Постанова № 62271937, 21.10.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

копія

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1624/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представників позивача - Савченко Ю.І., Стеценка О.О., Федоренко В.В.,

представників відповідача - Ананка Ю.М., Тарасевич О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Линовицький цукрокомбінат "Красний" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 20.09.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) та, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.05.2016 № 0001851400 та № 0001841400 - в повному обсязі, та від 26.05.2016 № 0001861400 - частково (на загальну суму 507 085,75 грн.).

Свої позовні вимоги мотивує тим, що товариством під час проведення перевірки були надані всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення операцій між ним та контрагентами. Також, в результаті його взаємовідносин з контрагентами відбувся рух товарів і грошових коштів, що спростовує твердження податкового органу про відсутність факту реальності здійснених операцій. Отримані від підприємств та фізичних осі-підприємців товари та послуги використані ним у власній господарській діяльності.

Щодо твердження відповідача про те, що господарські операції з постачання вапняку флюсового є нетиповими для основного виду діяльності ТОВ «Олмтранс», зазначив, що чинним законодавством України не заборонено здійснення інших видів діяльності, окрім основного, якщо це не суперечить вимогам законодавчих актів.

Щодо розбіжності між електронними цифровими підписами, що накладено на податкові накладні ТОВ «Олмтранс» при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підписами, що скріплюють податкові накладні, що були видані товариству, вказав, що відповідач ототожнює уповноважену особу на здійснення господарської операції з посадовими особами постачальника, що не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки це можуть бути різні особи. Крім того, невідповідність підписів, якщо навіть така і є, має встановлюватися виключно в момент реєстрації податкової накладної у ЄРПН.

Твердження контролюючого органу про те, що ТОВ «Антарес-ЮА» присвоєний «8» стан і до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням не відповідає дійсності, оскільки до ЄДР було внесено запис про відсутність ТОВ «Антарес-ЮА» за місцезнаходженням тільки 11.11.2015. Проте, на момент здійснення операцій між товариством та ТОВ «Антарес-ЮА» вказаний контрагент не мав вищевказаного стану. Щодо відкриття кримінального провадження у відношенні ТОВ «Антарес-ЮА» за фактом фінансування тероризму в грудні 2014 - січні 2015 років, зазначив, що позивач не має до цього факту жодного відношення, оскільки здійснював придбання вугільної продукції протягом квітня - червня 2014 року. Також зазначив, що товариство не несе жодної відповідальності за правильність та законність податкового обліку своїх постачальників, а отже це не є підставою для донарахування йому штрафних санкцій та/або сум податків.

Також, у відповідача не було підстав стверджувати про завищення товариством сум задекларованих витрат по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, оскільки витрати на оплату послуг вказаних фізичних осіб-підприємців не були ним включені до складу задекларованих витрат за 2014 рік, а тому це не вплинуло на об'єкт оподаткування податком на прибуток.

За наведених обставин вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені без достатніх правових підстав та належної перевірки всіх обставин справи, лише за формальними ознаками, а тому вони суперечать чинному законодавству України і мають бути скасовані (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог).

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні, надали письмові заперечення та пояснили, що позивачем в порушення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 абзацу «г», пп. 138.10.2 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу витрат віднесено витрати по взаємовідносинах з ФОП, з якими не підтверджується реальність здійснення господарських операцій, а саме з ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Олмтранс» зазначили, що видаткові накладні на здійснені операції позивачем під час перевірки не надавались, а в податкових накладних кількість поставки, періоди, підприємством коригувались неодноразово. Відповідно до службової записки № 664/25-01-21-03 ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області отримано інформацію, що ТОВ «Олмтранс» знаходиться на обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, має стан - 0. За результатами перевірки ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» стосовно взаємовідносин із ТОВ «Олмтранс» встановлено таке: позивачем не підтверджено належним чином оформленими первинними документами взаємовідносини з ТОВ «Олмтранс»; господарські операції із постачання вапняку флюсового є нетиповими для основного виду діяльності ТОВ «Олмтранс»; у зв'язку із відсутністю сертифікатів відповідності (інших документів, що підтверджують якість товару) неможливо встановити походження товару; за результатами проведеного оперативного відпрацювання не підтверджується придбання ТОВ «Олмтранс» вапняку флюсового, реалізація якого в подальшому оформлена на ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний»; наявні розбіжності між електронними цифровими підписами, що накладено на податкові накладні ТОВ «Олмтранс» при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підписами, що скріплюють податкові накладні, що були видані ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний».

