Рішення № 62275191, 25.10.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.10.2016 Справа № 920/830/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми

про стягнення 71 286 грн. 93 коп.

Суддя Джепа Ю.А.

Представники сторін:

від позивача - Демчук О.В. (довіреність № 14-94 від 18.04.2014)

від відповідача - Жулавський С.А. (довіреність № 27 від 24.06.2014)

За участю секретаря судового засідання - Галашан І.В.

Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 71286,93 грн., з яких: 62754,31 грн. - пеня за несвоєчасні розрахунки за отриманий природний газ; 4253,90 грн. - інфляційні збитки; 3% річних - 4278,72 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти вимог позивача заперечує та зазначає, що його вина у виникненні прострочення з оплати заборгованості за природний газ відсутня, тому відсутні і підстави для задоволення позовних вимог.

25.10.2016 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення на підтвердження своєї позиції з предмета спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 3148/15-КП-29, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача протягом 2015 року природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до умов пункту 1.2 розділу 1 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем (відповідачем у справі) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Пунктом 2.1 укладеного договору встановлено, що позивач передає відповідачеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 9360,0 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів за графіком, наведеним у цьому пункті.

Відповідно до пункту 3.3 цього договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 3148/15-КП-29 оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 7.1 договору купівлі-продажу).

За змістом пункту 7.2 договору купівлі-продажу природного газу у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (пункт 9.3 договору).

Строк дії договору купівлі-продажу природного газу відповідно до пункту 11.1 визначається з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін; і діє в частині поставки газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом було встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу позивач протягом січня-грудня 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 6 028 384,16 грн. 68 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за зазначений період (копії відповідних актів приймання-передачі додані до матеріалів справи).

Однак відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу належним чином не виконав.

Порушення відповідачем передбачених договором купівлі-продажу строків розрахунку за поставлений природний газ стало підставою для нарахування НАК «Нафтогаз України» на суму заборгованості пені в сумі 62 754 грн. 31 коп., 3 % річних у сумі 4 253 грн. 90 коп., інфляційних втрат у сумі 4 278 грн. 72 коп. і звернення до суду з відповідним позовом.

Суд погоджується у повній мірі із нарахованими позивачем сумами штрафних санкцій та зазначає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Так, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

При цьому, у ході судового розгляду справи відповідач проти такого нарахування заперечував, посилаючись на те, що умовами договору (п. 6.3) встановлений порядок оплати за отриманий природний газ та визначені дії відповідача у разі недостатності коштів для своєчасної оплати придбаного природного газу, а його вина у несвоєчасному проведенні розрахунків споживачами за надану їм відповідачем теплову енергію та, як наслідок, у несвоєчасному перерахуванні відповідних коштів позивачу за отриманий природний газ, відсутня.

Так, за умовами п. 6.3 договору купівлі-продажу природного газу № 3148/15-КП-29 у редакції Додаткової угоди № 9 від 02.11.2015 оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 191 Закону України «Про теплопостачання» та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю у порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов'язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.

Відповідно до статті 191 Закону України «Про теплопостачання» оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Вимоги цієї статті щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання не поширюються на: теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які виробляють або постачають теплову енергію для потреб споживачів в обсягах, що не перевищують 18 тисяч Гкал на рік; суб'єктів господарювання, що виробляють теплову енергію виключно для власних потреб з опалення приміщень, що належать їм на праві власності або на інших речових правах; бюджетні установи, що виробляють теплову енергію, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету та є неприбутковими; теплогенеруючі та теплопостачальні організації, господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії яких не підлягає ліцензуванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.

На підтвердження вчинення відповідачем дій, передбачених діючим законодавством України у сфері послуг з постачання природного газу, останнім були додані до матеріалів справи копії договорів на відкриття рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від споживачів.

Однак, відповідач при цьому не надав доказів здійснення будь-яких дій у межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору (стосовно стовідсоткової поточної оплати за газ та остаточного розрахунку до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) у разі, коли коштів, які надійшли від споживачів як оплата за спожиту теплову енергію на рахунок відповідача із спеціальним режимом використання, недостатньо для повної оплати вартості отриманого від позивача природного газу.

Крім того, представник позивача у судових засіданнях зауважував, що відповідач не звертався до нього з пропозицією викласти пункт 6.1 договору № 3148/15-КП-29 в іншій редакції чи внести будь-які інші зміни до цього договору в частині визначення порядку та умов проведення розрахунків.

Суд, крім зазначеного, наголошує, що стаття 617 Цивільного кодексу України та стаття 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

У відповідності до статті 1 Цивільного кодексу України однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, а тому самі лише обставини, пов'язані з недостатністю коштів на поточних рахунках відповідача із спеціальним режимом використання, на які надходять кошти від споживачів теплової енергії, не виправдовують бездіяльність відповідача (у розумінні абз. 3 п. 6.3 договору № 3148/15-КП-29) та не заперечують його обов'язку сплатити позивачу вартість отриманого від нього природного газу.

А тому обставини, визначені відповідачем як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог (відсутність вини відповідача у несвоєчасному перерахуванні позивачеві належних сум за отриманий природний газ) суд не може взяти до уваги, оскільки за своєю правовою природою заявлені до стягнення суми (інфляційних збитків та суми 3% річних) не є штрафними санкціями та підстави їх нарахування не містять виключень залежно від наявності чи відсутності вини боржника у невиконанні зобов'язання. Вищезазначені суми, а також пеня, нараховані відповідачу за порушення зобов'язання перед позивачем, та відповідачем не доведено, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних збитків та суми 3% річних передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована відповідно до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», судом здійснений перерахунок нарахованих сум допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.4.1 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016, на підставі якого суд робить висновок про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 62 754 грн. 31 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 4 253грн. 90 коп. інфляційних збитків та 4 278 грн. 72 коп. - 3% річних.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача в розмірі 1378 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40000, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10; код ЄДРПОУ 33698892) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 62 754 грн. 31 коп. пені, 4 278 грн. 72 коп. - суму 3 % річних, 4 253 грн. 90 коп. інфляційних збитків, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.10.2016.

Суддя Ю.А.Джепа