Ухвала суду № 62272436, 25.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шпитковська СабінаВалеріївна, ОСОБА_6, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого володіння,

в с т а н о в и л а :

у липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила визнати недійсним договір позики, укладений 17.08.2012 року між нею та ОСОБА_3; визнати недійсним договір іпотеки, укладений 17.08.2012 року між нею та ОСОБА_3; витребувати земельну ділянку, площею 0,1 га, реєстраційний номер 366090880000, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою АДРЕСА_2 та домоволодіння загальною площею 799,8 кв. м, житлова площа 317,8 кв. м, реєстровий номер 366079880000, за адресою: АДРЕСА_3 у ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на ці земельні ділянки.

Справа № 761/21250/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/13526/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Маліновська В.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.В обґрунтування позову зазначала, що у її власності перебувала земельна ділянка, площею 0,10 га, розташована у АДРЕСА_2, на якій були побудовані та знаходились житловий будинок під літерою «Б» загальною площею 60,5 кв. м, житловий будинок під літерою «І», гараж під літерою «Ї» та споруди 1, 2 загальною площею 744, 9 кв. м, також вона мала у власності автомобіль Інфініті FХ35, 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_1. 01.06.2010 року між нею та ОСОБА_6 було укладено договір позики на суму 126 500 доларів США (гривневий еквівалент 1 001 880 грн.), строком на 3 місяця до 01.09.2010 року, без нарахування відсотків. В цей же день, було укладено договір іпотеки, предметом якої була земельна ділянка, яка знаходиться в АДРЕСА_2, загальною площею 0,1 га та домоволодіння, розташоване на цій земельній ділянці. 07.09.2010 року були внесені зміни та доповнення до договору позики та договору іпотеки, якими збільшено суму позики до 162 400 доларів США (гривневий еквівалент 1 284 584 грн.) та продовжено термін повернення коштів до 01.01.2011року. З 01.07.2010 року по 09.04.2012 року вона виплатила ОСОБА_6 суму в розмірі 52 500 доларів США, відтак сума її боргу за договором позики склала 109 900 доларів США. З метою забезпечення зобов'язань перед ОСОБА_6, 15.05.2012 року вона надала на його ім'я довіреність на право керування та розпорядження автомобілем Інфініті FХ35, та передала останньому цей автомобіль. Оскільки станом на серпень 2012 року вона свої зобов'язання перед ОСОБА_6 виконала не в повному обсязі, вони домовились, що остання продасть будівлю та розрахується з ним за позикою, також в ході розмови вони домовились, що вона сплатить на 50 000 доларів США більше за затримку повернення позики. Однак, ОСОБА_6 нарахував проценти на суму боргу та запропонував укласти фіктивний договір позики з його цивільною дружиною ОСОБА_3. 17.08.2012 року ОСОБА_6 написав заяву про повний розрахунок з ним за договором позики та нотаріусом було засвідчено договір позики між нею та ОСОБА_3, за умовами якого визначено, що позикодавець при укладенні цього договору передала у власність позичальнику строком до 01.02.2013 року грошові кошти у розмірі 2 412 980 грн., що еквівалентно 302 000 доларів США, договір є безпроцентним. В цей же день було укладено договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку було передано земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2, та домоволодіння, яке на ній знаходиться. Проте, за договором позики від 17.08.2012 року ніякої передачі грошей не відбувалось, вказаний договір носив формальний характер та фактично продовжували тривати відносини розрахунку за договором позики, укладеним з ОСОБА_6. Більше того, після укладення формального договору позики з ОСОБА_3, вона продовжувала сплачувати кошти ОСОБА_6, що підтверджується відповідною розпискою від 22.03.2014 року. Крім того, підтвердженням фіктивності договору позики від 17.08.2012 року є той факт, що у ОСОБА_3 були відсутні доходи у розмірі достатньому для видачі позики у розмірі, зазначеному у договорі та жодної розписки про отримання коштів від ОСОБА_3 вона не писала. 03.09.2014 року до неї за адресою АДРЕСА_2 прийшов ОСОБА_6 та сказав, щоб вона покинула ці будівлі, адже все майно оформлено на його дружину ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки. На даний час, відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівлі та земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4, відповідно до договорів купівлі-продажу від 30.01.2015 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не врахував, що позивач не отримувала від ОСОБА_3 ніяких грошей та розписки про отримання грошових коштів не писала. Мета укладення договору позики з ОСОБА_3 - це виконання зобов`язань перед ОСОБА_6 за договором від 01.06.2010 року. Суд взяв до уваги покази свідків про написання нею розписки з порушенням ч. 2 ст. 59 ЦПК України та ст. 1051 ЦК України. Судом також не перевірено та враховано, що ОСОБА_3 не мала грошових коштів у тій сумі, що зазначено у договорі позики, а відтак не могла надати таку позику.

У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_10 та представник ОСОБА_4 -ОСОБА_11 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір позики, за умовами якого останній надав у борг ОСОБА_1 126 500 доларів США, що еквівалентно 1 001 880 грн. строком на 3 місяці до 01.09.2010 року, без нарахування відсотків.

Пунктом 2 договору позики передбачено порядок погашення позики: 01.07.2010 року повернути 43 560 грн., що еквівалентно 5 500 доларів США; 01.08.2010 року повернути 43 560 грн., що еквівалентно 5 500 доларів США; 01.09.2010 року повернути 914 760 грн., що еквівалентно 115 500 доларів США.

Цього ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, між сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно: земельна ділянка, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,1 га, право власності на яку належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київською міською державною адміністрацією) 10.06.2005 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.03.2005 року за реєстровим № 629 (ВСА № 717658) та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі за № 01-7-00692, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки згідно акту - обслуговування жилого будинку і господарських будівель; домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та складається з таких будівель та споруд: житловий будинок «Б», житловий будинок «І», гараж «Ї», спорудження № 1,2,1, що належить ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду від 07.07.2008 року за № 2-7788/08 року, ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11.02.2009 року, згідно чого визнано право власності на житловий будинок під літ. «І» - загальною площею 271,00 кв. м, мансарда над літ. «І» - загальною площею 271,00 кв.м., прибудова літ «і» - загальною площею 80,70 кв. м, гараж літ. «Ї» загальною площею 70,00 кв. м. Фактично загальна площа будинку літ «І» з мансардою та прибудовою - 744,90 кв. м. Будинок літ. «І» з прибудовою літ. «і» та мансардою літ. «І», гараж літ «Ї» не прийняті в експлуатацію. Житловий будинок літ. «І» використовується як офісна будівля. Над літ. «1» ведеться будівництво другого поверху.

07.09.2010 року сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до договору позики, згідно якого сторони домовились внести зміни та доповнення до договору позики, зокрема визначили, що сума позики складає 162 400 доларів США, що еквівалентно 1 284 584 грн., яка надається строком на 4 місяці до 01.01.2011 року, без нарахування відсотків, та внесено зміни до порядку погашення позики. Відповідні зміни були внесені сторонами до договору іпотеки шляхом укладення договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

Згідно розписок, на виконання умов договору позики від 01.06.2010 року позивачка повернула ОСОБА_6 46 500 доларів США.

15.05.2012 року ОСОБА_1 видала довіреність, посвідченою нотаріально на ім`я ОСОБА_6 на право керування та розпорядження належним їй на праві власностіавтомобілем марки Infiniti FX 35, д.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до листа Регіонального сервісного центру в м. Києві від 26.05.2016 року № 31/26-т-174 10.07.2014 року здійснено перереєстрацію автомобіля Infоniti д.н. НОМЕР_1 на ОСОБА_6 за довідкою-рахунком.

Спільною заявою від 17.08.2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І. та зареєстрованої за № 2484, 2485, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 засвідчили, що розрахунок між ними за договором позики від 01.06.2010 року проведений повністю, в зв'язку з чим сторони просили зняти заборони відчуження земельної ділянки та домоволодіння та вилучити відповідні записи з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон.

На підставі вказаної заяви від 17.08.2012 року вилучено запис про обтяження іпотекою земельної ділянки та домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 з Державного реєстру іпотек та запис про заборону відчуження зазначеного нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

17.08.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2309, за умовами якого позикодавець при укладенні цього договору передав у власність позичальнику строком до 01.02.2013 року, грошові кошти в розмірі 2 412 980 грн., що еквівалентно 302 000 доларів США, договір є безпроцентним. Сума позики повертається позикодавцю наступним чином: 44 744 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17.08.2012 року складає 5 600 доларів США строком до 01.09.2012 року; 44 744 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17.08.2012 року складає 5 600 доларів США строком до 01.10.2012 року; 44 744 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17.08.2012 року складає 5 600 доларів США строком до 01.11.2012 року; 44 744 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17.08.2012 року складає 5 600 доларів США строком до 01.12.2012 року; 44 744 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17.08.2012 року складає 5 600 доларів США строком до 01.01.2013 року; - 2 368 236 грн., що по курсу Національного Банку України станом на 17.08.2012 року складає 296 400 доларів США строком до 01.02.2013 року. У випадку несвоєчасної сплати позичальник зобов'язується сплачувати позикодавцеві неустойку в розмірі 1% від усієї суми позики за кожен день прострочення.

Цього ж дня в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 17.08.2012 року між позивачкою та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шпитковською С.В.. та зареєстрований в реєстрі за № 2310, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку: земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки згідно акту - обслуговування жилого будинку і господарських будівель; та домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, загальна площа 799,80 кв. м, житловою площею 317,80 кв. м.

На виконання умов договору позики від 17.08.2012 року позивачка 22.03.2014 року повернула 1850 євро, про що складено розписку, у якій зазначено, що ця сума повертається на виконання договору позики, посвідченого приватним нотаріусом ШпитковськоюС.В. та 08.01.2014 року повернула 4 620 доларів США ОСОБА_3 про що також складено розписку.

07.02.2013 року ОСОБА_3, у зв'язку з порушенням зобов'язань по договору позики від 17.08.2012 року щодо своєчасного та в повному обсязі повернення суми позики, звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шпитковської С.В. з заявою, в якій просила передати ОСОБА_1 заяву про наявність заборгованості у розмірі 2 591 956 грн., що складає 324 400 доларів США та пені за несвоєчасну сплату грошових коштів 3 887 934 грн. та запропонувала позивачці в добровільному порядку повернути вказану суму протягом 30 днів з дня отримання повідомлення, а у разі неповернення цих коштів або ухилення від отримання цього документа, ОСОБА_3 попередила, що зареєструє право власності на предмет іпотеки. Приватним нотаріусом Шпитковською С.В. вказану заяву ОСОБА_3 направлено листом з рекомендованим повідомленням за адресою позивачки, зазначену як в договорах, так і в позові до суду - АДРЕСА_1, проте рекомендований лист з повідомленням повернувся на адресу нотаріуса за закінченням встановленого строку зберігання.

У зв'язку невиконанням позивачкою зобов'язань по договору позики від 17.08.2012 року, Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 15.05.2014 року на підставі договору іпотеки від 17.08.2012 року, за ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) було зареєстровано право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 799,8 кв. м, житловою площею 317,8 кв. м та земельну ділянку за вказаною адресою площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Згідно свідоцтва про шлюб, 20.08.2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб та ОСОБА_3 взяла прізвище чоловіка.

Відповідно до висновку, складеного 14.05.2014 року, який знаходиться в реєстраційній справі № 6615081 по АДРЕСА_2, наданої Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ринкова вартість домоволодіння, загальною площею 799,80 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 складає 2 086 000 грн., а згідно висновку експерта про ринкову вартість земельної ділянки, складеного 14.05.2014 року експертом ТОВ «Нотаріус» Дяченко В.Я., ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель станом на 14.05.2014 року становить 418 680 грн..

На підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черкасовою Н.Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 205, земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 та домоволодіння, що на ній знаходиться продано ОСОБА_4.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для визнання договору позики фіктивним, а відповідно і визнання недійсними договору іпотеки та витребування майна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачкою та ОСОБА_3 17.08.2012 року укладено договір позики.

Відповідно до п. 1 договору позики позикодавець при укладенні цього договору передав у власність позичальнику строком до 01.02.2013 року грошові кошти у розмірі 2 412 980 грн., що еквівалентно 302 000 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за договором позики 17.08.2012 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки.

Враховуючи всі вчинені сторонами дії, а саме укладення договору іпотеки на забезпечення виконання зобов'язань за договором позики суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що договір позики не містить ознак фіктивності, оскільки за цим договором сторони мали на меті досягнення певних правових наслідків щодо повернення грошових коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що даний договір є фіктивним оскільки грошові кошти позивачці не передавалися не спростовують висновків суду, оскільки невиконання умов договору не є підставою для визнання договору фіктивним.

Судом також правильно встановлено, що відповідно до розписки від 08.01.2014 року ОСОБА_17 отримала від ОСОБА_1 4 620 доларів США згідно договору позики, що свідчить про вчинення позивачкою дій на виконання договору позики. Крім того, відповідно до розписки від 22.03.2014 року позивач повернула 1850 євро ОСОБА_6 та у цій розписці вказано, що кошти повернуті згідно договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Шпитковською С.В..

Договір же позики, укладений з ОСОБА_6 був посвідчений 01.06.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І., відтак доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами існували правовідносини лише по договору позики від 01.06.2010 року, укладеному з ОСОБА_6 суперечать розписці від 22.03.2004 року, наданій самою позивачкою.

Згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Позивач просила визнати договір позики недійсним з тих підстав, що він є фіктивним.

Відповідно до положень ст. 11 ст. 303 ЦПК України суди розглядають справи у межах заявлених позовних вимог. Вимоги про визнання договору позики таким, що укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини позивач не заявляла та це не було предметом розгляду у даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом дано неправильну правову оцінку показанням свідків щодо написання нею розписки про отримання грошових коштів від ОСОБА_3 за договором позики від 17.08.2012 року не впливають на висновки суду.

Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року № 6-50 цс16 письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

За змістом пункту 1 договору позики позикодавець при укладенні цього договору передав у власність позичальнику грошові кошти.

Крім того, оскільки договір позики є реальним, він вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості. В іншому випадку договір не є укладеним. Визнання недійсним неукладеного договору чинним законодавством не передбачено.

Виходячи з викладеного доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не мала грошових коштів для передачі в позику не впливають на висновки суду.

Оскільки вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, витребування майна та визнання права власності на це майно за позивачкою є похідними від вимог про визнання договору позики фіктивним судом правильно відмовлено у задоволенні цих вимог.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді