Рішення № 62283657, 18.10.2016, Апеляційний суд Харківської області

Провадження 22ц/790/5081/16 Головуючий 1 інстанції - Шинкарчук Я.А.

Справа № 635/2658/15-ц Доповідач Бровченко І.О.

Категорія договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бровченко І.О.,

суддів Швецової Л.А., Яцини В.Б.,

при секретарі Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 листопада 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 02 квітня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HAD0GK01270045, згідно якого позивач зобовязався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 21000 доларів США на термін до 01 квітня 2027 року, а остання зобовязалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Позивач свої зобовязання за вказаним кредитним договором та угодою виконав в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, свої зобовязання не виконала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановлено договору порядку та строки.

У звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 05 лютого 2015 року має заборгованість у розмірі 24665,90 доларів США, яка складається з наступного: 17964,16 доларів США заборгованість за кредитом; 2241,34 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 435,33 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 2837,27 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 13,90доларів - штраф (фіксована частина); 1173,91 доларів США штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором № HAD0GK01270045 від 02 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 02 квітня 2007 року укладений договір поруки № HAD0GK01270045/1, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань за зазначеним кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобовязань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до умов п. 5 договору поруки, позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобовязань за кредитним договором № HAD0GK01270045 від 02 квітня 2007 року.

З урахуванням наведеного просив суд стягнути з солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HAD0GK01270045 від 02 квітня 2007 року у розмірі 24665,90 доларів США, що курсом 17, 9 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05 лютого 2015 року 443739,57 грн. та судові витрати.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 листопада 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №HAD0GK01270045 від 02 квітня 2007 року у розмірі 24652 долара США 01 цент, що за курсом 17, 99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05 лютого 2015 року складає 443489 грн. 65 коп., та 250 грн. з них: 17964 доларів США 16 центів заборгованість за кредитом; 2241 доларів США 34 центи заборгованість по процентам за користування кредитом; 435 доларів США 33 центи заборгованість по комісії за користування кредитом; 2837 доларів США 27 центів пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором, штраф за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань у відповідності до п. 5.4 кредитного договору №HAD0GK01270045 від 02 квітня 2007 року у розмірі 1 173доларів США 91 цент та 250 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог банку у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 02 квітня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № HAD0GK01270045.

Відповідно до п. 7. 1 зазначеного кредитного договору позивач зобовязався надати ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 02 квітня 2007 року по 01 квітня 2027 року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 25231, 88 доларів США на наступні цілі: придбання приватного будинку за адресою: Харківська область, м. Мерефа, вул. Перволошанська, буд. 11 в сумі 21000 доларів США, а також у розмірі 4231, 88 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,75% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 кредитного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 кредитного договору. Період сплати встановлено з 01 по 05 число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором ( а винятком виногради, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 275,67 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди. Невідємною частиною кредитного договору є графік погашення кредиту.

Згідно із квитанцією № HANP7040200001 1 від 02 квітня 2007 року ОСОБА_1 сплачено винагороду банку за видачу кредиту у розмірі 795 грн. 38 коп., а на підставі заяви на видачу готівки № HANP7040200002 1 від 02 квітня 2007 року ОСОБА_1 отримані грошові кошти у розмірі 21000 доларів США згідно із кредитним договором № HAD0GK01270045.

В забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором № HAD0GK01270045 від 02 квітня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 02 квітня 2007 року був укладений договір поруки № HAD0GK01270045/1, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань за зазначеним кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобовязань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до умов п. 5 договору поруки, позивачем було направлено на адресу відповідача письмову вимогу від 20 січня 2015 року із зазначенням невиконаних зобовязань за кредитним договором № HAD0GK01270045 від 02 квітня 2007 року.

Поручителем зобовязання зазначені в письмовій вимозі виконані не були.

В порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 05 лютого 2015 року має прострочену заборгованість у розмірі 24665,90 доларів США, яка згідно розрахунку банку складається з наступного: 17964,16 доларів США заборгованість за кредитом; 2241,34 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 435,33 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 2837,27 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 13,90 доларів - штраф (фіксована частина); 1173,91 доларів США штраф (процентна складова).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі належним чином не виконали взятих зобовязань за кредитним договором та договором поруки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Однак з таким висновком повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме п. 4.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за даним договором, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з умовами кредитного договору (п. 5.4) сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за правопорушення, зокрема - порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення штрафу підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до п. 4.1 кредитного договору від 02 квітня 2007 року сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день платежу. Таким чином, рішення суду щодо стягнення пені підлягає зміні та стягненню з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає 51042 грн. 49 коп. пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором.

В іншій частині рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 листопада 2015 року підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги, що в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» представники банку не надали всієї письмової, необхідної, доступної і достовірної інформації до укладання кредитного договору, не є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

За ненадання споживачу інформації, передбаченої статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», може наставати відповідальність, яка встановлена статями 15, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», положення яких не передбачають, що споживачі звільняються від виконання обовязків покладених на них договором

Згідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Введення в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину та вчинення правочину внаслідок помилки, є підставою для визнання правочину недійсним, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом.

У разі своєї незгоди із положеннями кредитного договору, у позичальника була можливість скористатися правом, наданим ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», за якою споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

З умов кредитного договору не вбачається, що останні мають ознаки нечесної підприємницької практики, чи свідчать про намагання ПАТ КБ «ПриватБанк» ввести ОСОБА_1 в оману.

Посилання апелянта, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не було дотримано Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції з 22 вересня 2011 року, є безпідставним, оскільки кредитний договір було укладено 02 квітня 2007 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Твердження представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, що банк самостійно змінив відсоткову ставку за користування кредитом з 12% та фактично списав на погашення кредиту понад 50 % річних, належними та допустимими доказами не підтверджено. З наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором від 02 квітня 2007 року вбачається, що банком була застосована відсоткова ставка у розмірі 12% річних.

Апелянтом не враховано, що згідно п. 3.3 кредитного договору передбачено порядок зарахування коштів, у разі порушення позичальником зобовязання та кошти погашаються у наступній черговості: 1) кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляють для відшкодування витрат/збитків банку згідно п.п. 2.2.9, 2.3.8 цього договору; 2) пені згідно розділу 4 цього договору; 3) простроченої комісії по кредиту; 4) простроченої винагороди; 5) прострочених відсотків 6) простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилася ( у т.ч. сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено п. 6.8); 7) комісії; 8) винагороди; 9) відсотків; 10) кредиту.

Як визначено ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу, і враховуючи положення п. 3.3 кредитного договору, не вбачається наявності порушень у порядку зарахування щомісячних обовязкових платежів за кредитним договором.

Інші доводи апеляцій скарги, які фактично зводять до незгоди ОСОБА_1 з умовами кредитного договору та які вона вважає несправедливими, не є підставою для відмови у задоволені позовних вимог. Предметом позову по даній цивільній справ є стягнення заборгованості за кредитним договором. З позовними вимогами щодо визнання договору недійсним відповідачі не звертались.

Враховуючи, що районний суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; порушив і неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 листопада 2015 року в частині стягнення штрафу та пені. В іншій часині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319-324, 327 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 листопада 2015 року в частині стягнення штрафу скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення штрафу відмовити.

Рішення суду в частині розміру заборгованості змінити та стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HAD0GK01270045від 02 квітня 2007 року у розмірі 20640, 83 дол. США, що за курсом 17, 99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05 лютого 2015 року складає371328 грн. 71 коп. та 51042 грн. 49 коп., з яких: 7964 доларів США 16 центів заборгованість за кредитом; 2241 доларів США 34 центи заборгованість по процентам за користування кредитом; 435 доларів США 33 центи заборгованість по комісії за користування кредитом; 51042 грн. 49 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором.

В іншій частині рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 листопада 2015 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді -