Ухвала суду № 62283450, 24.10.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді: - Максимчук З.М.,

суддів: - Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Арт» на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 06 травня 2016 року про забезпечення позову у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Рівненська фірма «Укрторгбудматеріали» про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Рівненська фірма «Укрторгбудматеріали» до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку «Львів», третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Квазар-Захід» про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та визнання недійсним договору іпотеки,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 травня 2016 року заяву ПАТ «Рівненська фірма «Укрторгбудматеріали» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України та Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, іншим органам державної реєстрації прав та нотаріусам, як спеціальним субєктам, на які покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, органам місцевого самоврядування, на які покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна ПАТ АКБ «Львів», а саме: на будівлю магазину АДРЕСА_1 площею 234,8 кв.м., будівлі та споруди, що в АДРЕСА_2 - корпус побутових приміщень загальною площею 47,0 кв.м., літ. «В» - під навіс склад-магазин загальною площею 144,9 кв.м., літ. «Г» - прохідна загальною площею 144,9 кв.м., літ. «Д» - склад-магазин загальною площею 532,2 кв.м., № 1 - огорожа, «Е» - насосна, «Ж» -

_______________

Справа № 569/421/16-ц Головуючий у суді 1 інстанції - Куцоконь Ю.П.

Провадження № 22-ц/787/1768/2016 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

навіс, «З» - навіс, «е» - естакада.

В апеляційній скарзі ТОВ «Концепт Арт», що є особою, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про його права та обов»язки, вказує, що ухвала суду є незаконною, прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що майно, щодо якого заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії, перебуває у власності ТОВ «Концепт Арт», яке перейшло до нього за договором купівлі-продажу, укладеним між ТОВ «Концепт Арт» та ПАТ АКБ «Львів» 29 березня 2016 року та посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я. Тобто, заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна не впливає на права ПАТ АКБ «Львів», а безпосередньо обмежує права власника нерухомості - ТОВ «Концепт Арт».

Доводить те, що відтепер ТОВ «Концепт Арт» позбавлене можливості розпоряджатися своїм майном.

Стверджує, що ані ПАТ «Рівненська фірма «Укрторгбудматеріали», ані будь-яка інша особа не заявляла якихось претензій до ТОВ «Концепт Арт» як до власника вказаного майна. Також до нього не заявлено жодних позовів про визнання договору купівлі-продажу від 29.03.2016 року недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння, тощо. Таким чином, правомірність набуття права власності на нерухоме майно ТОВ «Концепт Арт» ніким не оспорюється.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

В запереченні на апеляційну скаргу ПАТ «Рівненська фірма «Укрторгбудматеріали» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ПАТ «Рівненська фірма «Укрторгбудматеріали» про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом встановлено, що ПАТ «Рівненська фірма «Укрторгбудматеріали» звернулося з позовом до ОСОБА_4, ПАТ АКБ «Львів», третя особа на стороні відповідачів ТОВ «Квазар-Захід» про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та визнання недійсним договору іпотеки.

05.05.2016 року ПАТ «Рівненська фірма «Укрторгбудматеріали» звернулося до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, в якій вказує, що 19 червня 2012 року між ТОВ «Квазар-Захід» (позичальник), в особі директора ОСОБА_4 та ПАТ АКБ «Львів», в особі начальника Тринадцятого відділення Михайлишина М.В (банк), було укладено Генеральний Договір кредитної лінії № 47, згідно якого, банк відкрив позичальнику відкличну не відновлювальну кредитну лінію в сумі 6300000,00 грн з кінцевим терміном погашення не пізніше 18 червня 2015 року.

У якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором кредитної лінії, ПАТ «Рівненською фірмою «Укрторгбудматеріали» було надано наступні види забезпечення згідно Договору іпотеки від 19 червня 2012 року, укладеного між ПАТ АКБ «Львів» та ПАТ «Рівненського фірмою «Укрторгбудматеріали»:

- Будівлі та споруди площею 2837,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 заставною вартістю - 3612783,00 грн;

- Магазин АДРЕСА_5 заставною вартістю - 820511,00 грн;

- Павільйон - магазин АДРЕСА_6, заставною вартістю - 755399,00 грн.

Підтвердженням права власності позивача на нерухоме майно є дублікати Свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 07 травня 2012 року.

Проте, як вбачається із інформаційних довідок від 11 січня 2016 року з Реєстру речових прав, будівлі магазину АДРЕСА_7 будівлі та споруди, що в АДРЕСА_8 оптовий склад загальною площею 2079,6 кв.м., літ. «Б» - корпус побутових приміщень загальною площею 47,0 кв.м., літ «В» - під навіс склад-магазин загальною площею 144,9 кв.м., літ. «Г» - прохідна загальною площею 144,9 кв.м., літ. «Д» - склад-магазин загальною площею 532,2 кв.м., № 1 - огорожа, «Е» - насосна, «Ж» - навіс, «З» - навіс, «е» - естакада з 26 жовтня 2015 року зареєстровані на праві приватної власності за ПАТ АКБ «Львів».

Тобто, без його відома відбулося відчуження нерухомого майна на користь ПАТ АКБ «Львів» шляхом прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та видачу свідоцтв про право власності, про що свідчать інформаційні довідки від 11 січня 2016 року з Реєстру речових прав, що і зумовило його звернутися з даним позовом до суду.

З метою уникнення подальшого відчуження спірного майна позивача на час розгляду в суді даної справи просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо майна, яке є предметом забезпечення по договору іпотеки від 19.06.2012 року, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 19.06.2012 року, укладеного між ПАТ АКБ «Львів» та ПАТ «Рівненська фірма «Укрторгбудматеріали».

Крім того, невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість ТОВ «Концепт Арт» здійснити чергове відчуження майна на користь третіх осіб в будь-який час.

Забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з роз'ясненням п. 10 зазначеної вище постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення даного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При обранні видів забезпечення позову суд першої інстанції правомірно виходить з вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України, відповідно до якої види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, і вважав за можливим забезпечення вимог за даним позовом шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України та Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, іншим органам державної реєстрації прав та нотаріусам, як спеціальним субєктам, на які покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, органам місцевого самоврядування, на які покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна ПАТ АКБ «Львів».

При вжитті заходів забезпечення позову судом обґрунтовано враховано як зміст вимог позивача, так і співмірність вжитих заходів із об»ємом вимог та видом забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги апелянта про те, що вжиті місцевим судом заходи забезпечення позову порушують його право власності, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки обрані позивачем і застосовані судом види забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, і не порушують право власності апелянта на належні йому об'єкти нерухомого майна, оскільки щодо законності набуття цього права згаданим ТОВ «Концепт Арт» виник спір, до вирішення якого вжиття таких зазначених заходів забезпечення позову є виправданим.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що постановлена в даній справі ухвала є законною і обґрунтовано. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженої ухвали колегія суддів не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 312, 313-315; 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепт Арт» - відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 06 травня 2016 року про забезпечення позову залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук