Рішення № 62274520, 18.10.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51РІШЕННЯ

Іменем України

"18" жовтня 2016 р. Справа № 911/4901/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз»до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1.Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2.Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 3.Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз»про стягнення 228368,36 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 16.05.2016 № Д-37/16, ОСОБА_2 дов. від 04.01.2016 № Д-01/16відповідача:ОСОБА_3 дов. від 14.01.2016 № 1-8третьої особи 1:ОСОБА_4 дов. від 21.04.2016 № 14-75третьої особи 2:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномтретьої особи 3:ОСОБА_5 дов. від 07.04.2016 № 2-88суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (далі позивач) до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (далі відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі третя особа 1), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі третя особа 2), Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі третя особа 3) про стягнення 228368,36 грн. вартості наданих послуг з транспортування природного газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за технічною угодою від 25.11.2014 № 2-2014-410 щодо здійснення розрахунку за надані у червні 2015 року послуги з транспортування природного газу (розподілу природного газу).

На адресу суду від третьої особи 1 Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшли пояснення, в яких товариство зазначає про доцільність призначення у даній справі судової експертизи для встановлення експертом обсягу природного газу, який було протранспортовано у червні 2015 року від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Київгаз» та від останнього до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз».

Вказане розцінюється судом, як клопотання третьої особи 1 про призначення у даній справі судової експертизи, в задоволенні якого відмовлено, з огляду на його недоцільність.

На адресу суду від позивача надійшло клопотання від 18.10.2016, в якому він просить суд зупинити провадження по справі до постановлення Конституційним судом України рішення по справі за поданням Верховного суду України щодо відповідності (конституційності) Указів Президента України про створення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) та затвердження положень про НКРЕКП.

Розглянувши зазначене клопотання суд відмовляє в його задоволенні з огляду на його недоведеність та недоцільність. Суд зазначає, що обставини, на які позивач посилається в клопотанні про зупинення провадження у справі були йому відомі на час розгляду даної справи та позивач міг заявите вказане клопотання про зупинення провадження у справі ще на початку розгляду даної справи. Крім того, суд бере до уваги обмеження процесуальними строками розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обовязків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Присутні в судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та просять суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях, які зводяться до того, що умовами технічної угоди не передбачено обовязку відповідача щодо здійснення розрахунку за надані позивачем послуги з розподілу природного газу, та крім того послуги з розподілу природного газу, позивач відповідачу не надавав. З огляду на вказане, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи 1 надав письмові пояснення по суті спору.

Третя особа 2, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявилась. Проте, від третьої особи 2 до суду надійшли пояснення по суті спору, в яких вона, зокрема, просить суд розглядати справу за відсутності повноважного представника НКРЕКП.

Присутній в судовому засіданні представник третьої особи 3 письмових пояснень по суті спору не надав.

Враховуючи, що неявка третьої особа 2 в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника третьої особи 2 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб 1, 3, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу від 25.11.2014 № 2-2014-410 (далі угода), яка визначає порядок приймання-передачі природного газу в місцях приєднання газопроводів сторони 1 відповідача у справі до розподільчих газопроводів сторони 2 позивача у справі (п. 1.1 угода).

Відповідно до 1.2 угоди сторона 2 передає газ стороні 1 в пунктах приймання-передачі газу (далі ПППГ).

На ПППГ сторони складають акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін зі схемою підключення ПППГ, у якій відображаються потоки газу, межі балансової належності, розташування засобів вимірювальної техніки (далі ЗВТ), газоспоживаючого та газорегулюючого обладнання, їх послідовність, комутаційні зєднання тощо (п. 1.4 угоди).

Згідно п. 2.2 угоди сторона 2 зобовязується протранспортувати газ по своїм газорозподільним мережам та передати його в газопроводи сторони 1, яка зобовязується прийняти цей газ для своїх споживачів.

Відповідно до п. 2.3 договору сторони виконують диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження споживання і реалізації природного газу.

Ця технічна угода набирає чинності з дня її підписання сторонами та діє протягом одного року. Дана технічна угода вважається продовженою на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку її дії однією із сторін не буде заявлено про відмову від цієї технічної угоди або її перегляд (п. 9.1 угоди).

