Рішення № 622740, 27.03.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"27" березня 2007 р.           Справа № 9/026-07

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу

за позовом Славутицької міської ради, м. Славутич

доЛіквідаційної комісії державного будівельного тресту „Славутичатоменергобуд”, м. Славутич

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників:

позивача:Кравець А.В., довір. № 1-12-313 від 28.02.2007р.,

відповідача:не з’явились, обставини справи:

Славутицька міська рада (далі –Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Ліквідаційної комісії державного будівельного тресту „Славутичатоменергобуд” (далі –Відповідач) про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.11.2005 року відповідно до рішення Славутицької міської ради № 784-49-ІУ та акту прийому-передачі від 30.11.2005 року за погодженням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи до територіальної громади міста Славутича у комунальну власність від Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна електростанція" був переданий об'єкт майна державної власності Склад цементу. Позивач стверджує, що на початку 2006 року йому стало відомо, що Ліквідаційною комісією державного будівельного тресту „Славутичатоменергобуд” під час здійснення інвентаризації в 2001 році, яка проводилась у зв'язку з банкрутством підприємства, було включено Склад цементу до ліквідаційного балансу, після чого, 27.10.2006 року до виконавчого комітету, а саме, до відділу з питань комунальної власності, послуг та приватизації, надійшов лист Відповідача з повідомленням про прийняття на зборах кредиторів рішення щодо реалізації Об'єкту шляхом його продажу, однак, у відповідача відсутні будь-які докази про його право власності на спірний Об’єкт. Таким чином, Позивач вважає, що Відповідач незаконно та безпідставно привласнив Об’єкт нерухомості, що належить на праві власності Позивачеві, чим порушує права останнього щодо володіння, розпорядження та користування комунальним майном, передбачені розділом XI Конституції України та п. 30 ст. 26, ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Позивач вважає, що він є законним власником майна та має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 05.02.2007 року, від 20.02.2007 року, від 01.03.2007 року та від 13.03.2007 року, в судове засідання жодного разу не з`явився, відзиву та інших витребуваних документів не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував, про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, 27.03.2007 року, позивач підтримав позовні вимоги, крім того надав клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача –Суб’єкта підприємницької діяльності Залевського Ігоря Михайловича, оскільки спірне майно було продане йому 09.10.2006 року за договором купівлі-продажу ДНР-7. Судом зазначене клопотання було залишене без задоволення, оскільки позов подано до Ліквідаційної комісії державного будівельного тресту „Славутичатоменергобуд”, позовні вимоги обґрунтовані знаходженням майна саме у останньої. В розумінні ст. 24 ГПК України необхідність заміни відповідача чи залучення іншого відповідача має бути обґрунтована обставинами позову. При цьому, позивач не позбавлений права звернутись з відповідним позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності Залевського Ігоря Михайловича, обґрунтувавши свої вимоги фактичними обставинами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Позивач стверджує, що є власником спірного майна - об'єкту майна державної власності Складу цементу, у зв’язку з передачею такого майна до територіальної громади міста Славутича у комунальну власність від Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна електростанція" 04.11.2005 року відповідно до рішення Славутицької міської ради № 784-49-ІУ та акту прийому-передачі нерухомого майна від 30.11.2005 року за погодженням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

У зв’язку з викладеним просить визнати його право власності на об'єкт майна державної власності Склад цементу.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт майна державної власності - Склад цементу був збудований державним будівельним трестом "Славутичатоменергобуд" на замовлення Виробничого об'єднання "Комбінат" та прийнятий до експлуатації останнім 29.09.1989 року, про що свідчить відповідний Акт.

Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 7 Закону України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” № 147/98-ВР від 03.03.1998 року передача об’єктів з державної у комунальну власність оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Враховуючи положення ст. 7 Закону України „Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, суд вважає належним доказом акт прийому-передачі нерухомого майна від 30.11.2005 року, що підтверджує право власності позивача на об'єкт майна державної власності Склад цементу.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Приписами частини 2 ст. 319 того ж кодексу передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а згідно частини 1 статті 321 того ж кодексу право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимога позивача про визнання його право власності на об'єкт майна державної власності Склад цементу є правомірною та обґрунтованою, в зв’язку з чим остання підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить витребувати спірне майно у ліквідаційної комісії державного будівельного тресту "Славутичатоменергобуд", оскільки вважає, що відповідач незаконно володіє таким майном.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що позов про витребування майна, тобто про повернення такого майна в натурі, може бути пред’явлений до особи, яка володіє майном.

В ході розгляду спору, судом встановлено, що відповідачем спірне майно було відчужене Суб’єкту підприємницької діяльності Залевському Ігорю Михайловичу 09.10.2006 року за договором купівлі-продажу ДНР-7.

Таким чином, спірне майно у відповідача відсутнє, тому в розумінні ст. 387 ЦК України він не може бути відповідачем за позовною вимогою про витребування (повернення) майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині витребування спірного майна позивачем не обґрунтовані, судом встановлено відсутність у позивача права на позов про витребування майна, а відтак, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Славутицькою міською радою Київської області (код ЗКПО 04527684) право власності на об'єкт майна державної власності - Склад цементу.

3. Стягнути з Ліквідаційної комісії державного будівельного тресту „Славутичатоменергобуд” (07100, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 7, код 14315115) на користь Славутицької міської ради Київської області (07100, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 7, код ЗКПО 04527684) 1373,49 грн. витрат зі сплати державного мита та 59 грн. зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. В решті позовну відмовити.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя