Постанова № 62274790, 25.10.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/10273/16-а

Провадження № 2-а/263/291/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.10.2016 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області Скрипниченко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій та рішення суб'єкта владних повноважень від 22.07.2016 щодо відмови у призначенні пенсії та зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та призначити пенсію за вислугою років з 08.07.2016 року виходячи з розміру 90% від суми місячного заробітку.

Позивач вказує, що з 08.07.1998 працює в органах прокуратури Донецької області. Станом на 08.07.2016 наявний стаж в органах прокуратури 20 років 5 місяців 15 днів, який складається з: 18 років робота в органах прокуратури; 2 роки 5 місяців 15 днів, які є половиною строку навчання у Донецькому державному університеті (ст.50-1 ч.6 Закону України «Про прокуратуру»). З метою призначення пенсії 08.07.2016 звернулась до УПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя про призначення пенсії за вислугою років. Рішенням від 22.07.2016 УПФУ в Жовтневому районі м.Маріуполя відмолено у призначенні пенсії п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року. Вважає рішення ПФУ протиправним, оскільки закон, що скасовує пенсійне забезпечення прокурорів, не підлягає застосуванню до неї, що звужує конституційні права як громадянина та порушує гарантії незалежності прокурора. Позивач вважає, що вказана відмова відповідача в проведенні перерахунку пенсії є незаконною та необґрунтованою, такою, що грубо порушує його права, законні інтереси та норми Конституції України.

Позивач у судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представником відповідача надано заперечення на позовну заяву, де зазначено, що 12.07.2016 року ОСОБА_2 звернулась до управління із заявою про призначення пенсії згідно зі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». За результатами розгляду документів стаж роботи ОСОБА_2 в органах прокуратури складає 17 років 11 місяців 23 дні. Відповідно до наданих документів для призначення пенсії ОСОБА_2 працює в органах прокуратури Донецької області на посаді начальника відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів громадян або держави в суді прокуратури Донцької області. Ця посада визначена, як така, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VII з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1, остання 01.09.1984 року була зарахована до складу студентів денного відділення економіко-правового факультету за спеціальністю «Правознавство» та закінчила учбовий заклад 01.08.1989 року, що також підтверджується дипломом та додатком до нього.

Згідно довідки №11/605 від 02.07.2016 року виданої прокуратурою Донецької області ОСОБА_2 дійсно працює в органах прокуратури Донецької області з 08 липня 1998 року і по теперішній час, стаж роботи ОСОБА_3 в органах прокуратури станом на 01 липня 2016 року складає 17 років 11 місяців 23 дні.

Відповідно до ч.6 ст.50-1 «Про прокуратуру», до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Таким чином, відповідно до підтверджених відомостей стаж роботи позивача на момент звернення з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» становить більше 20 років.

12 липня 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». До заяви ним додані необхідні документи, які підтверджують стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років (а.с. 15).

26 липня 2016 року Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя листом за вх. №99/Л-17-01-02 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру», мотивуючи тим, що стаж роботи складає 17 років 11 місяців 23 дні, пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», «Про прокуратуру», з 1 червня 2015 р. не призначаються та не перераховуються відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», Закону України «Про прокуратуру».

Даючи оцінку правомірності відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугою років, суд виходить з положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі в 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми щомісячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч. 5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Проте, відповідно до положення 5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалось Конституційним Судом України в Рішеннях N 1-зп від 13 травня 1997 року, N 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року та N 3-рп/2001 від 5 квітня 2001 року, в яких встановлено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Необхідно також зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Це зазначено в рішеннях Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що період навчання позивача у Донецьком державному університеті з 01.09.1984 по 01.08.1989 підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає йому право на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а відтак відмова Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя у зарахуванні повного періоду навчання до відповідного стажу роботи є безпідставною.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо неправомірності дій Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугою років, а відтак порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, починаючи з 12.07.2016 та виходячи з розміру 90% від суму місячного (чинного) заробітку, відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 71, 72, 86, 94, 158, 159-163, 181, 186 КАС України, ЗУ «Про прокуратуру» суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя від 22.07.2016 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя призначити, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991, починаючи з 08.07.2016 та виходячи з розміру 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Суддя