Ухвала суду № 62277115, 25.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 р. Справа № 814/1126/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Татарин Б.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000312202 від 26 січня 2016 року на суму 1 991 354 грн. (1 327 569 грн. основного платежу та 663 785 грн. штрафних санкцій) і №0000322202 від 26 січня 2016 року повністю.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 26 січня 2016 року №0000312202 частково на суму 1 991 354 грн. (1 327 569 грн. основного платежу та 663 785 грн. штрафних санкцій) і №0000322202 повністю.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у листопаді-грудні 2015 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 05 січня 2016 року №3/14-03-22-02/34770199.

Під час перевірки встановлено наступні порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 1 314 грн.; п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1 332 433 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2016 року №0000312202 на суму ПДВ 1 998 650 грн. (1 332 433 грн. основного платежу і 666 217 грн. штрафних санкцій) і №0000322202 на суму податку на прибуток 1 971 грн. (1 314 грн. основного платежу і 657 грн. штрафних санкцій).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента, а тому позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ по відносинам із ТОВ «Ростер», у зв'язку з чим висновки акта перевірки про заниження ПДВ є помилковими, а податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2016 року №0000312202 є протиправним та підлягає скасуванню частково на суму 1 991 354 грн. (1 327 569 грн. основного платежу та 663 785 грн. штрафних санкцій). Також, суд першої інстанції не погодився з висновками відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на суму 1 314 грн. по господарським відносинам з ТОВ «Техно-Дизель», у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2016 року №0000322202 було скасовано.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з акту перевірки, висновок про завищення податкового кредиту по господарським відносинам з ТОВ «Ростер» на суму 1 329 512, 88 грн. обґрунтований включенням до складу податкового кредиту ПДВ з вартості придбання тепловозів, рам та візків локомотиву.

Податковим органом під час проведення перевірки було встановлено, що тепловози, рами та візки локомотиву поставлені позивачу ТОВ «Ростер» на виконання умов договорів поставки №17/12 від 17 грудня 2012 року, №18/46 від 03 травня 2013 року та №ST-35 від 21 серпня 2013 року, виконання яких підтверджено актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, технічними рішеннями, технічним паспортом, накладною, товарною накладною, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку (2 том а.с.24-85). Також, під час апеляційного розгляду справи були залучені рахунки-фактури ТОВ «Ростер» (вхід.№14874 від 24 жовтня 2016 року), які в свою чергу підтверджують факт покупки ТОВ «Сісайд-Термінал» у ТОВ «Ростер» тепловози, рами та візки локомотиву у відповідності до вказаних договорів.

Більш того, податковим органом було наведено узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки ТОВ «Сісайд-Термінал» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, зокрема, первинні документи, які підтверджують формування податкового кредиту по податку на додану вартість (1 том а.с.198-201).

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта стосовно того, що у виписаних постачальником податкових накладних відсутній обов'язковий реквізит - код товару за УКТ ЗЕД, що є порушенням п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки відсутність у виписаних податкових накладних коду УКТ ЗЕД товарів не є достатньою підставою для визнання господарських операцій безтоварними та не може бути визначальним при формуванні платником податків податкового кредиту з ПДВ, оскільки первинними документами підтверджена реальність вказаної операції.

Аналізуючи вказані первинні документи, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Ростер», оскільки їх реальність підтверджується первинними документами, які у повній мірі містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Отже, господарські операції ТОВ «Сісайд-Термінал» з ТОВ «Ростер» були реальними, його діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000312202 від 26 січня 2016 року (1 327 569 грн. основного платежу та 663 785 грн. штрафних санкцій) є правильними.

Окрім цього, податковий орган під час проведення перервірки дійшов до висновку про завищення позивачем податку на прибуток по господарським відносинам з ТОВ «Техно-Дизель» на суму 1 314 грн., у зв'язку з нереальністю здійснених операцій.

Відповідно до пп.14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

До витрат, не відносяться не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Позивачем, на підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Техно-Дизель» були надані договір поставки нафтопродуктів №30 від 23 серпня 2012 року, додаткові угоди №1 від 29 листопада 2012 року та №2 від 19 грудня 2014 року, видаткову накладну від 07 вересня 2013 року №578, податкові і товарно-транспортні накладні, сертифікат відповідності, паспорт продукції, паспорт якості та акти списання товарів (2 том а.с.86-107).

Посилання апелянта на акт перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області №1525/14-04-22-02/37206551 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Техно-Дизель» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Номей» за серпень, вересень, 2013 року» є безпідставними, оскільки це не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання нафтопродуктів.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо непідтвердження факту отримання від ТОВ «Техно-Дизель» нафтопродуктів, а саме стосовно недоліків в товарно-транспортних накладних, оскільки сама наявність недоліків у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Доводи апелянта - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про відсутність технічних можливостей для ведення господарської діяльності у ТОВ «Техно-Дизель» також не має своїм наслідком недійсність укладеного правочину чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкових правопорушень, а тому податкове повідомлення-рішення №0000322202 від 26 січня 2016 року також підлягає скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Окрім цього, колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо невірного розрахунку судом першої інстанції суми судового збору, яка була присуджена на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколавївській області, а саме 31 357, 75 грн., оскільки як вбачається з адміністративного позову позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення №0000312202 частково на суму 1 991 354 грн. (сплачено судовий збір у розмірі 29 979, 75 грн. (1,5% ціни позову) та податкове повідомлення-рішення №0000322202 на суму 1 971 грн. (сплачено судовий збір у розмірі 1 378 грн. (1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати), а тому судом першої інстанції було вірно присуджено на користь підприємства судові витрати саме у розмірі 31 357, 75 грн.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року відстрочено ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року по справі №814/1126/16 до моменту ухвалення судового рішення, у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 32 889, 85 грн. (110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір») підлягає стягненню за результатами розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №:31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 32 889, 85 грн. (тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 жовтня 2016 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний