Вирок № 62277986, 26.10.2016, Василівський районний суд Запорізької області

311/4020/15-к

1-кп/311/25/2016

26.10.2016 Кримінальне провадження № 1-кп/311/25/2016

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Осінцевій Л.А.,

за участю прокурора Арустамян Д.Ю..

захисника - адвоката Котюкова С.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Василівка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, не працюючого, не одруженого, непрацездатних батьків та неповнолітніх дітей на утриманні немає, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, зі слів фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

1) 06 серпня 1997 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст.141 КК України до трьох місяців позбавлення волі. 08.08.1997 року звільнений з Запорізького СІЗО № 10 по відбуттю строку покарання;

2) 11 листопада 2000 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст.141, ч.1 ст.206, ст.42 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі. 10.04.2001 року звільнений з Бердянської ВК № 77 Запорізької області умовно-достроково, невідбутий срок покарання - вісім місяців два дні;

3) 05 грудня 2001 року Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі. 03.07.2004 року звільнений з Кам'янської ВК № 101 Запорізької області по відбуттю строку покарання;

4) 08 лютого 2006 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя, за ч.3 ст.187, ч.2 ст.186, ч.3 ст.185, ч.3 ст.357, ст.69, 70 КК України до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна. 09.07.2010 року звільнений з Тростянецької ВК Вінницької області № 39 по відбуттю строку покарання;

5) 08 грудня 2010 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст.263, ст.ст.75,76 КК України до одного року позбавлення волі з іспитовим строком один рік;

6) 31 січня 2012 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до чотирьох років шести місяців позбавлення волі. Звільнений 01.04.2014 року з Софіївської ВК Запорізької області № 55 умовно-достроково, невідбутий строк покарання - один рік чотири місяці чотирнадцять днів;

7) 11 листопада 2015 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ст.ст.75,76 КК України до одного року позбавлення волі з випробувальним строком три роки. Вирок набрав законної сили 12.10.2016 року,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

15.09.2015 року, приблизно о 13-00 годині, в селі Плавні Василівського району Запорізької області, ОСОБА_2, перебуваючи в електропотязі «Мелітополь-Запоріжжя-1», на станції 1138 км, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, повторно, шляхом обману ОСОБА_4, переконавши останнього в направленості своїх дій на здійснення дзвінка з його мобільного телефону, незаконно заволодів мобільним телефоном «Sаmsung SGH-U300», вартість якого складає 400 грн., в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку «МТС», яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, на рахунку якої знаходились грошові кошти в розмірі 20 грн. Після чого, заволодівши шляхом обману, мобільним телефоном «Sаmsung SGH-U300», ОСОБА_2, з місця скоєння злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, в подальшому продавши мобільний телефон, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 420 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, проти фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, не заперечує та суду пояснив, що дійсно 15.09.2015 року, у денний час доби, близько о 13-00 годині, він направлявся на електропотязі та слідував додому в АДРЕСА_2 та знаходячись в тамбурі електропотягу «Мелітополь-Запоріжжя-1», попросив у чоловіка похилого віку, який стояв поруч, мобільний телефон для здійснення дзвінка, на що чоловік погодився та добровільно дав йому телефон марки «Самсунг» в корпусі чорного кольору. До абонента він не додзвонився, та коли на залізничній станції 1138 км елекропотяг зупинився, він відразу вийшов з потягу на платформу, залишивши в руках мобільний телефон «Самсунг», який брав у чоловіка з метою здійснення дзвінка. Незабаром двері потягу зачинилися, а телефон потерпілого залишився у нього. Через декілька хвилин він пересів на інший електропотяг та направився додому в с.Приморське. По путі слідування додому сім-картку з телефону викинув, зайшов до продуктового магазину з метою продати цей мобільний телефон «Самсунг». Запропонував телефон продавцю, остання відмовилася його купувати. Тоді він запропонував їй обміняти телефон на продукти харчування, оскільки на той час не мав грошей, щоб їх придбати, на що продавець погодилася. В подальшому приїздив до потерпілого ОСОБА_4, просив у його вибачення. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд суворо його не карати, не позбавляти волі та запевнив суд, що належні висновки для себе зробив та подібного більше не повториться.

Суд,вислухавши думку учасників судового провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному суді.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

ОСОБА_2 свою вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв встановленню істини в ході судового розгляду даного кримінального провадження, що суд відносить до обставин, які пом'якшують покарання. Крім того, заподіяна потерпілому ОСОБА_4 матеріальна шкода відшкодована у повному обсязі шляхом повернення йому майна працівниками поліції. До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить: рецидив злочину та скоєння злочину відносно особи похилого віку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_2 на теперішній час ніде не працює, суспільно-корисною працею не займається, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, регулярного доходу та постійного джерела прибутку не має, постійного та чітко визначеного місця проживання немає, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, утриманців немає, має постійне місце реєстрації. Крім того, під час судового розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_2 тривалий час перебував у розшуку. З урахуванням тяжкості, характеру та обставин вчинення кримінального правопорушення та враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_4, який матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого на теперішній час не має, цивільний позов не заявляє у зв'язку з відшкодуванням заподіяних матеріальних збитків, а також з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та був судимий за вчинення корисливих злочинних діянь, судимість за які у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, чисельну кількість разів відбував покарання в місцях позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив злочин проти власності, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, що свідчить про схильність ОСОБА_2 до вчинення протиправних злочинних діянь та небажання ставати на шлях виправлення, враховуючи відсутність будь-яких тяжких наслідків від вчинення даного кримінального правопорушення, а також стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_2, який у 2012 році перебував на стаціонарному лікуванні у Запорізькій обласній клінічній лікарні з діагнозом: синдром вегетативної дисфункції, цефалігічний синдром. Перенесена конверсійна реакція у вигляді порушень моторики. Також звертався неодноразово до медичної частини Вільнянського слідчого ізолятора №11, встановлений діагноз: посттравматична енцефалопатія, що підтверджується відповідною медичної документацією, яка міститься в матеріалах даного кримінального провадження (а.с.118,119,142), та з метою виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним в подальшому інших злочинних діянь, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства та вважає необхідним призначити йому покарання, пов'язане з позбавлення волі та при цьому вважає необхідним та достатнім визначити ОСОБА_2 мінімальний строк покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.190 КК України..

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_2 реальної міри покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, положення ч.4 ст.70 КК України судом не застосовуються, та попередній вирок Василівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2015 року засудженим ОСОБА_2 належить виконувати самостійно, так як застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, що вбачається з роз'яснень, викладених у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 року «Про практику призначення судами кримінального покарання (зі змінами та доповненнями від 06.11.2009 року).

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Відповідно до вимог ч.2 ст.124, ст.126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2. на користь Держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов'язані з проведенням у даному кримінальному проваджені судової товарознавчої експертизи № 2252 від 01.10.2015 року в розмірі 184 гривні 14 копійок (а.с.159).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме: мобільний телефон «SАMSUNG SGH-U300» в корпусі чорного кольору, який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_4, згідно розписки від 30.09.2015 року (а.с.158), суд вважає необхідним залишити потерпілому ОСОБА_4 за належністю.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 під час ході судового розгляду даного кримінального провадження, згідно ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 30.06.2016 року (а.с.65,78), суд вважає необхідним залишити без змін, до набрання цим вироком законної сили.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд, -

П Р И С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 відраховувати з 28 червня 2016 року, згідно ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 30.06.2016 року про зміну запобіжного заходу.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбування покарання - строк попереднього ув'язнення з 28 червня 2016 року по 26 жовтня 2016 року включно, у відповідності з вимогами ч.5 ст.72 КК України зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року, з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 11 листопада 2015 року по кримінальному провадженню № 1кп/311/331/2015 відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 УК України - виконувати самостійно (окремо) від даного вироку Василівського районного суду Запорізької області від 26 жовтня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави (одержувач: УК у Шевченківському районі м.Запоріжжя/Шевч./24060300, р/рахунок № 31116115700009, МФО - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області) - процесуальні витрати, пов'язані з проведенням у кримінальному провадженні судової товарознавчої експертизи № 2252 від 01.10.2015 року - в розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) гривні 14 (чотирнадцять) копійок.

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні - мобільний телефон «SАMSUNG SGH-U300» в корпусі чорного кольору, який знаходиться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_4, згідно розписки від 30.09.2016 року - залишити потерпілому ОСОБА_4 за належністю.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО