Рішення № 62275450, 24.10.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р.Справа № 922/2873/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідача "Веста" м. Харків до Державного підприємства "Івашківський спиртзавод", с. Івашки про стягнення 2186610,74 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 18.10.2016 року; ОСОБА_2, за довіреністю від 18.10.2016 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" про стягнення заборгованості в сумі 2186610,74 грн., з яких 1516804,21 грн. основного боргу, 79538,28 грн. пені, 72175,81 грн. 3% річних та 518092,45 грн. інфляційних втрат за порушення умов договору № 254/13 від 29.04.2013 року щодо оплати поставленого природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 серпня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19 вересня 2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.09.2016 року представник позивача надав додаткові пояснення по справі (вх. № 30698).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.09.2016 року відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для підготовки відзиву на позов (вх. № 30605).

Крім того, 19.09.2016 року представник відповідача ОСОБА_3 надала до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 30604), у зв`язку з неможливістю бути присутньою у даному судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2016 року розгляд справи було відкладено на 10.10.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.10.2016 року від представника відповідача надійшов відзив (вх. № 33104) з додатками на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивачем неправомірно включено тариф на постачання, який нараховується позивачем за деякими додатковими угодами до договору, в яких незаконно додано до ціни газу тариф на постачання в загальному розмірі 271811,90 грн. Крім того відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені, зменшити розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних та надати відповідачу відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.10.2016 року від відповідача надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 33105).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2016 року вищезазначену зустрічну позовну заяву було повернуто заявнику.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2016 року розгляд справи було відкладено на 17.10.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.10.2016 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № 33795) по справі.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.10.2016 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 33793) про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою останнього.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2016 року розгляд справи було відкладено на 24.10.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 24.10.2016 року представник відповідача надав письмові пояснення разом із документами для долучення до матеріалів справи (вх. № 34888).

Представники позивача в судовому засіданні 24.10.2016 року підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 24.10.2016 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка в протоколі судового засідання від 17.10.2016 року.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

29.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веста» (позивач) та Державним підприємством «Івашківський спиртзавод» було укладено договір № 254/13, у відповідності до умов якого позивач зобов`язався передати відповідачу природний газ у замовлених відповідачем обсягах, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити газ на визначених договором умовах.

Відповідно до п. 4.1 договору, ціна за 1000 м.куб. газу без врахування вартості транспортування по газових мережах складає: при сплаті рівними частинами, подекадно 10, 20 та 30 числа місяця газопостачання: 4295,02 грн. вартість газу та тарифу на постачання з ПДВ, 715,84 грн. ПДВ, 3579,18 грн. ціна без ПДВ.

У зв`язку із неодноразовими протягом терміну дії договору змінами граничного рівню ціни на природний газ, що реалізується промисловим споживачам, який встановлюється постановами НКРЕКП, сторонами було підписано ряд додаткових угод, якими змінювалися ціна та термін оплати за спожитий газ.

Пунктом 5.1 договору, розрахунки вартості газу визначаються згідно п. 4.1 даного договору, а оплата за газ здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 5.3 договору, кінцевий термін розрахунків за місячний обсяг споживання не може бути пізніше 30 числа місяця споживання.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором та поставив відповідачу природний газ на загальну суму 25940207,19 грн., що підтверджується наступними актами прийому-передачі газу: № 71 від 30.06.2013 року, № 99 від 31.05.2013 року, № 100 від 31.07.2013 року, № 91 від 31.08.2013 року, № 106 від 30.09.2013 року, № 121 від 31.10.2013 року, № 135 від 30.11.2013 року, № 161 від 31.12.2013 року, № 119 від 31.01.2014 року, № 104 від 28.02.2014 року, № 263 від 31.03.2014 року, № 274 від 30.04.2014 року, № 45 від 31.05.2014 року, № 143 від 30.06.2014 року, № 59 від 31.12.2014 року, № 56 від 31.01.2015 року ,№ 62 від 28.02.2015 року, № 78 від 31.03.2015 року, № 47 від 30.04.2015 року, № 46 від 31.05.2015 року.

Як вбачається з розрахунку позивача, відповідачем неналежним чином виконувались зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу, а здійснив лише часткову оплату в сумі 24423402,98 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи ( арк. спр. 35-100).

У зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, що складає 1516804,21 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки природного газу № 254/13 від 29.04.2013 року у розмірі 1516804,21 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 72175,81 грн. та інфляційних втрат в сумі 518092,45 грн., суд зазначає наступне.

У своєму відзиві відповідач зазначає про неспіврозмірність суми боргу та сум 3% річних та інфляційних втрат та просить суд зменшити їх розмір.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, п.п. 4.1, 4.2 вказаної Постанови передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

В даному випадку, сторонами при укладенні договору не було визначено розміру відсотків, які підлягають сплаті в разі порушення відповідачем грошового зобов`язання, у зв`язку з чим нарахування здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, законом передбачено зменшення судом розміру лише штрафних санкцій, в той час як 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв`язку з чим суд позбавлений права зменшувати суму нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 72175,81 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.

Судом здійснено перерахунок суми інфляційних втрат, та встановлено, що позивачем невірно здійснено відповідний розрахунок.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства, розрахунок інфляційних втрат здійснюється не за окремі дні, а в середньому за місяць.

За розрахунком позивача, за порушення строків оплати за договором, останнім було нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 518092,45 грн.

Проте розрахунок позивача не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки нарахування здійснюється за певні дні прострочення, всупереч розрахунку а в середньому за місяць.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахування вимог діючого законодавства, судом встановлено, що сума інфляційних яка підлягає стягненню з відповідача становить 274590,51 грн.

В частині стягнення 243501,94 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно нарахованих.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 79538,28 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1 договору, за несвоєчасну оплату газу у строки зазначені у пункті 4.1 даного договору, споживач сплачує на користь постачальника , крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,75% відсотків із суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а також відшкодовує понесені постачальником збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України)

За вимогами ч.2 ст.258 ЦК при стягненні неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Також ч. 4. Цієж статті зазначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. В частина п`ятій статті 267 ЦК України визначено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

У відповідності до умов вищезазначеного пункту договору, позивачем за період з 25.08.2015 року по 25.08.2016 року було нараховано пеню в розмірі 79538,28 грн.

В той час, як остання поставка газу відповідно до актів прийому-передачі була здійснена позивачем 31.05.2015 року.

Відповідно до п. 5.3 договору, кінцевий термін розрахунків за місячний обсяг споживання не може бути пізніше 30 числа місяця споживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.2 постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10, щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже строк позовної давності щодо нарахування позивачем пені сплив 31.05.2016 року, а позовну заяву було подано до суду 26.08.2016 року.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення пені в сумі 79538,28 грн., у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності у відповідності до ст. 257 ЦК України, щодо звернення до суду з відповідним позовом та поданням відповідачем відповідної заяви щодо застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення, враховуючи те, що позивач проти задоволення вказаної заяви заперечує, та відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України відстрочка або розстрочка виконання рішення можлива у виняткових випадках при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Оскільки відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності на сьогоднішній час поважних причин з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений строк, а також зважаючи на негативні наслідки для стягувача при затримці виконання рішення на значний термін, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення, тому відмовляє в її задоволені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 257, 258, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" (62211, Харківська область, Золочівський район, с. Івашки, п/р 260006107 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 00375250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" (61177, м. Харків, провулок Динамівський, буд. 4, код ЄДРПОУ 30288313, п/р 260090019342 в АТ "Регіон-Банк", м. Харків, МФО 351254) 1516804,21 грн. основного боргу, 72175,81 грн. 3% річних, 274590,51 грн. інфляційних втрат та 27953,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат 243501,94 грн. інфляційних втрат та пені в сумі 79538,28 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 27.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_4