Ухвала суду № 62276626, 25.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8553/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівВівдиченко Т.Р., Мельничука В.П.,При секретарі судового засіданняГуменюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 22 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пилон» до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пилон» пред'явило позов до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій щодо результатів документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Укр Сервіс Груп» за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, з ТОВ «Брандмауєр» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, з ТОВ «Готліб ЛТД» за період з 01.08.2015 по 30.08.2015; зобов'язанням вилучити з баз даних АІС «Реєстр платників податків», АІС «Аудит», АІС «Бест звіт», АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» відомості занесені на підставі висновків акту №87/26-15-14-04-02/31028199 від 06.05.2016; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0006991404.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 22 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Укр Сервіс Груп» за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, з ТОВ «Брандмауєр» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, з ТОВ «Готліб ЛТД» за період з 01.08.2015 по 30.08.2015, за результатом якої складено акт №87/26-15-14-04-02/31028199 від 06.05.2016 (далі - акт перевірки).

За результатом проведеної документальної виїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Укр Сервіс Груп» за період з 01.03.2015 по 31.03.2015, з ТОВ «Брандмауєр» за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, з ТОВ «Готліб ЛТД» за період з 01.08.2015 по 30.08.2015 складено акт №87/26-15-14-04-02/31028199 від 06.05.2016.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0006991404, яким позивачу збільшено суму грошового забезпечення за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 908 479 грн. (за основним платежем 1 526 783 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 381 696 грн.).

Не погоджуючись із протиправними діями податкового органу при проведенні перевірки та прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлень-рішення відповідачем суду не доведена, а підстави для визнання протиправними дій при проведенні перевірки відсутні, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Колегія суддів враховує, що постанова в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Екодит» було укладено договір на виконання підрядних робіт від 02.08.2015 №1-08/15, предметом якого є виконання будівельних/гідроізоляційних робіт на об'єкта підрядника (позивача).

На підтвердження реального виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: актів приймання-передачі матеріалів, накладних на передачу матеріалів, актів прийому-здачі виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, акту на передачу обладнання та інструментів для виконання робіт, акту на повернення обладнання та інструментів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Укр Сервіс Груп» укладено договір від 25.02.2015 №10-02/15, від 24.03.2015 №13-03/15, від 23.02.2015 №8-02/15, предметом яких є виконання будівельних/гідроізоляційних робіт на об'єкта підрядника (позивача).

Між позивачем та ТОВ «Брандмауер» укладено договір на виконання підрядних робіт предметом якого є виконання будівельних/гідроізоляційних робіт на об'єкта підрядника (позивача).

На підтвердження реального виконання умов зазначених договорів позивачем надано суду копії: актів приймання-передачі матеріалів, накладних на передачу матеріалів, актів прийому-здачі виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, акту на передачу обладнання та інструментів для виконання робіт, акту на повернення обладнання та інструментів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, які долучено до матеріалів справи.

Щодо посилання апелянта на розбіжність між сумою ПДВ вказаною в актах виконаних робіт наданих ТОВ «Укр Сервіс Груп» та сумою ПДВ зазначеною вказаним контрагентом в податкових накладних, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що сума вартості виконаних робіт та матеріалів за договором, зазначена в актах виконаних робіт, а також в довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат ТОВ «Укр Сервіс Груп» відповідає сумі зазначеній у податкових накладних, як база оподаткування, на виконання вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України.

Сума податку на додану вартість зазначена в податкових накладних визначена вірно відповідно до п. 193.1 ст. 193 ПК України - 20% від бази оподаткування. Така сама сума зазначена і в довідках про вартість виконаних робіт.

Що стосується суми ПДВ, зазначеної в актах виконаних робіт при однаковій сумі бази оподаткування, яка відрізняється від суми ПДВ зазначеної в податкових накладних, то вказаний факт свідчить про арифметичну помилку в актах виконаних робіт при визначення суми ПДВ.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на лист №4-01 від 01.04.2015 ТОВ «Укр Сервіс Груп» на адресу позивача, в якому підприємство вказує на допущену помилку в актах виконаних робіт та звертає увагу позивача на відповідність вимогам законодавства сум ПДВ в податкових накладних.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність поршуень з боку позивача вимог ПК України при формування податкового кредиту у правовідносинах з ТОВ «Укр Сервіс Груп».

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що послуги від ТОВ «Укр Сервіс Груп», ТОВ «Брандмауер», ТОВ «Готліб ЛТД» щодо виконання субпідрядних робіт отримані позивачем з метою виконання договорів на виконання підрядних робіт укладених з ТОВ «Спецмехбуд 21», копії яких долучено до матеріалів справи та на підтвердження виконання яких позивачем надано суду копії договірної ціни, довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, які долучено до матеріалів справи.

З метою виконання договорів на виконання підрядних робіт укладених з ТОВ «Спецмехбуд 21» (виконання яких податковим органом не ставиться під сумнів), позивачем укладено договори субпідряду з ТОВ «Укр Сервіс Груп», ТОВ «Брандмауер», ТОВ «Готліб ЛТД», який передано будівельний матеріал (транспортування якого підтверджено матеріалами справи), передано обладнання та інструменти.

Також, колегія суддів наголошує, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що формальні недоліки первинних документів, а саме: відсутність певних реквізитів або тієї чи іншої інформації повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи, а перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції, адже наявні у матеріалах справи докази, які досліджені судом, повною мірою підтверджують рух активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Аналогічної позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2015 року у справі № К/800/42017/14, постанові Вищого адміністративного суду України від 03.02.2016 року у справі № К/800/49856/15, Постанові Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 у справі К/800/1217/13.

Що стосується посилань податкового органу на відсутність певних документів, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ампір СВ» до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зазначає, що право платника податків на формування в податковому обліку витрат і податкового кредиту з ПДВ зумовлено юридичним складом, до якого належать такі юридичні факти, як реальність придбання платником податків у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податків;підтвердження необхідними первинними документами ( у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг)).

При цьому податкове законодавство не встановлює переліку первинних документів, складанням яких повинні оформлюватися ті чи інші операції. Відповідні первинні документи повинні містити всі необхідні реквізити, визначені ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про здійснену господарську операцію та бути носіями достовірних відомостей про таку операцію, її учасників.

Також суттєве значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента. Отже, під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а повинен оцінити всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Аналогічна позиція міститься в Постанові ВАСУ від 10.06.2015 року в справі № К/800/17762/13.

За результатами дослідження таких документів у сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про їх достатність для підтвердження дійсного виконання угод.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Також необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «І'нтерсплав проти України»).

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, то суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаним договором операцій.

Отже, обов'язок щодо доказування наявності необхідних ресурсів для здійснення господарської операції покладається на відповідача.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 17.06.2015 року у справі № К/800/32742/14, від 04.08.2014 року у справі К/800/56643/13.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 22 серпня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Мельничук В.П.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Мельничук В.П.

Вівдиченко Т.Р.