Ухвала суду № 62287337, 18.10.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33459/16-к

Провадження № 1-кп/761/1264/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/ підготовчого судового засідання/

18 жовтня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Слободянюка П.Л.,

за участю секретаря Демешко М.В.,

прокурора Набухотного Т.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

провівши в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва підготовче судове засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 186 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016100100010602 від 25.08.2016),

У С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва 22 вересня 2016 року.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Обвинувачений не заперечував щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.

Вислухавши думку сторін провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, окрім іншого, прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 цього Кодексу, при цьому, згідно вимог даної норми, поряд з іншими даними, обвинувальний акт має містити також і формулювання обвинувачення.

В той же час, даний обвинувальний акт містить протирічливі посилання в частині викладення формулювання обвинувачення.

Так, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1, за окремих обставин, вчинив закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, вчинений повторно, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України.

Разом з тим, об'єктивна сторона саме цього складу кримінального правопорушення полягає у вчиненні грабежу, поєднаного з погрозою застосування відповідного насильства до конкретної особи, зокрема потерпілого, як це буквально визначено в диспозиції ч. 2 ст. 186 КК України, що не знайшло свого формального вираження при змістовному розкритті формули обвинувачення.

Більше того, згідно змісту обвинувального акту, потерпілим по кримінальному провадженні є ОСОБА_2, а погроза ОСОБА_1 щодо застосування насильницьких дій мала місце відносно іншої особи - ОСОБА_3, яка потерпілою по даному кримінальному провадження не є, зокрема даних про це як обвинувальний акт, так і реєстр не містить, а навпаки, відповідно до відомостей реєстру, згадана особа допитувалася під час досудового розслідування як свідок.

Такі протирічливі положення у змісті обвинувального акту, а відтак і сам обвинувальний акт, в якому має бути чітко викладено суть обвинувачення (формулювання), на переконання суду, не узгоджується з положеннями п. [а] ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

За таких обставин, цей акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому обвинувальний акт з додатками стосовно ОСОБА_1 слід повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 10.

Що ж стосується питання щодо встановлення наявності або відсутності підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді «тримання під вартою», суд враховує, що останній є раніше неодноразово судимою особою, що свідчить про схильність його до протиправних проявів. Також суд зважає і на те, що ОСОБА_1 не має офіційного місця роботи, а відтак не володіє стабільним джерелом прибутків, є неодруженим, і на даний час обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Сукупність всіх цих обставин, на переконання суду, вказує на наявність ризиків щодо продовження ОСОБА_1 протиправної діяльності, ухилення від суду чи перешкоджання кримінальному провадженню у будь-який спосіб, в тому числі шляхом впливу на потерпілого і свідків.

Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжити до 16 грудня 2016 року включно.

Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого із погрозою застосування насильства.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 314 - 316 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016100100010602 від 25.08.2016) - повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 10.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 16 грудня 2016 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя П.Л. Слободянюк