Постанова № 62272942, 24.10.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2471/16-а

провадження №2-а/619/63/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2016 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіНечипоренко І.М.за участюсекретаря судового засіданняНосачової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Дергачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії Дергачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови в призначенні їй пенсії державного службовця за віком, скасувати Рішення Дергачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області від 07.06.2016 року про відмову у призначенні їй пенсії державного службовця, зобов'язати Дергачівське об'єднання управління пенсійного фонду України Харківської області призначити і виплачувати їй з 03.06.2016 року пенсію державного службовця за віком, відповідно до вимог ст.37 ЗУ «Про державну службу» (закон 3723-XII) у розмірі 60% суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, посилаючись на те, що 03 червня 2016 року вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області, із заявою про призначення їй пенсії за віком як державному службовцю, подавши необхідні документи. 22 червня 2016 року поштою вона отримала лист від 09.06.2016 року № 2174-02/39 і копію рішення від 07.06.2016 року про відмову у призначенні пенсії держслужбовця з посиланням на п.п.12 п.3 ст.3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року 889-УШ з посиланням, що дія цього закону не поширюється на суддів. Вважає рішення відповідача неправомірним та таким, що не відповідає Конституції України. На день звернення за призначенням пенсії вона має більше 38 років загального стажу роботи, з яких стаж державної служби складає 23 роки 7 місяців та 16 днів , стаж судді - 9 років 10 міс.09 днів, а саме, вона працювала на посадах: з 01.08.1987 року по 08.01.1992 року помічника прокурора прокуратури Сватівського району Ворошиловградської області та прокурором прокуратури Ворошиловградської ( Луганської) області (тривалість стажу 4 роки 7 місяців та 07 днів). З 21.06.1993 року по 04.05.1998 року завідувача приймальнею, старшого консультанта Харківського обласного суду (тривалість стажу 04 роки 10 місяців 13 днів). З 04.02.2002 року по 21.07.2006 року старшого консультанта, помічника судді апеляційного суду Харківської області (тривалість стажу 04 роки 5 місяців 17 днів). З 24.07.2006 року по теперішній час вона працює на посаді судді Жовтневого районного суду міста Харкова (станом на 03.06.2016 року - 09 років 10 місяців 21 день). Отже, станом на 03.06.2016 року її загальний стаж державної служби на посадах віднесених до категорії державних службовців більше 23 років, із яких 14 років 04 місяці 21 день (тобто більше 10 років ), вона працювала на посадах, державного службовця (прокурора та судді відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби). Відмовляючи їй у призначенні пенсії державного службовця відповідач посилався на п.п.12 п.3 ст.3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-УШ з відповідно до якого дія цього закону не поширюється на суддів. З даним твердженням вона не згодна, оскільки згідно з п.8,10,12 Прикінцевих та перехідних положень до ЗУ «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року (№ 889 УШ), який набрав чинності 01.05.2016 року «стаж державної служби за періоди роботи (служби) і набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.» ( п.8) «Державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.(п.10). Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.( п.12). Згідно з діючим, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 229 « Порядком обчислення стажу державної служби», і раніше діючим порядком від до стажу державної служби зараховуються: час перебування на посадах суддів і прокурорів. У відповідності до ст.37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами),( Закон № 3723-ХІІ) редакція якої діє на теперішній час, на одержання пенсії державних службовців мають право жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Державна служба - це урегульована законодавством професійна діяльність осіб, котрі обіймають посади в державних органах, підприємствах, установах щодо практичного виконання завдань і функцій держави. Суддя є державною службовою особою, яка здійснює функції представника державної судової влади на постійній основі, наділений повноваженнями здійснювати правосуддя та одержує суддівську винагороду за рахунок державних коштів, що свідчить про те, що посада судді це посада державного службовця. Як зазначив Верховний Суд України у правовій позиції, викладеній в постанові від 02.07.2013 року (справа 21-186-а13) «виходячи з особливого статусу суддів як носіїв державної влади з притаманним їм спеціальним соціальним захистом та конституційними гарантіями їхньої незалежності колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що стаття 43 Закону № 2862-ХІІ не суперечить положенням статті 37 Закону № 3723-ХІІ та не обмежує право суддів на отримання пенсії державних службовців, а встановлює для них додаткові гарантії. У зв'язку з цим судді мають право на отримання пенсії на визначених Законом № 3723-ХІІ умовах в разі досягнення ними пенсійного віку. Згідно зі статтею 37 Закону № 3723-ХІІ пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.» Зазначена редакція статті 43 Закону України « Про статус суддів» (№ 2862-ХІІ) діяла на час призначення її на посаду судді. З урахуванням положень ст. 22 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року N 4-рп/2016) вважає, що вона має право на призначення та виплату пенсії відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень до ЗУ «Про державну службу» від 15.12.2015 року, оскільки вона займає посаду державного службовця. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, віл 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 неодноразово визнавав неконституційними зміни до чинних законів якими обмежувались гарантії незалежності суддів, а в п. 5.4 рішення від 22.05.2008 № 10-п/2008 Конституційний суд України прямо зазначив, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України на відповідний рік вищої юридичної сили стосовно інших законів. За правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (2014 рік), за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Згідно положень частини четвертої статгі 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.Згідно з міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, з пунктом 54 Рекомендації СМ/Кес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо судців: незалежність, ефективність та обов'язки "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати, на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці. Для захисту оплати праці суддів від зменшення слід прийняти спеціальні законодавчі положення.». Вважає, що нею надані беззаперечні докази про обґрунтованість вимог щодо призначення і виплати їй пенсії державного службовця з дня подання заяви до Управління ПФУ - а саме, з 03.06.2016 року.

У судове засідання позивач не з'явилася, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явилися, але до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника та заперечення проти позову в обгрунутвання яких зазначено, що проти задоволення позову ОСОБА_3, заперечують з наступних підстав: Дергачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області в даному випадку у своїй роботі керувалося Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VІІІ (надалі Закон №889) та іншими нормативно-правовими актами. Громадянка ОСОБА_3 звернулася до управління з заявою про призначення пенсії за віком по Закону «Про державну службу». На час звернення до управління за призначенням пенсії ОСОБА_5 працювала на посаді судді Жовтневого районного суду міста Харкова. Відповідно до трудової книжки позивача загальний стаж роботи становить 38 років 3 місяці 29 днів, з них: стаж судді - 9 років 10 місяців 10 днів; стаж прокурора - 4 роки 5 місяців 8 днів; стаж держаної служби 9 років 4 місяці 3 дні. Відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889 - державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсіївідповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Пунктом 12 статті 3 Закону 889 передбачено, що дія цього Закону не поширюється на суддів. Отже, на момент звернення до управління з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону «Про державну службу» ОСОБА_3, працює на посаді судді, яка відповідно до Закону 889 не відноситься до посад державних службовців, та має стаж роботи державного службовця лише 9 років 4 місяці 3 дні.Таким чином, рішення Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 07.06.2016р. є законним, обґрунтованим та відповідає діючим нормам пенсійного законодавства. Натомість вимоги позивача вважають безпідставними та не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Дергачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області від 07.06.2016 року ОСОБА_3 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про Державну службу», згідно поданої заяви від 03.06.2016 року. Відповідно до п.п.12 п.3 ст.3 дія Закону України «Про Державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII не поширюється на суддів (а.с.8).

Зазначене вище рішення направлене позивачу листом від 09.06.2016 за вих.№2174-02/39 (а.с.7).

Як вбачається з довідки Жовтневого районного суду м.Харкова від 03.06.2016 року ОСОБА_3 працює на посаді судді Жовтневого районного суду м.Харкова з 24.07.2006 року по теперішній час (а.с.10).

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав особи у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи - позивача у справі, який, при цьому, має довести належними та допустимими доказами обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем його прав, свобод чи інтересів, за захистом яких він звертається до суду.

Позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на ст. 37 Закону України «Про державну службу» 3723-ХІІ, відповідно до якої на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли

пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини

першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого

державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування.

Згідно п.1 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889 визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Як передбачено пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

При цьому, відповідно до п.12 ч.3 ст. 3 Закону України «Про державну службу» №889 дія цього Закону не поширюється на суддів.

Враховуючи, що на момент звернення ОСОБА_3 до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком як державного службовця, вона працювала суддею Жовтневого районного суду м.Харкова, тому дія Закону №889 на неї не поширюється.

Суд відмічає, що розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Суд відмічає, що позивачем не зазначено та не доведено фактичних обставин щодо порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів з боку відповідача у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення, яке прийнято у порядок та спосіб, передбачений Законом.

Згідно вимог ч.2 ст. 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд не бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України, від 02.07.2013 року (№21-186а13), оскільки даний висновок ґрунтується на вимогах Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, який, на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії, втратив чинність на підставі Закону N889-VIII від 10.12.2015.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 158 - 163 КАС України, суд -

постановив:

У позові ОСОБА_3 до Дергачівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст виготовлено та підписано 27 жовтня 2016 року.

Суддя І. М. Нечипоренко