЕР_2, заведеної у 1983 році з залишком 5000 радянських рублів. Як вбачається зі змісту Протягом 1983-1991 років включно на даний рахунок покладено взагалі 1333 рублів 50 копійок (а. с. 27).

З представленої копії ощадної книжки по рахунку № НОМЕР_1 в ощадній касі № 5323/065 не вбачається відображення операції зі зняття коштів в сумі 24000 радянських рублів 18.02.1986 року (а. с. 28).

Відповідно до незасвідченої копії відповіді вих. № 477 від 21.12.2014 року Філії - Одеське регіональне управління АТ «Державний ощадний банк України» вбачається, що ОСОБА_2 23.04.1974 року у відділенні Ощадбанку № 5323/065 відкрито рахунок № НОМЕР_1 на суму 500 радянських рублів. З архівної інформації про рух грошових коштів за рахунком № НОМЕР_1, мало місце зняття 24000 радянських рублів 18.02.1986 року. Лист підписаний керуючим Д.А. Козак, виконавець ОСОБА_13 (а. с. 29).

У відповідь на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28.07.2016 року філією - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» повідомлено, що довідка від 21.12.2014 року за вих. № 477, яка надана ОСОБА_2, має ознаки службового підроблення, оскільки виконавець довідки ОСОБА_13 звільнилася з роботи 11.06.2014 року; бланк довідки не є офіційним бланком філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»; відповідь від 21.12.2014 року підготовлена російською мовою, яка не є офіційною мовою для документообігу в АТ «Держощадбанк»; підписант довідки Д.А. Козак ніколи не займав посаду керуючого ТВВБ № 10015/0535; підпис, який вчинено у довідці не збігається з підписом Д.А. Козак; в журналі реєстрації вихідної кореспонденції ТВВБ № 10015/0535 відсутній запис № 477 від 21.12.2014 року (запис, які велися в грудні 2014 року мали нумерацію «2093»). Крім того, підтвердити або спростувати факт зняття ОСОБА_2 24000 радянських рублів з рахунку № НОМЕР_1 у відділенні Ощадбанку № 5323/024 18 лютого 1986 року, а також надати завірені копії документів не вбачається за можливе, у зв'язку з тим, що термін зберігання документів сплив та відповідні документи були знищені згідно «Акта выделении к уничтожению документов по Жовтневому отделению № 5323 Сбербанка Украины не подлежащих дальнейшему хранению» від 21.03.1994 року».

При таких обставинах заявлені ОСОБА_2 вимоги про визнання за нею права власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в контексті наведених позивачем обгрунтувань про те, що будинок куплений за її особисті кошти з доданням довідки від 21.12.2014 року про зняття позивачем коштів з власного ощадного раухунку в день придбання ОСОБА_4 спірного будинку, є недоведеними.

Аналізуючи вимоги ОСОБА_2 в контексті поділу майна, яке набуте під час спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу з листопада 1985 року до серпня 1995 року, судова колегія зазначає наступне.

Майно, набуте до 1 січня 2004 року під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їх спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Тобто презумпція спільної сумісної власності, яка притаманна набуттю майна під час зареєстрованого шлюбу, в даному випадку не застосовується.

Тому спільна сумісна власність на майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою за дії норм КпШС України до 01 січня 2004 року, коли набрав чинності Сімейний кодекс України, підлягає встановленню та доведенню в загальному порядку.

Проте будь-яких доказів, що жилий будинок в с. Руська-Слобідка Іванівського району Одеської області був придбаний ОСОБА_4 саме за рахунок спільних доходів сторін або що частина коштів на придбання будинку виділена ОСОБА_2 з власних грошових заощаджень, не надано.

Крім того, на вказаний будинок, як вбачається з заявлених вимог, позивач не претендує.

Що стосується автомобілю «ГАЗ-2410», то позивачем окрім фотокартки, датованої 1986 роком, ніяких реєстраційних документів про належність автомобіля та відомостей чи є вказаний автомобіль в наявності і за ким він зареєстрований на даний час - не надано.

При таких обставинах судова колегія погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про недоведеність і безпідставність заявлених позивачем вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та вимог про залишення у власності ОСОБА_4 жилого будинку в с. Руська-Слобідка Іванівського району Одеської області та автомобілю ГАЗ-2410 в порядку поділу спільного сумісного майна, набутого під час спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу з листопада 1985 року до серпня 1995 року.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування або зміни рішення при вирішенні цієї справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 10 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: В.Д. Коротков

В.П. Фальчук