Рішення № 62272245, 03.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - судді Лапчевської О.Ф.Суддів Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.при секретарі Гоін В.С.за участю:

представника позивача Зубенко М.О.

представника відповідачів ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Міністерства внутрішніх справ України Ляхової КатериниОлександрівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року

у справі за позовом Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про виселення з гуртожитку, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с.163-166/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Міністерства внутрішніх справ України Ляхова К.О. подала апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема не враховано те, що відповідачі забезпечені житлом, за ОСОБА_9 на праві власності зареєстрована квартира АДРЕСА_4, а ОСОБА_8, отримавши припис про виселення з гуртожитку 02.06.2014 р., свідомо погіршив своє житлове становище, уклавши угоду від 03.06.2014 р. про розірвання договору дарування ј частини квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з чим відповідачі незаконно займають кімнату в гуртожитку. Також зазначила, що посилання суду першої інстанції на факт перебування ОСОБА_8 на квартирному обліку з 14.12.2015 р. за місцем проживання як на підставу, що надає відповідачу право проживати у гуртожитку МВС України, є безпідставним, оскільки кімнату було надано у 2005 році, із фактом взяття його на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов це не пов'язано. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову.

№ справи 760/12234/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/7107 /2016Головуючий у суді першої інстанції: Кізюн Л.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до Витягу з Протоколу № 12 засідання комісії Господарського департаменту МВС України від 21 листопада 2005 року - відповідачу ОСОБА_8 , його дружині ОСОБА_9 та дочці ОСОБА_10 надано кімнату АДРЕСА_6 /а.с.71/

Вселені вони були в цю кімнату на підставі «вселительной». /а.с.10/

24 листопада 2005 року ОСОБА_8 уклав договір з житлово -комунальним відділом МВС України про строкове платне користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_6, строком на один рік /а.с.8-9/

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив того, що ОСОБА_8 в кімнату АДРЕСА_6 вселився на законних підставах і на теперішній час житлом, відповідно до вимог ст..48 Конституції України, ст.ст.34,37,49 ЖК Української РСР, п.п.13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року, не забезпечений.

Крім того, суд першої інстанції послався на обмеження у виселенні вказаного відповідача, встановлені ст.125 ЖК Української РСР.

Однак з таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розпорядженням Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 27.12.2011 року № 803 «Про вирішення житлових питань громадян Солом'янського району» ОСОБА_12 на склад сім'ї (він та син - ОСОБА_8(відповідач по справі) надано однокімнатну квартиру № 46 житловою площею 17,72 кв.м в будинку АДРЕСА_2 /а.с.17/

ОСОБА_12 (батько відповідача) отримав ордер від 12.01.2012р. на склад сім'ї дві особи /а.с.18/

Відповідно до довідки Форми №3 /а.с.19/ відповідач по справі ОСОБА_8 прописаний за адресою: АДРЕСА_2 з 28.01.2012 року.

В гуртожитку по АДРЕСА_6 ОСОБА_8 з 21.12.2005 року не зареєстрований та не проживає. До 09.11.2011 року був зареєстрований у приватній однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, а з 21.07.2004 року перебував на квартирному обліку в складі сім'ї свого батька ОСОБА_12 /а.с.27/

Враховуючи вищевикладене, відповідач ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_6 не зареєстрований. Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до документів, особисто поданих та підписаних до Солом'янської районної державної адміністрації у м. Києві, сам визначився зі складом своєї сім'ї , а саме з батьком ОСОБА_12, а тому доводи щодо поширення на нього ст.8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та ст.125 ЖК Української РСР не заслуговують на увагу, оскільки відповідач сам визначився з ким він проживає однією сім'єю, за якою адресою.

Та обставина, що ОСОБА_12 разом з ОСОБА_8 продовжують перебувати на квартирному обліку, не є підставою для відмови у задоволенні позову про його виселення з кімнати АДРЕСА_6, де він не є зареєстрованим, та немає законних підстав для проживання.

Щодо позовних вимог до відповідача ОСОБА_9, то відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо її виселення з кімнати АДРЕСА_6, суд першої інстанції виходив з того, що вона працює в органах внутрішніх справ та апараті МВС України, є членом сім'ї працівника МВС України, з 2008 року зареєстрована за вказаною адресою, та того, що не вбачається можливим встановити, чи знав позивач про те, що вона має право власності на житло, на час поселення її в гуртожиток.

Однак з таким висновком суду першої інстанції також погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідач ОСОБА_9 жодного разу в судові засідання не з'явилася. Про день та час слухання справи сповіщалася своєчасно, про що свідчать розписки, про отримання вказаних повідомлень /а.с.220/. Також не скористалася вона своїм правом на заперечення, відповідно колегія суддів виходить з доказів, що містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 12.06.2014р. /а.с.16/ квартира АДРЕСА_4 зареєстрована за ОСОБА_9

Враховуючи викладене, ОСОБА_9 забезпечена житлом в м. Києві, ордер на поселення її в АДРЕСА_6 їй не видавався, докази того, що вона потребує поліпшення житлових умов відсутні, є всі підстави для задоволення позовних вимог про виселення її без надання іншого житлового приміщення.

Щодо відповідача ОСОБА_10, то в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі відносно вказаного відповідача не було викладено чітко позовні вимоги з обґрунтуванням саме відносно неї, а тому суд апеляційної інстанції враховуючи принцип змагальності, доцільності і законності, розглядає тільки в межах заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Міністерства внутрішніх справ України Ляхової Катерини Олександрівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року - в частині вимог до ОСОБА_8, ОСОБА_9 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту. Виселити ОСОБА_8, ОСОБА_9 з кімнати АДРЕСА_6 без надання іншого жилого приміщення. В іншій частині вимог до ОСОБА_10 залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: