Рішення № 62283707, 25.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 2029/1956/2012 Головуючий суддя І інстанції Маслов М.І.

Провадження № 22-ц/790/6487/16 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: «договірні правовідносини»

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Гуцал Л.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Дмитренко А..Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішенняОрджонікідзевського районного суду міста Харковавід 08 серпня 2012 рокупо справі за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У лютому 2012 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі ПАТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 31 березня 2008 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 2430, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 75 000 грн. на споживчі потреби та зобовязався повернути вказану суму в строк до 30 березня 2018 року, а також сплатити проценти за користування кредитом із розрахунку 16,5 % річних на суму залишку заборгованості. Того ж дня, у забезпечення належного виконання зобовязань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 3005, предметом якого був житловий будинок № 2 літ. «А» по пров. 2-му Комсомольському в с. Мосьпанове Чугуївського району Харківської області, а між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, з умовами якого остання зобовязалась солідарно відповідати з ОСОБА_2 за повне та своєчасне виконання ним зобовязань за кредитним договором.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 листопада 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 31 березня 2008 року у розмірі 76470 грн. 72 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилаючись на те, що предмет іпотеки було реалізовано відділом державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управляння юстиції за ціною 11374 грн. 75 коп., а постановою державного виконавця вказаного відділу від 15 вересня 2011 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 76470 грн. 72 коп. у звязку з недостатністю отриманих від реалізації предмета іпотеки коштів повернуто стягувачу, ПАТ «Ощадбанк» просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 65095 грн. 97 коп., яка станом на 23 листопада 2011 року складається з: 65019 грн. 96 коп. заборгованості за кредитом та 76 грн. 01 коп. нарахованої пені за порушення виконання зобовязань за договором.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 2430 від 31 березня 2008 року у розмірі 65096 грн. 97 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» до неї відмовити. В обґрунтування скарги зазначила, що вимога позивача до неї як до поручителя була предявлена після спливу встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку, у звязку з чим порука є припиненою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 31 березня 2008 року між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 2430, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 75 000 грн. на споживчі потреби та зобовязався повернути вказану суму в строк до 30 березня 2018 року, а також сплатити проценти за користування кредитом із розрахунку 16,5 % річних на суму залишку заборгованості.

Того ж дня, у забезпечення належного виконання зобовязань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 3005, предметом якого був житловий будинок № 2 літ. «А» по пров. 2-му Комсомольському в с. Мосьпанове Чугуївського району Харківської області.

Крім того, 31 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, з умовами якого остання зобовязалась солідарно відповідати з ОСОБА_2 за повне та своєчасне виконання ним зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до пункту 2.2 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в цілому у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобовязань за цим договором.

Пунктом 3.2.2. договору кредиту передбачено, що при виникненні простроченої заборгованості за кредитом або процентами банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, та стягнути заборгованість за цим договором а примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

У звязку з невиконанням боржником ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором банк звернувся у 2009 році до суду з позовом про стягнення заборгованості..

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 листопада 2009 року позов ПАТ «Ощадбанк» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 2430 від 31 березня 2008 року у розмірі 76470 грн. 72 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок № 2 літ. «А» по пров. 2-му Комсомольському в с. Мосьпанове Чугуївського району Харківської області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 взятих на себе за укладеним 31 березня 2008 року кредитним договором зобовязань щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, правовими наслідками чого є стягнення з нього та поручителя ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованості у загальному розмірі 65096 грн. 97 коп.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого повязана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець повязує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.1.) про його дію до повного виконання боржником своїх зобовязань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі слід застосувати норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє субєктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців).

У звязку з порушенням боржником ОСОБА_2 виконання зобовязання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, звернувшись до суду з позовом про дострокове повернення всієї суми кредиту й повязаних із ним платежів, змінивши таким чином строк виконання основного зобовязання.

В разі, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобовязання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Строк виконання позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо повного повернення отриманих кредитних коштів та виконання інших зобовязань настав у 2009 році, а з позовом до поручителя ОСОБА_1 ПАТ «Ощадбанк» звернувся у лютому 2012 року, тобто протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання ПАТ «Ощадбанк» вимоги до поручителя не пред'явив.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. та судового збору - скасуванню, з ухваленням в нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Ощадбанк» в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харковавід 08 серпня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 65095 грн. 97 коп. та судового збору в сумі 650 грн. 96 коп. скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 31 березня 2008 року відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 сплачений останньою за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 716 грн. 05 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді