Ухвала суду № 62272339, 19.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Пікуль А.А., Невідомої Т.О.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 за договором - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4, про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

Справа № 755/9868/16-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12556/2016Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4, про зменшення розміру аліментів, в якому просив зменшити розмір аліментів встановлених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2008 року на утримання його сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/3 частини на 1/6 частину всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2008 року задоволено вимоги ОСОБА_1 про стягнення з нього аліментів на утримання їхнього неповнолітнього сина у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13.06.2008 року.

Після ухвалення рішення суду ним сплачувалися аліменти, але в силу об'єктивних причин, зміною місця праці, одруженням, народженням другої дитини у другому шлюбі ним була допущена заборгованість по сплаті аліментів, яку він на даний час погашає.

10 серпня 2013 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_8, від шлюбу з якою у них народилася дитина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. Його дружина не працює, так як здійснює догляд за дочкою і вони обидві перебувають на його утриманні.

Окрім цього, він вимушений винаймати житло в м. Львові, так як свого житла він не мас, через що несе певні витрати. Розмір його заробітної плати у порівнянні з 2008 роком, коли судом було ухвалено рішення суду про стягнення з нього аліментів зріс, а тому 1/6 частка його заробітку на даний час є вищою ніж 1/3, станом на час ухвалення судом рішення, і є вищою від половини, порівняно із 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто віком від 6 до 18 років.

Також позивач зазначає, що на даний час ним допущена заборгованість по сплаті аліментів на сина ОСОБА_7 та з його заробітної плати стягують не лише аліменти у розмірі 1/3 всіх видів заробітку, а й заборгованість і пеня, тому у нього та у його сім'ї склалося дуже важке матеріальне становище.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Зменшено розмір аліментів встановлених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2008 року на утримання сина сторін - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/3 частини на 1/5 частину всіх видів заробітку ОСОБА_3, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем не доведено погіршення його матеріального стану, оскільки сама по собі обставина створення нової сім'ї не може слугувати підтвердженням погіршення матеріального становища. Апелянт вказує, що дане твердження також підтверджується практикою ВССУ.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що суд взагалі не встановив, чи має якийсь дохід нова дружина позивача, проте при цьому вказав дану обставину як факт. Також судом не було враховано матеріального стану відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, тому розгляд справи за апеляційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України проведено за їх відсутності.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного Суду м. Києва від 16 липня 2008 року, ухваленим у цивільній справі 2-1951/1, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.06.2008 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач вдруге зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6, 9).

Суд також прийняв до уваги пояснення позивача про те, що на його утриманні, окрім малолітніх дітей, також перебуває і його дружина ОСОБА_9, яка не працює та займається доглядом за донькою до досягненням дитиною трьох років.

Позивач постійно працевлаштований, працює на посаді начальника відділу в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького», розмір його заробітної плати у березні 2016 року становив 9 219,40 грн., у квітні - 11 524,45 грн. (довідка - а.с. 5).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції взяв до уваги те, що змінився сімейний стан позивача і він, окрім дитини від першого шлюбу на яку сплачує аліменти, має ще одну малолітню доньку, яка потребує утримання, те, що на забезпеченні позивача знаходиться дружина, врахував доходи позивача, а також стан здоров'я дитини сторін по справі, яка перебуває під наглядом лікаря кардіоревматолога, та вважав, що позов слід задовольнити частково і розмір аліментів, визначений за вищевказаним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2008 року на користь відповідача необхідно зменшити з 1/3 на 1/5 частку заробітку (доходу) позивача.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, оскільки суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позивачем не доведено погіршення свого матеріального стану, а тому у суду не було підстав зменшувати розмір аліментів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 1 статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Як вбачається з наведеного, розмір аліментів може бути зменшений не тільки виключно з підстави погіршення матеріального становища, як на те посилається апелянт, а й зі зміною сімейного стану.

Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач вдруге зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Тобто достеменно встановлено суттєву зміну сімейного стану позивача, які потребують додаткових суттєвих матеріальних витрат, а тому колегія суддів вважає правильним рішення суду про часткове задоволення позову, та зменшення розміру аліментів з 1/3 частини доходу до 1/5 частини.

Безпідставними є і доводи апелянта про те, що судом незаконно не враховано матеріальне становище відповідача та нової дружини позивача.

Так, відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції правильно врахував матеріальний стан позивача, стан здоров'я дитини сторін, наявність ще однієї дитиною у позивача, дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та інші обставини, що було достатньо для правильного встановлення частки із доходів, яка підлягає сплаті в якості аліментів.

Законодавцем не передбачено обов'язкове встановлення матеріального становища отримувача аліментів, як на те посилається апелянт, а тому суд, врахувавши все вище наведене, правильно вирішив спір.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що у зв'язку із станом здоров'я дитини сторін, він потребує додаткових витрат, лікування, відпочинок у курортних зонах тощо.

Так, вказані доводи апеляційної скарги відносяться до додаткових витрат на дитину, участь у яких не звільняє того з батьків, який сплачує аліменти.

Так, статтею 185 Сімейного Кодексу України встановлено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді прав щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернено увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Враховуючи наведене, те що суд розглядає справи тільки в рамках заявлених вимог, а саме у даній справі розглядається тільки питання зменшення частки доходів, яка буде сплачуватися у якості аліментів, та в рамках даного спору не заявлялися вимоги про стягнення додаткових витрат, колегія суддів не знаходить підстав для врахування вказаних обставин при вирішенні саме цієї справи.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Отже, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року колегія суддів вважає таким, що ухвалене з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 за договором - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді