Рішення № 62273892, 11.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016Справа №910/15016/16

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про стягнення 12 864,52 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Аністратенко О.О. - за довіреністю №508 від 09.09.2016 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення 12 864,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання своєчасності оплати вартості спожитої електричної енергії згідно умов Договору про постачання електричної енергії №652 від 18.10.2004 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь: 11 791,23 грн. - пені, 1 073,29 грн. - 3% річних, 1 378,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20.09.2016 року.

У судовому засідання 20.09.2016 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 20.09.2016 року оголошено перерву до 11.10.2016 року.

26.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли додаткові (письмові) пояснення по справі.

04.10.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 11.10.2016 року в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції позивач просить доручити Господарському суду Запорізької області.

07.10.2016 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло заперечення на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 року в задоволенні клопотання Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж про участь у судовому засіданні 11.10.2016 року в режимі відеоконференції відмовлено.

В судове засідання 11.10.2016 року представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.10.2016 року представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 11.10.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (далі по тексту - позивач, постачальник електричної енергії, ВАТ «Запоріжжяобленерго») та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укртелеком»; далі по тексту - споживач, ПАТ "Укртелеком", відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії №652 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (з врахуванням змін внесених Додатковою угодою №102/23 від 27.02.2007 року) Позивач продає електричну енергію Відповідачу для забезпечення потреб електроустановок Відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 до Договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Відповідач оплачує Позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Відповідно до пп.2.2.3., пп.2.2.4. п.2.2. Договору, Споживач оплачує вартість активної електроенергії згідно з додатком №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» (надалі - Додаток №4), а оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії здійснює згідно з додатком №6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» (надалі - Додаток №6).

Додатками №4 та №6 Договору передбачено, що розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться виключно грошовими коштами на рахунок Енергопостачальника. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Енергопостачальника. Споживач не пізніше 12-00 другого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Енергопостачальника для подання у двох примірниках «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» та «Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду». Енергопостачальник підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу. За підсумками розрахункового періоду Енергопостачальник виписує Споживачу рахунки або платіжні вимоги-доручення для остаточного розрахунку, після чого Споживач зобов'язаний до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, направити свого уповноваженого представника отримати ці платіжні документи, або ці платіжні документи (рахунки або платіжні вимоги-доручення) направляються Енергопостачальником Споживачу поштою рекомендованим листом.

Згідно із п.10 Додатку №4, Споживач зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим здійснити оплату активної електроенергії.

Щодо розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, то відповідно до п.6 Додатку №6 Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення здійснити оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії.

Відповідно до пп.4.2.1. п.4.2. Договору за недотримання термінів сплати рахунків за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач сплачує Енергопостачальнику пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ. що діяла в період нарахування пені) по день Фактичної оплати.

На виконання умов Договору Позивач за періоди з жовтня 2014 року по лютий 2016 року продав, а відповідач прийняв електричну енергію. На оплату вартості проданої електричної енергії позивачем відповідачу виставлені рахунки за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем оплачено виставлені позивачем рахунки за активну електроенергію (за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року) з порушенням строку передбаченого п.10 Додатку №4, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 11 791,23 грн. (пені) та 1 073,29 грн. (3% річних).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір, укладений між сторонами є договором енергопостачання.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, продав відповідачу електричну енергію (за період з жовтня 2014 року по лютий 2016 року) згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не своєчасно розрахувався за отриману електричну енергію, в зв'язку з чим позивачем правомірно нараховано пеню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, керуючись п. 4.2.1. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 11 791,23 грн.

Відповідно до пп.4.2.1. п.4.2. Договору за недотримання термінів сплати рахунків за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії Споживач сплачує Енергопостачальнику пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ. що діяла в період нарахування пені) по день Фактичної оплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

20.09.2016 року в судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву та зазначив про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені в розмір 8 889,29 грн., яке відображено в відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК України). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253- 255 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З врахуванням вищевикладеного, суд констатує, що перебіг одного року позовної давності до вимог Позивача про стягнення 8 889,29 грн. пені за рахунками (№652/3а від 01.04.2015р., №652/3р від 01.04.2015р. №2/652а від 30.04.2015р., №652/4р від 30.04.2015р., №652/5а від 02.06.2015р., №652/5р від 02.06.2015р., №652/6а від 02.07.2015р.) сплинув, та як позивач звернувся з позовом до суду 16.08.2016 року, що є наслідком пропуску строку позовної давності.

Відповідно до норми ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 11 791,23 грн. підлягають частковому задоволенню і становлять 2 901,94 грн. (з врахуванням застосування строку позовної даності до вимог про стягнення 8 889,29 грн.).

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 073,29 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 073,29 грн. (3% річних), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 18; код ЄДРПОУ 21560766) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ СТАЛЕВАРІВ, будинок 14; код ЄДРПОУ 00130926) в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25) 2 901 (дві тисячі дев'ятсот одну) грн. 94 коп. - пені, 1 066 (одну тисячу шістдесят шість) грн. 86 коп. - 3% річних, 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 12 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 21.10.2016 року.