Ухвала суду № 62277282, 26.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 р.Справа № 816/905/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року по справі № 816/905/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області(надалі - ДПІ у м. Полтаві, позивач), звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, відповідач) про стягнення суми податкового боргу з транспортного податку фізичних осіб у розмірі 14 583,33 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року задоволено позов (а.с. 46-50).

Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 14 583 (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 33 копійки на р/р 31410715700002, код бюджетної класифікації платежу 18011000, одержувач УДКСУ у місті Полтаві Полтавської області ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області МФО 831019.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просив постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 55-57).

Апелянт зазначає, що не була належним чином повідомлена про час розгляду справи, в зв'язку з чим вона та її представник були позбавлені права особистої участі в судовому засіданні, що є порушенням їх процесуальних прав. Крім того, апелянт зазначає, що судом не надано належної правової оцінки клопотанню відповідача щодо порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з транспортного податку з фізичних осіб, встановленого ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки податковий борг виник 29.09.2015 року, тоді як податковий орган звернувся до суду лише 10 червня 2016 року. Також, відповідач зазначає про оскарження до суду податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 14 583,33 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, за ОСОБА_1 з 23.06.2015 року зареєстровано автомобіль марки Porsche Cayenne, який є об'єктом оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час прийняття податкового повідомлення - рішення).

Податковим повідомленням - рішенням від 09.07.2015 року № 185-17 ДПІ у м. Полтаві визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 14583,33 грн., яке засобами поштового зв'язку вручено відповідачу 30.07.2015 року (а.с.12).

Доказів сплати суми транспортного податку або здійснення передбаченої пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 09.07.2015 року № 185-17, а також його оскарження до суду відповідачем до матеріалів справи не надано, отже визначена сума грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 14583,33 грн. за вказаним податковими повідомленням - рішенням на теперішній час є узгодженою та набула статусу податкового боргу.

Таким чином, станом на час звернення ДПІ у м. Полтаві з позовом до суду за фізичною особою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) обліковується податковий борг з транспортного податку у сумі 14583,33 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Відповідачем станом на дату розгляду та вирішення справи податковий борг з транспортного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 14583,33 грн. не сплачено, вимоги позивача про стягнення податкового боргу визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, що набрав чинності з 01.01.2015 року, запроваджено транспортний податок.

Як встановлено підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (підпункт 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).

Відповідно до підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Згідно з підпунктом 267.6.3 пункту 267.6 статті 267 ПК України органи внутрішніх справ зобов'язані до 01 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості необхідні для розрахунку податку. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця. Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України визначені строки сплати транспортного податку, зокрема, фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна норма закріплена в статті 57 ПК України, пунктом 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Доказів оскарження вищевказаного рішення в адміністративному чи судовому порядку відповідачем до матеріалів справи не надано, отже, сума грошового зобов'язання у розмірі 14583,33 грн. правомірно віднесено позивачем до складу податкового боргу відповідача.

Пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що на виконання вищезазначених норм позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 2414-23 на суму 14583,33 грн. (а.с.9), яка повернулася з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с.9), отже з огляду на положення п.59.1 ст.59 та п.58.3 ст.58 ПК України будь-яке рішення податкового органу вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. В даному випадку податковим органом дотримано наведені вимоги законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо неврахування судом першої інстанції клопотання стосовно порушення позивачем строків звернення до суду з огляду на наступне.

Приписами частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Пунктом 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За таких умов судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, адже податковим органом не пропущений строк звернення до суду.

Щодо порушення процесуальних прав апелянта, пов'язаних з неповідомленням відповідача та його представника про час розгляду справи, колегія суддів зазначає, як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2016 року засобами поштового зв'язку відповідачу направлено судову повістку, яка відповідно до відмітки працівника поштового зв'язку вручена відповідачу 18.07.2016 року (а.с.40).

Інші доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій податкового органу при винесенні податкового повідомлення - рішення в силу приписів ч.4 ст.195 КАС України не приймаються колегією суддів до уваги, адже вказані вимоги не були предметом розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року по адміністративній справі № 816/905/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.