Ухвала суду № 62276798, 25.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19948/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправним та скасування рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 червня 2015 року №0000183710 у частині зменшення Позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 2692115,18 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 1346057,59 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року адміністративний позовних задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом - Відповідачем у справі, проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування Позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень 2015 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що Позивачем порушено вимоги п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення у розмірі 2719697,00 грн. за січень 2015 року; пп.14.1.18 п. 14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування (р. 30) у розмірі 2719697,00 грн. за лютий 2015 року.

Відповідачем 19.05.2015 року складено акт №548/28-10-37-10/31076956 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» (ЄДРПОУ 31076956) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за січень 2015 року та суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року».

На підставі вказаного акта контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 червня 2015 року №0000183710, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за лютий 2015 року у розмірі 2719697,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 1359848,50 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст.56 Кодексу рішенням Державної фіскальної служби України від 18.08.2015 року №17530/6/99-99-10-01-04-25 податкове повідомлення-рішення від 05.06.2015 року № 0000183710 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням Позивач звернувся до суду.

Підпунктами 14.1.181, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено відповідно, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; а податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п.198.6. ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Аналізуючи наведені правові норми можливо дійти висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару (послуг), до податкового кредиту виникає у платника податків в разі підтвердження вказаної суми податку на додану вартість податковою накладною, належним чином оформленої відповідно до вимог ст.201 Кодексу та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок про те, що Позивачем включено до податкового кредиту за січень 2015 року податкові накладні, що складені в грудні 2014 року, у зв'язку з чим допущено порушення п.198.6 ст.198 Кодексу, новою редакцією якого (набула чинності 01.01.2015 року) не передбачено право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної в іншому періоді, ніж періоду коли така податкова накладна виписана.

При цьому, вказані податкові накладні були належним чином та вчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру податкових накладних щодо податкових накладних, та така обставина не заперечується Відповідачем.

З 01.01.2015 року Законом України від 28.12.2014 року №71-VІІІ внесено зміни до ПК України та викладено п.198.6 ст.198 у новій редакції: «Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше, ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної: для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно».

Отже, наведена норма не може бути застосована до Позивача, оскільки податкові накладні виписані в грудні 2014 року, належним чином оформлені відповідно до вимог ст.201 Кодексу та в установленому законом порядку зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу (в редакції, яка діяла до 01.01.2015, тобто на час, коли у Позивача виникло право на податковий кредит за спірними податковими накладними) передбачалося, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Зокрема, спірні правовідносини у Позивача виникли саме в грудні 2014 року, тому суми податку на додану вартість на підставі таких податкових накладних можуть бути включені до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2016 року у справі № К/800/41165/15.

Крім того, посилання Відповідача на лист Державної фіскальної служби України від 17 лютого 2015 року №5292/7/99-99-19-03-02-17, в якому висловлена позиція ДФС України з приводу даного питання, суд не бере до уваги, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом та не є актом індивідуальної дії, він носить роз'яснювальний характер, та відповідно, не може встановлювати загальнообов'язкових норм.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем правомірно було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних.

Отже, оскаржуване повідомлення-рішення щодо зменшення Позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за лютий 2015 року у розмірі 2692115,18 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 1346057,59 грн. є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 27 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.