Рішення № 62273952, 18.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13845/16 18.10.16 р.

За позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Альянс" в особі Київської дирекції

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

про стягнення 23 900,00 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Пшеничний Ю.В. за довіреністю № б/н від 22.01.2016 р.;

від відповідача: Штельмах В.Ю. за довіреністю № 3734/18 від 16.12.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Європейський Страховий Альянс" в особі Київської дирекції звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про стягнення 23 900,00 грн.

Ухвалою суду від 01.08.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.08.2016 р.

15.08.2016 р. від МТСБ України надішли документи по справі.

17.08.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

Представник позивача у судовому засіданні 19.08.2016 р. подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 19.08.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 21.09.2016 р.

Ухвалою суду від 21.09.2016 р. розгляд справи відкладено на 04.10.2016 р.

Ухвалою від 04.10.2016 р. відкладено розгляд справи на 18.10.2016 р.

У судовому засіданні 18.10.2016 р. представник позивача подав інформацію на виконання вимог суду, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.

У судовому засіданні 18.10.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.04.2015 р. між Приватним акціонерним товариством "Європейський Страховий Альянс" в особі Київської дирекції (Страховик, позивач) та ОСОБА_4 укладено Договір страхування № 38533, за яким застраховано транспортний засіб марки «RANGE ROVER», державний реєстраційний № НОМЕР_1.

29.01.2016 р. у м. Києві відбулась ДТП за участю транспортних засобів «RANGE ROVER», державний реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, та «Land Rover», державний реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль «RANGE ROVER», державний реєстраційний № НОМЕР_1, власнику зазначеного транспортного засобу була завдана матеріальна шкода, розмір якої відповідно до страхового акту позивача №31/16/KV/TP25/01 від 01.03.2016 р. та розрахунку страхового відшкодування становить 23 900,00 грн.

За страховим випадком - ДТП, що сталась за участю застрахованого автомобіля, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 23 900,00 грн. за платіжним дорученням № 203 від 02.03.2016 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль «Land Rover», державний реєстраційний № НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди, застрахований відповідачем за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9234972.

Зазначеним Полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є особою, яка, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» зобов'язана відшкодувати завдану ДТП шкоду у розмірі та порядку, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування транспортного засобу, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.11.08 р.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму фактично виплаченого страхового відшкодування у розмірі 23 900,00 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем при розрахунку суми позовних вимог не взято до уваги коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу.

Так, позивач зазначає, що автомобіль «RANGE ROVER», державний реєстраційний № НОМЕР_1, вже потрапляв у ДТП, відповідно, розрахунок розміру страхового відшкодування має здійснюватись з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідачем було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий Акт №АХА2099044, відповідно до якого прийнято рішення про виплату відшкодування у розмірі 12 524,48 грн.

При цьому, 29.06.2016 р. відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою повідомив про зарахування вимог на суму 12 524,48 грн.

Таким чином, відповідач зазначає про здійснення відшкодування за страховим випадком у повному обсязі та вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Позивач із такими доводами не погоджується та зазначає, що відповідач має відшкодувати суму страхової виплати у розмірі 23 900,00 грн.

Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору по сіті, суд відзначає наступне.

Позивачем здійснено виплату суми страхового відшкодування у порядку та розмірі, встановленому Договором страхування № 38533, у загальному розмірі 23 900,00 грн.

Пунктом 5.1.7. Договору страхування № 38533 передбачено, що фізичний знос деталей ТЗ не застосовується.

Таким чином, позивачем було належно виконано зобов'язання перед Страхувальником за Договором страхування № 38533.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 510 Кодексу встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та являється обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 628 Кодексу законодавець визначив, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, цивільно-правові відносини між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, виникли на підставі укладеного ними Договору страхування № 38533 від 16.04.2015 р.

У той же час, відносини між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_5, як страхувальником, виникли на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9234972, який за умовами чинного законодавства України являється одним із видів договорів.

Згідно зі ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Отже, порядок, розмір, строк виплати страхового відшкодування відповідачем здійснюється у відповідності до умов Полісу № АІ/9234972, а у разі відсутності таких умов у Полісі - у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається з приписів ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

У той же час, суд, здійснивши аналіз умов Договору страхування № 38533 від 16.04.2015 р., не вбачає підстав для застосування його положень до відносин між позивачем та відповідачем з приводу здійснення виплати страхового відшкодування.

Так, статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що на відповідача, як особу, яка не являється стороною Договору страхування № 38533 від 16.04.2015 р., не погоджувала його умов та не брала на себе жодних зобов'язань за вказаним Договором, не може бути покладено зобов'язання Страховика за Договором, умови якого були погоджені між позивачем та ОСОБА_4

При цьому, оскільки зобов'язання відповідача щодо здійснення страхового відшкодування виникли безпосередньо з умов Полісу № АІ/9234972 та вимог чинного законодавства України, межі виконання таких зобов'язань регулюються виключно положеннями Полісу та закону.

У поданих відповідачем у судовому засіданні 18.10.2016 р. поясненнях відповідач не спростовує доводи позивача про те, що ОСОБА_4 вже виплачувались страхові відшкодування у зв'язку з ДТП за участю автомобіля «RANGE ROVER», державний реєстраційний № НОМЕР_1.

Проте, позивач вказує, що такі виплати не мають жодного відношення до виплати страхового відшкодування за страховим випадком, що являється підставою даного позову.

Суд вважає зазначені доводи позивача помилковими та необґрунтованими, оскільки обставини попереднього потрапляння автомобіля «RANGE ROVER», державний реєстраційний № НОМЕР_1, у ДТП, впливають на розрахунок страхового відшкодування відповідача у даному випадку.

Враховуючи положення ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка встановлює обов'язок страховика відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи; та приписи ст. 29 цього ж Закону, якими прямо передбачено відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

За розрахунком відповідача, відшкодуванню підлягає сума у розмірі 12 524,48 грн. (розрахована з вартості ремонту в розмірі 20 945,67 грн., з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу).

Проте, суд не погоджується з таким розрахунком з тих підстав, що для розрахунку має братись сума фактично виплачено позивачем відшкодування у розмірі 23 900,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 14 101,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2016 р. відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою повідомив про зарахування вимог на суму 12 524,48 грн.

Позивачем жодних заперечень проти такого зарахування надано не було.

За правилами ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог здійснюється за заявою однієї із сторін, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку відповідно до заяви відповідача від 29.06.2016 р. відбулось зарахування вимог на суму 12 524,48 грн.

Таким чином, невідшкодованою відповідачем залишається сума у розмірі 1 576,52 грн. (14 101,00 грн. - 12 524,48 грн.), яка і підлягає стягненню у даному спорі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 576,52 грн. обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням обставин даної справи, суд покладає судовий збір на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8; код ЄДРПОУ 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Альянс" в особі Київської дирекції (01004, м. Київ, вул. Горького, б.9, кв. 2 ; код ЄДРПОУ 26052299) 1 576 (одну тисячу п'ятсот сімдесят шість) грн. 52 коп. страхового відшкодування та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 24.10.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна