Постанова № 62283406, 26.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 р. Справа № 804/1683/16Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Лях О.П., Старосуд М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року по справі № 804/1683/16 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не здійснення дій з перерахування коштів, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу, на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 29.03.2015р. до 09.09.2015р., відповідно до ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);

зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити дії з перерахування коштів, з урахуванням встановленого законом розміру посадового окладу, на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 29.03.2015р. до 09.09.2015р., відповідно до ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);

визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.10.2014р. по 28.03.2015р. включно відповідно до ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014р.) та за період з 29.03.2015р. до 09.09.2015р., відповідно до ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»);

зобов'язати Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд здійснити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно відповідно до ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015р. до 09.09.2015р., відповідно до ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції у відповідності до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за особливо важливу працю, надбавка за вислугу років, тощо).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року задоволено позов (а.с. 38-41).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, Державна судова адміністрації України, звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просив постанову скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Апелянт наголошує про відсутність ДСА підстав нараховувати та виплачувати позивачу у спірний період заробітну плату виключно відповідно до частини першої статті 144 та статті 147 Закону № 2453-VІ, оскільки умови оплати праці працівників апарату суду регламентуються не лише вказаними нормами закону. Тому управління ДСА, яке уповноважене здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці і не наділено правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадових окладів працівникам апаратів судів, при нарахуванні заробітної плати позивачу діяло в межах своїх повноважень (а.с.57-63 ).

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Від Дніпропетровського апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність. Апеляційну скаргу підтримали.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила, що задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку заробітної плати позивачу слід виходити з підвищеного розміру посадового окладу, а розмір інших доплат, надбавок і премій, які входять до структури заробітної плати, визначити в межах затвердженого фонду оплати праці, оскільки з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», а з 29.03.2015 року по 09.09.2015 року - відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працює на посаді помічника судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з 16 жовтня 2012 року. В період з 26 жовтня 2014 року по 09 вересня 2015 року позивачу виплачувалась заробітна плата виходячи з посадового окладу 1218 грн.

22 лютого 2016 року позивачка звернулася із заявою до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з проханням здійснити перерахунок заробітної плати відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції з 26.10.2014) та відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»).

Листом №10/832/16 від 16.03.2016р. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд повідомив про те, що посадові оклади працівників апарату суду виплачувались відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до ст. 144 Закону № 2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим п.п. 1 і абзацом третім п.п. 2 п. 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведене узгоджується із положеннями ч. ч. 7 та 8 ст. 33 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон України № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також ч. 2 ст. 8 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон України № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст. 13 Закону України № 108/95-ВР).

За правилами ст. 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28.03.2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (ст. 143 Закону України № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у ст. ст. 145, 146 Закону України № 2453-VІ у редакції з 28.03.2015 року.

З 01.01.2015 року п. 9 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі - Закон № 80-VІІІ) визначено, що норми і положення, зокрема, ч. 1 ст. 144 Закону України № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015 року установлено, що норми і положення Закону України № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова № 268), зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 09.09.2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абз. 2 п.п. 1 п. 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та п.п. 2 п. 13 Перехідних положень Закону України № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Ураховуючи наведене, оскільки з 26.10.2014 року по 09.09.2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16.01.2014 року № 719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та № 80-VІІІ видатки на реалізацію положень абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України № 2453-VІ, ч. 1 ст. 147 Закону України № 2453-VІ (у редакції з 28.03.2015 року) не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам викладених у постановах Верховного Суду України від 13.07.2016 року 818/3372/15, 820/4653/15, що з огляду на положення ч.2 ст.161, ст..244-2 КАС України, є обов'язковою для врахування при вирішення такої категорії справ.

Отже, на підставі викладеного колегія суддів вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії задоволенню не підлягають, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року по справі № 804/1683/16 підлягає скасуванню, з огляду на допущенні порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті заявлених вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року по справі № 804/1683/16 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.