Звертаючись з даним позовом позивач зазначає про те, що між ним та відповідачем у справі склались договірні відносини щодо надання послуг транспортування природного газу газорозподільними мережами позивача для споживачів відповідача (розподіл природного газу), які сторони зафіксували в п. 2.2 зазначеної вище технічної угоди. Як зазначає позивач, вартість послуг транспортування природного газу газорозподільними мережами позивача для споживачів відповідача, не визначена технічною угодою, однак вартість зазначених послуг на час їх надання встановлена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами для ПАТ «Київгаз» від 03.03.2015 № 513.

За твердженням позивача він у червні 2015 року надав відповідачу послуги транспортування природного газу газорозподільними мережами позивача для споживачів відповідача (розподіл природного газу) на суму 228368,36 грн.

Разом з тим, відповідач надані послуги не оплатив, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом.

Відповідач проти вказаних вимог заперечує з підстав того, що умовами технічної угоди не передбачено обовязку відповідача щодо здійснення розрахунку за надані позивачем послуги з розподілу природного газу, та крім того послуги з розподілу природного газу, позивач відповідачу не надавав.

З огляду на зазначені підстави вимог та заперечень суд зазначає таке.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.02.2016 у даній суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оскільки до компетенції останньої відноситься регулювання розміру оплати послуг з транспортування природного газу розподільчими мережами.

Вказаною ухвалою суду Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зобовязано надати суду: письмові пояснення, в яких вказати який тариф застосовується за надання послуг з розподілу природного газу (послуг транспортування природного газу, газорозподільними мережами) між газорозподільними підприємствами ПАТ «Київгаз» та ПАТ «Київоблгаз» станом на червень 2015 року; письмові пояснення, в яких вказати яким чином встановити обсяг природного газу, який був протранспортований розподільчими мережами від ПАТ «Київгаз» до ПАТ «Київобгаз» в червні місяці 2015 року, за відсутністю технічної можливості встановити такий обсяг засобами обліку протранспортованого природного газу в пункті газорозподілу.

На виконання вимог ухвали суду Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надала суду письмові пояснення, з яких зазначено наступне.

Тарифна політика НКРЕКП, щодо регулювання вартості послуг на транспортування, розподіл та постачання природного газу станом на червень 2015 року формувалась відповідно до законодавства України, зокрема Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (далі Закон) (Закон втратив чинність з 01.10.2015 у звязку з введенням у дію Закону України «Про ринок природного газу»), на принципах самоокупності суб'єктів природних монополій, забезпечення відшкодування економічно обґрунтованих витрат та відкритості процедур розгляду НКРЕКП рівнів тарифів.

Відповідно до положень Закону, розподіл природного газу господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з транспортуванням природного газу газорозподільними мережами з метою його доставки споживачам.

Постановою НКРЕ від 28.07.2011 № 1384 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу, який забезпечує єдиний підхід до формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу для газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних та газозберігаючих підприємств.

Діючий станом на червень 2015 року механізм встановлення тарифів на послуги з транспортування природного газу передбачає встановлення єдиного загального тарифу на транспортування природного газу для всіх споживачів України за виключенням споживачів, які отримують природний газ безпосередньо з магістральних газопроводів. Загальний тариф на послуги з транспортування природного газу територією України встановлюється за принципом «поштової марки», тобто всі споживачі сплачують за транспортні послуги, а саме послуги з транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, однакову вартість незалежно від відстані транспортування.

Відповідно до ОСОБА_2 розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої Постановою НКРЕ від 04.09.2002 № 983, тарифи на транспортування природного газу розподільними трубопроводами для газорозподільних підприємств встановлюються виходячи з рівня їх експлуатаційних витрат та обсягів протранспортованого газу.

До експлуатаційних витрат включаються всі витрати на обслуговування, утримання і експлуатацію систем газопостачання, а також норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва, виконання робіт, надання послуг по обслуговуванню систем газопостачання. В тому числі, до суми витрат включаються витрати на покриття вартості природного газу на технологічні та власні потреби. При цьому, обсяги транспортування природного газу розподільними трубопроводами приймаються у відповідності з договірними, плановими обсягами в розрахунку на рік без врахування власних нормованих виробничо-технологічних витрат та втрат природного газу.

Таким чином, весь обсяг транспортування природного газу розподільними мережами отримувачам, які не є безпосередніми споживачами, є перетоком природного газу, а не його розподілом, при цьому, використання розподільних мереж іншого підприємства обумовлене технічними особливостями побудови магістральних та розподільних мереж.

Разом з цим, враховуючи поняття розподілу природного газу, наведене в Законі, обсяг перетоку природного газу не враховується при розрахунку тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами.

При цьому, при перетоках природного газу, газорозподільне підприємство, не несе додаткових витрат на відповідній ділянці газопроводу. Витрати на утримання та обслуговування даного газопроводу, як частини системи газопостачання підприємства, враховані при розрахунку тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами. Даний тариф (в складі загального тарифу) сплачує кінцевий споживач, оплачуючи вартість використаного природного газу.

Таким чином станом на червень 2015 року ПАТ «Київгаз» не надавало ПАТ «Київоблгаз» послуг з розподілу природного газу, а лише, передавало певний обсяг природного газу в загальному потоці, а тому до такого обсягу природного газу у червні 2015 року тариф на застосовувався.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно-технологічного управління.

Згідно п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) розподіл природного газу господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з транспортуванням природного газу газорозподільними мережами з метою його доставки споживачам.

Споживач це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Відповідно до положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним ОСОБА_6 України; є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно ч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.

До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать, зокрема: здійснення державного регулювання відносин суб'єктів ринку природного газу; забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу; встановлення тарифів на, зокрема: транспортування природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ магістральними трубопроводами; транспортування природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ розподільними трубопроводами; затвердження порядків: формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток; формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу; затвердження Правил користування природним газом для юридичних осіб; затвердження методик розрахунку тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу; інші передбачені законодавством повноваження.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) розподіл природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким газорозподільне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, газорозподільними мережами до пункту приймання-передачі газу та передати його споживачу, який відповідно до законодавства має право на одержання зазначеного газу, а замовник зобов'язується сплатити за доставку газу за встановленою в договорі платою. Обов'язкові умови для газорозподільних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу газорозподільними мережами.

Відповідно до п. 4.2 Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 19.04.2012 № 420, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2012 року за № 721/21034 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) розподіл газу замовнику (крім розподілу природного газу населенню та споживачам постачальника природного газу за регульованим тарифом) здійснюється на підставі договору на розподіл природного газу, який укладається відповідно до Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою НКРЕ від 06 вересня 2012 року № 1164, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2012 року за № 1654/21966. Порядок укладання цього договору для споживачів та їх постачальників за нерегульованим тарифом визначається Правилами користування природним газом для юридичних осіб, затвердженими постановою НКРЕ від 13 вересня 2012 року № 1181, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1715/22027.

У відповідності до п.п. 5.3.1 - 5.3.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затвердженими постановою НКРЕ від 13 вересня 2012 року № 1181, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1715/22027 (які діяли на час виникнення спірних правовідносин) договір на розподіл природного газу є документом, який регулює відносини між газорозподільним підприємством, що здійснює свою діяльність на закріпленій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території, і споживачем (замовником) та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Договір на розподіл природного газу укладається відповідно до Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою НКРЕ від 06 вересня 2012 року № 1164, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2012 року за № 1654/21966. Розподіл природного газу без укладення договору на розподіл природного газу не допускається.

З наведеного можна зробити висновок, що між сторонами у справі не відбувся розподіл природного газу, а відбувся переток природного газу, оскільки відповідач не є його безпосереднім споживачем, а є газорозподільним підприємством. Обсяг перетоку природного газу не враховується при розрахунку тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, а такий тариф, в свою чергу, сплачує кінцевий споживач в складі загального тарифу, оплачуючи вартість використаного природного газу.

Доказів, за якими у відповідача виникає обовязок оплачувати надані позивачем послуги, останній суду не надав, технічна угода, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, не передбачає обовязку відповідача оплачувати послуги з розподілу природного газу, а вирішує виключно технічні питання щодо перетоку природного газу.

Окремого правочину, який передбачає надання позивачем послуг з розподілу природного газу відповідачу та обовязок останнього оплачувати такі послуги, між сторонами у справі не укладено, доказів протилежного сторони, зокрема, позивач суду не надали.

З огляду на вказане, посилання позивача про те, що ним надано відповідачу у червні 2015 року послуги з розподілу природного газу, які останній повинен оплати в розмірі заявленої до стягнення сумі є безпідставними, у звязку з чим, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, в звязку з чим відмовляє в їх задоволенні.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В позові відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 27.10.2016.