Ухвала суду № 62283784, 24.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 642/4925/16-к Головуючий суддя І інстанції Шрамко Л.Л.

Провадження № 11-сс/790/1690/16 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: В порядку КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Чопенко Я.В.,

суддів - Цілюрик В.П., Курила О.М.,

секретаря - Мерзлікіна А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Ленінского районного суду м. Харкова від 14.09.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 14.09.2016 року задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 7 ВКР СУ ФР ОВПП ДФС лейтенанта податкової міліції ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування 08.07.2016 року за № 32016100110000162 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На зазначену ухвалу слідчого судді захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вказана ухвала є незаконною, через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та існують численні істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор в судове засідання не з*явився, надавши суду заяву №31954 від 24.10.2016 року, в якій просить розглядати справу без його участі, проти заявлених апеляційних вимог заперечує в повному обсязі.

Захисники ОСОБА_3 в судове засідання не з*явилися, про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

До апеляційного суду ОСОБА_3, захисники-Єлькін В.Б.,ОСОБА_5,ОСОБА_6, що повідомлені належним чином про час та місце судового засідання не прибули, а захисники подали клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції посилаючись на зайнятість у інших судових процесах.

Між тим, до клопотання не додано жодних доказів участі захисників у інших судових процесах в м.Дніпропетровськ 24.10.2016 року на підтвердження неможливості безпосередньої участі з поважних причин як це зазначено в п.1 ч.1 ст.336 КПК України.

Таким чином клопотання щодо проведення судового розгляду в режимі відеоконференції не відповідає вимогам закону оскільки ч.1 ст.366 КПК України не має імперативного характеру і вказує що « судове провадження може здійснюватись в режимі відеоконференції».

Крім того, при подачі клопотання не враховано що термін «судове провадження» регламентований п.24 ч.2 ст.3 КПК України.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку що клопотання щодо проведення судового розгляду в режимі відеоконференції є необгрунтованим і таким що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище та вимоги ч.4 ст.405 КПК України судова колегія не вбачає перепон для розгляду апеляції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу в цілому відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про :

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3В, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України ;

2.наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

3.недостатність застосування до ОСОБА_3В більш м*яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у скоєнні злочину, та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і з цим погоджується колегія суддів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Виклавши мотиви свого рішення в ухвалі, слідчий суддя врахував особу підозрюваного та положення ст.ст. 176,177,178,183 КПК України і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Посилання в апеляції на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження необгрунтовані.

Оскаржена ухвала виносилась слідчим суддею, а не судом першої інстанції.

Щодо доводів апеляції про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення, то вони є несуттєвими, оскільки ст.198 КПК України чітко регламентує, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиційного значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального провадження.

Слідчий суддя розглядав справу в межах заявленого клопотання та доданих до нього документів і не надавав оцінку матеріалам кримінального провадження, а тому всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Субєктивна оцінка захисника помилковості обчислення строку тримання під вартою є неспроможною, більше того після внесення застави ОСОБА_3 вважається таким що перебуває під заставою.

Що стосується доводів апеляції про незаконність дій посадових осіб досудового розслідування то згідно вимог ч. 2 ст.303 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора за вийнятком передбачених ч.1ст.303 КПК України не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314 - 316 КПК України.

Посилання на незаконність ухвали слідчого судді щодо незадоволення клопотання про негайне звільнення затриманого ОСОБА_3 судова колегія до уваги не приймає оскільки ухвали слідчого судді винесені в порядку ст.206 КПК України апеляційному оскарженню не підлягають.

Неточність чи помилки щодо банківських реквізитів,не зрозумілість переліку свідків та не визначеність обовязків заставодавця не позбавляє права сторони звернутись до слідчого судді в порядку передбаченому ст.ст.379,380 КПК Уураїни.

Між тим, вищезазначене не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України ( т.2 а.с.76-78). З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, є неспроможними.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об*єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов*язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов*язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред*явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушеннь обгрунтованою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

П. 48 рішення «Чоботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07, де Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(с), поліція не зобовязана мати докази, достатні для предявлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обовязково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, предявленні обвинувачення або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Керуючись положеннями КПК України, при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя обґрунтовано визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом, а не прокурором чи захисником, і межі розміру застави чітко регламентовані ст.182 КПК України.

Більш того,ч.3 ст.183 КПК України чітко регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов*язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюванним, обвинуваченним обов*язків, передбаченим цим Кодексом.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий судя, з дотриманням вимог ст.ст.177,178 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив всі обставини, передбачені ст.177,178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення, вказавши в ухвалі про наявність ризиків вказаних в клопотанні.

Таким чином посилання в апеляції на наявність утриманців не спростовує правильності застосованого запобіжного заходу.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість застосування до ОСОБА_3 ст.183 КПК України та ст.182 КПК України слідчим суддею.

За викладених обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та вмотивованою і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України , -

УХВАЛИЛА :

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 14.09.2016 року про задоволення клопотання слідчого та про обрання в межах строків досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави та покладенням додаткових зобов*язань, щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, підозрюваного за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України залишити без змін.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: