Рішення № 62273026, 18.10.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 14/102/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2016 Справа № 908/2553/16

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (адреса 01001 м. Київ, вул. БЮ. Хмельницького, б. 6)

до відповідача Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області №99» (адреса 70441 с. Біленьке Запорізького району Запорізької області, вул. Запорізька, б. 32)

про стягнення санкцій за неналежне виконання грошового зобовязання

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-109 від 18.04.2014р.;

від відповідача: не зявився;

Суть спору:

30 серпня 2016 року до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі за текстом ПАТ «НАК «Нафтогаз України») з позовною заявою до Відповідача - Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області №99» (далі за текстом ДП «Підприємство Біленьківської ВК УДПС України в Запорізькій області №99») про стягнення санкцій за неналежне виконання грошового зобовязання.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.10.2016р. порушено провадження у справі №908/2553/16; розгляд справи призначено в судовому засіданні 18.10.2016р.; у Сторін витребувано документи необхідні для розгляду справи.

В судовому засіданні 18.10.2016р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що в порушення умов Договору купівлі-продажу природного газу №702/14-ТЕ-13 від 10.12.2013р., укладеного між Сторонами по даній справі, Відповідачем поставлений природний газ за період січень-грудень 2014 року оплачено з порушенням термінів оплати, встановлених п. 6.1 Договору. Оскільки Відповідачем порушено строки внесення платежів, отже відповідно до діючого законодавства України та умов Договору у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків.

З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ДП «Підприємство Біленьківської ВК УДПС України в Запорізькій області №99» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 21 757,20 грн. пені, 4 259,73 грн. 3% річних, 42 960,66 грн. інфляційних збитків та покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач проти позову частково заперечив з підстав, викладених у відзиві, який надійшов на адресу суду 18.10.2016р. В обґрунтування заперечень посилається на наступне.

Щодо стягнення пені зазначає, що на даний час у відділах ВДВС перебувають виконавчі провадження у відношенні Відповідача на загальну суму близько 1 млн.грн., в тому числі і перед бюджетними організаціями. Суми нарахованих Позивачем штрафних санкцій становить 35% від загальної суми заборгованості, що є непропорційно великими порівняно із сумою основного боргу.

Для можливості об'єктивного розгляду справи та в підтвердження відсутності доходів, що призвело до скрутного фінансово-економічного становища, надав належним чином завірену копію звіту про фінансові результати за 2014 рік (форма № 2 Код за ДКУД 801003).

Щодо стягнення 3% річних відповідач вважає безпідставним здійснення розрахунку з врахуванням дня оплати. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3%.

Щодо нарахування інфляційних втрат Відповідачем надано контр розрахунок, відповідно до якого сума інфляції становить 34 336,40 грн.

За викладених обставин просить в частині стягнення пені задовольнити частково в мінімально можливому розмірі з огляду на скрутне фінансове становище відповідача, в частині інфляційних втрат задовольнити частково згідно виконаного контр розрахунку.

За клопотанням представника Позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне.

10.12.2013р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» - Продавець та ДП «Підприємство Біленьківської ВК УДПС України в Запорізькій області №99» - Покупець укладено Договір купівлі-продажу природного газу №702/14-ТЕ-13 (далі по тексту Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну території України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п. 3.3. Договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п. 3.4. Договору).

За приписами п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи Актів приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені печатками Підприємств, за період січень 2014 року - грудень 2014 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» поставлено ДП «Підприємство Біленьківської ВК УДПС України в Запорізькій області №99» природний газ на загальну суму 299 008,20 грн.

Однак, в порушення умов Договору, ДП «Підприємство Біленьківської ВК УДПС України в Запорізькій області №99» оплату поставленого газу здійснювало несвоєчасно.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Позивач, посилаючись на порушення строку виконання Відповідачем зобовязань за Договором, просить стягнути з останнього на свою користь 21 757,20 грн. пені, 4 259,73 грн. 3% річних, 42 960,66 грн. інфляційних збитків.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

За умовами п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем п. 6.1. умов цього Договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями п. 1.4. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.13 № 14 визначено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

За змістом п. 3.2. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків з урахуванням положень п. 1.4., п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань від 17.12.13 № 14 судом встановлено, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня у розмірі 21 444,74 грн., 3% річних у розмірі 4 196,50 грн. та інфляційні збитки в розмірі 34 336,40 грн.

Клопотання Відповідача про стягнення пені в мінімально можливому розмірі з огляду на скрутне фінансове становище судом не задовольняється з виходячи з наступного.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як зазначено в п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Крім того, нормами чинного законодавства не передбачено одночасне застосування таких заходів як зменшення нарахованих штрафних санкцій, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення зазначених приписів законодавства щодо надання належних та допустимих доказів на підтвердження своїх посилань Відповідачем на підтвердження скрутного матеріального становища надано лише Звіт про фінансові результати за 2014 рік, при цьому не надано жодних доказів наявності значної суми заборгованості, що унеможливлює своєчасне виконання грошових зобовязань.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

За викладених обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ДП «Підприємство Біленьківської ВК УДПС України в Запорізькій області №99» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Нафтогаз України» до Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області №99» про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобовязання задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Біленьківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області №99» (70441 с. Біленьке Запорізького району Запорізької області, вул. Запорізька, б. 32, код ЄДРПОУ 08680106) на користь Публічного акціонерного товариства «Нафтогаз України» (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 21 444 (двадцять одну тисячу чотириста сорок чотири) грн. 74 коп. пені, 4 196 (чотири тисячі сто девяносто шість) грн. 50 коп.3% річних, 34 336 (тридцять чотири тисячі триста тридцять шість) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 1 198 (одну тисячу сто девяносто вісім) грн. 20 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 24.10.2016р.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.