Ухвала суду № 62272484, 18.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/12667/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Саадулаєв А.І.

Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Мараєва Н.Є.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року у справі за поданням Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 з вилученням паспортного документа,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року частково задоволено подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 з вилученням паспортного документа.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням Рівненського міського суду від 01.06.2011 року у справі №2-313/2010.

В іншій частині подання - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

У вересні 2014 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімова А.Н. звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 з вилученням паспортного документа.

Своєподання обґрунтовує тим, що відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України здійснюється примусове виконання виконавчого листа № 2-313/2010, виданого Рівненським міським судом 01.06.2011 року про солідарне стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості по кредиту на суму 14 694 342 грн. 57 коп., а також державного мита - 1700 грн. та витрат на ІТЗ в сумі 30 грн. 02 липня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про заміну назви сторони виконавчого провадження з ПАТ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк» на підставі ухвали Рівненського міського суду від 10 квітня 2014 року.

Однак, рішення суду боржником до цього часу виконане не було. Виконати рішення у примусовому порядку не надається можливим.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення подання, суд першої інстанції посилався на те, що серед наявних у справі копій матеріалів виконавчого провадження не міститься даних про те, що боржник прийняв заходи для добровільного виконання рішення або повідомив державного виконавця, за рахунок якого майна можливо виконати рішення суду, а тому дійшов висновку, що подання державного виконавця в частині тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, щодо вимог державного виконавця про тимчасове вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також щодо зобов'язання адміністрації Державної прикордонної служби України вжити невідкладних заходів для недопущення виїзду боржника з України, а в разі вилучення у нього паспортного документу для виїзду за кордон - надіслати його у відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх справ України за місцем видачі, суд не вбачає підстав для задоволення подання в цій частині.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 377-1 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Рівненського міського суду від 27 липня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредиту у розмірі 14 614 669 грн. 58 коп.; неустойку за порушення зобов'язань в розмірі 5000 грн.; пеню за порушення термінів повернення кредиту - 74 672 грн. 99 коп., а всього 14 694 342 грн. 57 коп., а також державне мито - 1700 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 30 грн. Вказане рішення набуло законної сили та 01.06.2011 року судом було видано виконавчий лист № 2-313/2010.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Корнієнко О.О. від 05 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа, копію якої направлено стягувачу та боржнику ОСОБА_1

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою А.Н. від 05 квітня 2012 року накладено арешт на кошти на розрахункових рахунках боржника ОСОБА_1 в ПАТ «Родовід Банк» та ПАТ «Укрсиббанк».

За повідомленнями ПАТ «Укрсиббанк» від 03.05.2012 року та ПАТ «Родовід Банк» від 28.04.2012 року, наявних на рахунках ОСОБА_1 коштів для виконання постанови про арешт коштів - недостатньо.

29 березня 2012 року КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» було направлено відповідь на запит Начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України, про те, що за ОСОБА_1 право власності на об'єкти нерухомого майна не зареєстровано.

26 квітня 2012 року на запит державного виконавця Управлінням МВС України в Рівненській області відділом ДАІ було надано відповідь про те, що згідно з відомостями автоматизованої бази даних РІІС ДАІ станом на 23.03.2012 року за ОСОБА_1 у ВДАІ УМВС України в Рівненській області зареєстрований автомобіль НОМЕР_1 та автомобіль «Ford Fiesta», д.н. НОМЕР_3.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімовою А.Н. оголошено розшук майна боржника, а саме: автомобіль «ВMW 735», д.н. НОМЕР_1 та автомобіль «Ford Fiesta», д.н. НОМЕР_3, що належить боржнику ОСОБА_1

Ухвалою Рівненського міського суду від 10.04.2014 року визнано ПАТ «Дельта Банк» правонаступником сторони виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Укрсиббанк», на підставі якої державним виконавцем 02.07.2014 року винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, встановлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Cкаржник посилається на те, що державним виконавцем не вказано в поданні обставини зведеного виконавчого провадження, а саме те, що ОСОБА_1 виступав одним із чотирьох поручителів по кредитному договору. Сам кредит надавався для проведення реконструкції об'єкта нерухомості, який є предметом іпотеки по основному зобов'язанню за кредитним договором.

Крім цього, державний виконавець у поданні не вказала про те, що 10.02.2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стрільчук М.М. вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 по цьому ж кредитному договору від 02.11.2006 року на загальну суму 14 423 412,77 грн. за рахунок нерухомого майна, а саме адміністративно-приємний комплекс і ресторан, яке знаходиться у Автономній республіці Крим, в м. Євпаторія.

17.02.2009 року головним державним виконавцем ППВР ГУ юстиції Міністерства юстиції України в АРК ОСОБА_10 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі даного виконавчого напису та здійснюється процедура виконавчого провадження.

Крім того, цим же приватним нотаріусом вчинено ще один виконавчий напис про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 по цьому ж кредитному договору на загальну суму 14 423 412, 77 грн. за рахунок обладнання.

Скаржник зазначав, що орієнтовна вартість вищевказаного заставного майна в декілька разів перевищує суму заборгованості по кредиту, відповідно його реалізація дозволить повністю погасити заборгованість по кредиту, тобто вимоги стягувача є повністю забезпеченими.

Тобто, зведене виконавче провадження не закінчено не з вини боржника враховуючи наявність іпотечного майна.

Крім того, в поданні зазначається інформація про наявність у боржника автомобіля ВМW-735 державний номер д.н. НОМЕР_1, при тому не надано доказів того, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду. Вказував, що даний автомобіль був арештований ДВС у січні 2009 року, з 2014 року перебував на зберіганні у Державного Підприємства «СЕТАМ» Міністерства Юстиції України і реалізовано на прилюдних торгах з реалізації арештованого рухомого майна у 2015 році.

Однак, суд першої інстанції не з'ясував та не перевірив вказаних обставин, не надав належну правову оцінку, не дослідив матеріалів зведеного виконавчого провадження, тобто судом не повно встановлено обставини справи.

Відповідно до роз'яснень Верховного суду України від 01.02.2013 року викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції не досліджував матеріалів зведеного виконавчого провадження, не встановив, чи доведено державним виконавцем факт ухилення боржника від виконання зобов'язання, визначеного рішенням суду.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

З підстав наведеного, ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні поданняголовного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 з вилученням паспортного документа.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року скасувати, постановити нову ухвалу наступного змісту.

В задоволенні поданняголовного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 з вилученням паспортного документа - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Судді: