Ухвала суду № 62284480, 26.10.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2249/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Кузьменко В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоФетісової Т. Л.суддівЗахарової А. Ф., Качана О. В. при секретаріЛюбченко Т. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 20 січня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, яким просило стягнути з відповідачки на свою користь 97233,09 грн. заборгованості (45660,00 грн. тіло кредиту; 29322,41 грн. прострочені зобов'язання по кредиту; 12792,93 грн. прострочені відсотки по кредиту; 9457,75 грн. пеня (неустойка) за несвоєчасно сплачені відсотки), вказавши в обґрунтування на те, що 25.03.2011 між сторонами у справі укладено кредитний договір №1п-2011, згідно якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 171500,00 грн., а відповідач зобов'язався його повернути в строк до 24.03.2016 включно та сплачувати за користування кредитними коштами 21,5 % річних.

В забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору між Банком та ОСОБА_6 укладено договір застави №Дз1-1п-2011 від 25.03.2011, предметом застави за яким є автомобіль NISSAN Qashgai, кузов НОМЕР_2, колір сірий, рік випуску 2011, державний номер НОМЕР_1.

Відповідач належним чином свої зобов'язання по кредитному договору не виконала, кредитні кошти та відсотки за користування ними банку не сплатила, що й стало фактичною підставою для звернення з даним позовом про стягнення кредитної заборгованості до суду.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 20.01.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вказує на те, що оскаржене рішення суду позбавляє відповідача права на справедливий суд та права на захист від позовних вимог у справі, оскільки судом проігноровано перебування у провадженні Солом'янського районного суду м. Києва цивільної справи про припинення застави та виключення записів із державних реєстрів з підстав припинення зобов'язань по кредитному договору у зв'язку з поєднанням кредитора та боржника в одній особі. З огляду на це, апелянт вважає, що суд мав зупинити провадження у даній справі до вирішення по суті справи про припинення застави. Судом не враховано, що згідно договору від 10.06.2014 №100614/1 про відступлення права вимоги ОСОБА_6 отримала право вимоги до ПАТ «Брокбізнесбанк» на суму 78492,46 грн. Постановою окружного адміністративного суду м. Києва задоволено відповідний адміністративний позов ОСОБА_6 та визнано протиправною відмову уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» ОСОБА_8 у визнанні ОСОБА_6 кредитором банку та зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» ОСОБА_8 визнати ОСОБА_6 кредитором ПАТ «Брокбізнесбанк» та прийняти кредиторські вимоги до товариства в сумі 78492,46 грн., а також внести відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Брокбізнесбанк».

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як позичальник, належним чином не виконав свої договірні зобов'язання та не повернув банку одержані в кредит кошти зі сплатою інших платежів, встановлених кредитним договором, що стало підставою для стягнення у судовому порядку наявної заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що 25.03.2011 між ПАТ «Брокбізнесбанк», як банком, та ОСОБА_6, як позичальником, укладено кредитний договір №1п-2011, відповідно до п.1.1 якого банк надав позичальнику кредит в сумі 171500,00 грн., на строк до 24.03.2016, зі сплатою 21,5% річних, для придбання автомобіля NISSAN Qashqai.

Позичальник зобов'язався сплачувати банку в останній день звітного місяця відсотки за користування кредитом в межах терміну користування кредитом на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та році (п.2.3 та п.4.2.1 кредитного договору).

Відповідно до п.6.1 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості чи строків сплати відсотків за користування кредитом чи комісії банк має право нарахувати позичальнику неустойку за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки від суми простроченої заборгованості.

У забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_6 укладено договір застави №Дз1-1п-2011 від 25.03.2011, предметом застави за яким є автомобіль NISSAN Qashgai, кузов НОМЕР_2, колір сірий, рік випуску 2011, державний номер НОМЕР_1 (п.1.4 договору застави).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачці в установленому кредитним договором порядку кредитні кошти, однак відповідачка свої договірні зобов'язання належним чином не виконала, кредитні кошти та платежі, встановлені договором, банку не сплатила, внаслідок чого у неї перед банком станом на 01.02.2015 виникла заборгованість у загальній сумі 97233,09 грн., з них: 45660,00 грн. по кредиту; 29322,41 грн. за простроченим зобов'язанням по кредиту; 12792,93 грн. за простроченими відсотками по кредиту; 9457,75 грн. пеня (неустойка) за несвоєчасно сплачені відсотки та основне зобов'язання по кредиту.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України - наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до положень ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі вищевикладених фактичних обставин справи та норм законодавства колегія суддів приходить до висновку про те, що з відповідача, як позичальника, на користь банку слід стягнути кредитну заборгованість (по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом) та нараховані згідно договору штрафні санкції (пеню), оскільки позичальник, в порушення взятих на себе зобов'язань, у встановлених договором порядку та строки кредитні кошти не повернув.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по кредитному договору суду не надав.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів враховує, що апеляційні скарга не спростовує та не оспорює наявність та розмір кредитної заборгованості відповідача перед банком.

Колегія суддів оцінює критично апеляційні доводи про те, що оскаржене рішення суду позбавляє відповідача права на справедливий суд та права на захист від позовних вимог у справі, оскільки вони є безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Так судом надано оцінку по суті доводам відповідача проти позовних вимог у справі, таким чином було реалізовано його право на доступ до правосуддя шляхом забезпечення судової оцінки правової позиції учасника розгляду справи.

Зі змісту ч.3 ст.61 та п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України, норми яких містять посилання на пов'язаність питань, що вирішуються судами при розгляді різних справ, вбачається, що рішення в одній справі тим чи іншим чином може впливати на рішення в іншій справі у тому випадку, якщо обставини, встановлювані судами, стосуються тотожних або пов'язаних за суттю правовідносин між одними і тими ж особами.

З цих підстав колегія суддів вважає, що факт наявності у провадженні Солом'янського районного суду міста Києва цивільної справи про припинення застави (якою забезпечено виконання кредитних зобов'язань у даній справі) та виключення записів із державних реєстрів незалежно від підстав таких вимог не може впливати на можливість вирішення спору по суті у даній цивільній справі, адже предмети розгляду у вказаних справах є різними: у справі Соснівського районного суду міста Черкаси - стягнення кредитної заборгованості (зокрема, її наявність та розмір), а у справі Солом'янського районного суду міста Києва - припинення застави, якою забезпечується належне виконання кредитних зобов'язань (тобто перевіряється наявність чи відсутність обставин, які є необхідною умовою для припинення правовідносин з приводу застави).

Також та обставина, що відповідач є одночасно і кредитором і боржником відносно ПАТ «Брокбізнесбанк» у даному випадку не може свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції у цій справі, адже відповідально до положень ст. 606 ЦК України, на яку посилається апелянт, зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже норми ст. 606 ЦК України про припинення зобов'язання можуть бути застосовані у тому випадку, якщо в одному правовідношенні його сторони поєдналися в одній особі.

Тобто, основною умовою припинення зобов'язання за даною підставою є взаємна відповідність прав і обов'язків боржника і кредитора, за відсутності якої зобов'язання не може бути припинене.

Однак у даній справі у правовідносинах з приводу виконання кредитного договору від 25.03.2011, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_6, поєднання сторін в одній особі не мало місця, оскільки ОСОБА_6 набула права вимоги до ПАТ «Брокбізнесбанк» (стала кредитором) у інших правовідносинах, які ґрунтуються на положеннях відповідного договору про банківський вклад за яким банк є боржником.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 20 січня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня її проголошення.

Головуючий :

Судді :