Ухвала суду № 62286711, 19.10.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17295/16-ц

Провадження № 4с/522/167/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 справу за скаргою ОСОБА_2, на дії посадових осіб Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з скаргою, в якій вона просить визнати незаконними дії Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області щодо стягнення з неї виконавчого збору, а також просила: скасувати постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 в розмірі 130255,32 гривень, винесену 22.10.2015 року, державним виконавцем Заліпаєвим Ю.В., за примусове виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2011 року по справі №2-178/11, у виконавчому провадженні № 49085902.

При цьому скаржник посилається на те, що державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, не повідомив її у строк, встановлений ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», про відкриття виконавчого провадження № 49085902 та не надіслав їй копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.10.2015 року. Внаслідок вказаного скаржник була позбавлена можливості вчасно добровільно виконати рішення суду про стягнення з неї коштів на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль». Крім того, державними виконавцями Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції не було здійснено жодних фактичних заходів примусового виконання рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_1 від 16 травня 2011 року по справі 2-178/11, що мали передувати винесенню оскаржуваної постанови.

Скаржник ОСОБА_3, представник Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області, державний виконавець Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5, в судове засідання не зявились, про дату, час та місце судового розгляду повідомленні належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник ОСОБА_2 надав суду заяву, в якій просить судовий розгляд даної скарги здійснювати за його відсутності, просить скаргу ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Приморським районним судом м. Одеси розглянуто справу № 2-178/11 за позовом ПАТ«ОСОБА_4 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та вирішено стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» суму заборгованості за кредитним договором №014/79729/74/77753від 05.07.2007 р. у розмірі 1300733 грн. 24 коп., судові витрати в сумі 1700,00 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн., що разом складає 1302553,24 гривень.

На підставі вказаного рішення Приморським районним судом м. Одеси 13.03.2012 р. видано виконавчий лист № 2-178/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 1302553,24 грн.

Державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5 постановою від 15 жовтня 2015 р. відкрито виконавче провадження № 49085902 з виконання вказаного виконавчого листа.

Згідно вказаної постанови ОСОБА_3 є боржником, а ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» - стягувачем.

ОСОБА_3 добровільно виконала всі зобовязання перед ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» в повному обсязі, про що свідчить заява ПАТ «ОСОБА_4 Аваль», згідно якої у ОСОБА_2 відсутні боргові зобовязання перед ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» за кредитним договором № 014/79729/74/77753 від 05.07.2007 р., тому ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» не заперечує проти задоволення скарги.

Державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5 у виконавчому провадженні № 49085902 22.10.2015р. винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 130255,32 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент винесення оскаржуваної постанови регулювалися Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (надалі - Закон).

Відповідно до ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (надалі - Закон).

У відповідності до ст. 63 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною другою ст. 25 Закону встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (ч. 1 ст. 35 Закону).

Частиною 1ст. 27 Закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

На виконання Закону наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 затверджено Інструкцію про проведення виконавчих дій, п. 4.1. якої передбачено, що постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору має виноситися лише після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, при встановленні обставин, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано, та за умови направлення боржникові копії постанови про відкриття виконавчого провадження у порядку, передбаченому законодавством.

Разом з тим, ч. 3 ст. 27 Закону встановлено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ч. 1ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, заходами примусового виконання рішень, відповідно до ст. 32 Закону є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 06 липня 2015р. у справі №6-785цс15, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника; виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 державним виконавцем запропоновано виконати виконавчий лист №2-178/11 від 13.03.2012 р. в добровільному порядку в семиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому з матеріалів справи не вбачається вжиття державним виконавцем заходів щодо примусового виконання вказаного виконавчого листа.

У постанові про стягнення з боржника виконавчого збору від 22.10.2015 р. вказано, що боржником у наданий строк виконавчий лист не виконано, при цьому державним виконавцем не вказаний строк, до якого божнику запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого листа.

З огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_2 як боржника виконавчого збору від 22.10.2015 р. винесена передчасно і підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

У звязку з вищевикладеним, суд вважає, що скарга ОСОБА_2 на дії посадових осіб Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.1, 6, 8, 19, 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 385-387 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5, що виразилися в безпідставному винесенні ним постанови від 22.10.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 130255,32 грн. у виконавчому провадженні № 49085902, відкритому на виконання виконавчого листа №2-178/11, виданого 13.03.2012 р. Приморським районним судом м. Одеси.

Скасувати постанову від 22.10.2015 р., винесену державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5, про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 130255,32 грн. у виконавчому провадженні № 49085902, відкритому на виконання виконавчого листа №2-178/11, виданого 13.03.2012 р. Приморським районним судом м. Одеси.

Ухвалу суду може бути оскаржено, про що протягом пяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя

19.10.2016