В ході перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Антарес-ЮА» ОУ ГУ ДФС у Чернігівській області отримано інформацію, що вказане товариство має стан - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». За результатами оперативного відпрацювання встановлено, що вказаний суб'єкт формував собі податковий кредит від постачальників, що мають ознаки сумнівності. Також, СВ ЛВ на ст. Красноармійськ УМВС України на Донецькій залізниці проводиться досудове розслідування № 12015051050000036, розпочате за фактом фінансування тероризму за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 Кримінального кодексу України, щодо ТОВ «Антарес-ЮА». Сертифікати відповідності на вугілля на перевірку позивачем не надані, отже, встановити походження товару, придбаного у ТОВ «Антарес-ЮА» не є можливим. В ході перевірки посадовими особами підприємства не надано інформації про фактичні залишки вугілля та вапняку, підтверджень щодо його використання у господарській діяльності для виготовлення реалізованого цукру-піску та надання послуг по давальницькій переробці буряка, розрахунків собівартості на одиницю виробленої продукції чи наданих послуг, факту розрахунку за надані послуги, тощо.

За висновками податкової інформації від 06.08.2015 № 12/08/04-66-22-01/37006815 ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо ТОВ «ДПЗ «МІКОН» за звітні періоди декларування ПДВ за липень-листопад 2014 року та лютий, березень 2015 року, встановлено нереальність здійснення господарських операцій та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Крім того, на підставі отриманої від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області інформації щодо TOB НВО «Редуктор-комплект» та ПП «ПК Модуль», перевіркою встановлено порушення п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та не підтверджено реальність здійснених операцій з вказаними контрагентами в липні-серпні 2014 року.

Враховуючи вищенаведене, вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис від 12.01.1995, та з 29.09.1994 перебуває на обліку в Прилуцькій ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області, що підтверджується Витягом (а.с. 7-10 Т.2). Свою діяльність здійснює на підставі статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів товариства (протокол від 25.04.2013 № 1), зареєстрованого 17.05.2013 (а.с. 11-14, 62-63 Т.2).

Основним видом діяльності ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» є 10.81 виробництво цукру.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 21.03.2016 № 635, 634, 363, 637, 638, 639, 640, та на підставі наказу від 11.03.2016 № 366, відповідно до ст. 20, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання працівниками податкового органу проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Перевірку проведено в період з 22.03.2016 по 18.04.2016 з відома голови правління та в присутності головного бухгалтера.

За результатами перевірки складено акт від 25.04.2016 № 180/14/00372629 (а.с. 17-39 Т.1).

В ході проведення перевірки ГУ ДФС у Чернігівській області встановлено порушення, серед яких:

- п. 138.2, п. 138.5, п. 138.8, абз. «г», пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 149, ст.152 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 560 408,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку додану вартість в сумі 341 626,00 грн., в т.ч. за березень 2014 року - 340,00 грн., квітень 2014 року - 133,00 грн., травень 2014 року - 17 200,00 грн., червень 2014 року - 290,00 грн., за липень 2014 року - 4533,00 грн., серпень 2014 року - 1070,00 грн., за вересень 2014 року - 90 062,00 грн., за жовтень 2014 року - 227 998,00 грн. та завищення від'ємного значення у розмірі 150 276,00 грн., в т.ч. за липень 2014 року - 1 339,00 грн., серпень 2014 року - 4 198,00 грн., за листопад 2014 року - 1632,00 грн., за грудень 2014 року - 143 107,00 грн;

Вважаючи вказані висновки неправомірними, ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» оскаржило їх в адміністративному порядку, однак листом ГУ ДФС у Чернігівській області від 24.05.2016 № 1661/10/25-01-1401-06 вони були залишені без змін (а.с. 46-47, 48-50 Т.1).

На підставі акта перевірки від 25.04.2016 № 180/14/00372629 ГУ ДФС у Чернігівській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.05.2016 (із розрахунками штрафних санкцій):

№ 0001851400, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 150 276,00 грн. (а.с. 40, 41 Т.1);

№ 0001861400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 512 439,00 грн. (341 626,00 грн. - за основним платежем та 170 813,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 42, 43 Т.1);

№ 0001841400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 700 510,00 грн. (560 408,00 грн. - за основним платежем та 140 102,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 44, 45 Т.1).

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» звернулось до ДФС України із скаргою, однак рішенням центрального податкового органу від 11.08.2016 № 17379/6/99-99-11-01-01-25 скарга товариства залишена без задоволення, а вищевказані рішення - без змін (а.с. 51-54, 55-58 Т.1).

Судом встановлено, що у приватній власності ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» перебуває нежитлова будівля за адресою: Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Линовиця, вул Заводська, 20-а, загальною площею 616,3 кв.м., що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.06.2007 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.04.2013, індексний номер 3546781 (а.с. 119, 120 Т.2).

Вказаний об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, якою ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» користується відповідно до укладеного з Линовицькою сільською радою (орендодавець) договору оренди землі від 17.09.2008 з додатками. Відповідно до умов договору, загальна площа орендованої земельної ділянки становить 19,5479 га. Строк дії договору - 10 (десять) років (а.с. 112-118 Т.2). Згідно із наданими представниками позивача поясненнями на зазначеній ділянці, крім іншого, розташовані склади відкритого зберігання товариства.

Встановлено, що в перевіряємий період ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» мало господарські взаємовідносини з: ТОВ «Олмтранс», ТОВ «Антарес-ЮА», ТОВ «ПДЗ «Мікон», ТОВ «НВО «Редуктор-комплект», ПП «ПК Модуль», ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7

Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ «Олмтранс», судом встановлено таке:

16.04.2013 між ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» (покупець) та ТОВ «Олмтранс» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1604/ИФ, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств (а.с. 64-66 Т.1).

Відповідно до умов договору, продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця вапняк флюсовий виробництва ВАТ «Комсомольское рудоуправление», відповідно до ТУ У 14.1-00191827-001-2003 фр., 60-120 мм, вапняк флюсовий виробництва ВАТ «Докучаевский флюсо-доломитный» комбінат фракции 50-130 мм, відповідно до специфікації. Кількість, ціна одиниці і вартість товару визначаються сторонами відповідно до специфікацій, рахунків і видаткових накладних (п. 1 Договору).

Поставка товару здійснюється залізничним транспортом, як вагонами УЗ (громадського парку) так і власними вагонами 3-х осіб (п. 3 Договору).

Згідно із п. 4 Договору, оплата за товар з доставкою здійснюється покупцем продавцю у вигляді 100% передоплати на кожну партію товару, відповідно до виставленого рахунку. У випадку поставки товару без передоплати покупець сплачує за отриманий товар протягом 2-х банківських днів з моменту поставки.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Олмтранс» протягом квітня-травня 2014 року, вересня 2014 року здійснило поставки вапняку флюсового, а ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» прийняв товар, що підтверджується:

- видатковими накладними № РН-0000008 від 18.04.2014, № РН-0000007 від 18.04.2014, № РН-0000006 від 18.04.2014, № РН-0000004 від 14.04.2014, № РН-0000003 від 14.04.2014, № РН-0000012 від 20.04.2014, № РН-0000010 від 20.04.2014, № РН-0000013 від 21.04.2014, № РН-0000021 від 28.04.2014, № РН-0000022 від 24.04.2014, № РН-0000020 від 28.04.2014, № РН-0000035 від 16.05.2014, № РН-0000039 від 17.05.2014, № РН-0000038 від 18.05.2014, № РН-0000029 від 08.05.2014, № РН-0000030 від 10.05.2014, № РН-0000032 від 12.05.2014, № РН-0000031 від 12.05.2014, № РН-0000041 від 08.05.2014, № РН-0000027 від 07.05.2014, № РН-0000034 від 16.05.2014, № РН-0000028 від 07.05.2014, № РН-0000057 від 21.06.2014, № РН-0000036 від 18.05.2014, № РН-0000009 від 20.04.2014, № РН-0000065 від 28.06.2014, № РН-0000059 від 23.06.2014, № РН-0000064 від 27.06.2014, № РН-0000066 від 29.06.2014, № РН-0000061 від 24.06.2014, № РН-0000037 від 18.05.2014, № РН-0000062 від 26.06.2014, № РН-0000080 від 07.09.2014 та № РН-0000081 від 09.09.2014 (а.с. 67, 70, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87, 89, 91, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 121, 123, 125, 127, 132, 135, 138, 143, 145 Т.1).

- залізничними накладними від 18.04.2014 (68,800 т), від 18.04.2014 (203,300 т), 18.04.2014 (339,0 т); від 14.04.2014 (478,200 т); від 14.04.2014 (270,900 т), від 20.04.2014 (201,200 т); від 20.04.2014 (137,200 т); від 21.04.2014 (69,200 т); від 28.04.2014 (135,200 т); від 24.04.2014 (134,500 т), від 24.04.2014 (203,300 т); від 28.04.2014 (203,400 т); від 16.05.2014 (204,600 т); від 17.05.2014 (334,500 т), від 17.05.2014 (133,100 т); від 08.05.2014 (136,300 т); від 10.05.2014 (133.600 т); від 12.05.2014 р. (135,500 т); від 12.05.2014 (200,600 т); від 08.05.2014 (205,800 т); від 07.05.2014 (133,200 т); від 16.05.2014 (203,700 т); від 07.05.2014 (339,700 т); від 21.06.2014 (68,000 т та 263,600 т); від 17.05.2014 (66,400 т); від 20.04.2014 (137,600 т); від 28.04.2014 (200,500 т); від 23.06.2014 (274,300 т); від 23.06.2014 (66,700 т); від 23.06.2014 (68,000 т), від 23.06.2014 (133.200 т); від 27.06.2014 (65,800 т), від 27.06.2014 (66,800 т); від 29.06.2014 (133,200 т); від 29.06.2014 (66,200 т); від 24.06.2014 (68,500 т); від 24.06.2014 (68,300 т); від 24.06.2014 (67,700 т); від 24.06.2014 (67.900 г); від 19.05.2014 (68,000 т); від 23.06.2014 (68,300 т); від 25.06.2014 (68,100 т); від 25.06.2014 (202,700 т); від 07.09.2014 (68,800 т); від 07.09.2014 (134,900 т); від 09.09.2014 (133,300 т) та від 09.09.2014 (135,200 т) (а.с. 68, 69, 71, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 120, 122, 124, 126, 128-131, 133, 134, 136, 137, 139-142, 144, 146-148 Т.1).

На суму податкових зобов'язань ТОВ «Олмтранс» виписано позивачу податкові накладні (а.с. 123-146 Т.2).

Отриманий вапняк позивачем був оплачений в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 42-60 Т.2).

Відповідно до картки рахунку 202 за 2014 рік ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» у 2014 році отриманий від ТОВ «Олтранс» вапняк оприбуткував на склад відкритих вантажів, що знаходиться на орендованій товариством земельній ділянці (а.с. 180-182 Т.2). Зберігання ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» вапнякового каменю на складі відкритого зберігання підтверджується фотокопією складу (а.с. 121 Т.2).

Вапняк, придбаний у вказаного вище контрагента був використаний у господарській діяльності позивача. Так, його було очищено для використання у газовій печі, комісійно пересіяно, у зв'язку із чим утворився відсів від вапнякового каменю та вапняковий камінь, що був використаний для виготовлення вапна, який в свою чергу застосовується для виробництва цукру. Вказане підтверджується вимогами на отримання вапнякового каменю та актами відсіву (а.с. 183-187, 188-190 Т.2).

Крім того, позивачем надано «Декадный производственно-технический отчет по сахаро-песочному производству за период с 22.09.2014 по 04.12.2014» та «Окончательный производственно-технический отчет по сахаро-песочному производству за 2014 год» форми № 7-П, в якому детально відображена кількість вапняку флюсового, яка була використана в процесі виробництва цукру-піску (а.с. 217-222 Т.1). Зокрема, в Розділі X «Расход вспомогательных материалов» вказаного звіту зазначено, що в цілому було використано 7710 т вапняка, що становить 4,27 т на 100 цнт буряка.

Необхідність застосування позивачем саме вищевказаного вапняку для виробництва цукру підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з підручника «Технологія і технохімконтроль цукрового виробництва», 1981 (а.с. 42-47 Т.3).

Окремо суд звертає увагу на те, що про належну правосуб'єктність контрагента позивач пересвідчився при укладенні договору. Так, ТОВ «Олмтранс» у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 98-100 Т.2). Установчі документи контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ «Антарес-ЮА», судом встановлено таке.

01.04.2014 між ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» (покупець) та ТОВ «Антарес-ЮА» (постачальник) було укладено договір поставки № 7 та додаткова угода до нього від 23.06.2014 № 1, підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств (а.с 149-151 Т.1).

Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію. Постачальник постачає вугілля марки АК (50-100) в кількості 460,0 т (п. 1 Договору (відповідно до змін, внесених додатковою угодою).

Постачальник здійснює поставку вугілля залізничним транспортом у відкритих напіввагонах відповідно до відвантажувальних реквізитів, вказаних покупцем в даному договорі або додатковій угоді, листі, на умовах поставки FCA, залізнична станція грузовідправника (п. 3.1 Договору).

Ціна 1 т вугілля марки АК складає 1380,00 грн. (в т.ч. ПДВ) (п. 5.1 Договору (відповідно до змін, внесених додатковою угодою). Розрахунок за поставлений товар відбувається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 5 днів з моменту отримання вугільної продукції (п. 5.4 Договору).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Антарес-ЮА» протягом квітня та червня 2014 року здійснило поставки вугільної продукції, а ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» прийняв товар, що підтверджується:

- видатними накладними № 00-36 від 05.04.2014; № 00-38 від 06.04.2014 та № 00-93 від 28.06.2014 (а.с. 155, 157, 160 Т.1);

- залізничними накладними від 05.04.2014 (344,220 т); від 06.04.2014 (137,180 т); від 06.04.2014 (132,420 т); від 28.06.2014 (67,620 т) та від 28.06.2014 (68,060 т) (а.с. 156, 158, 159, 161, 162 Т.1)..

На суму податкових зобов'язань ТОВ «Антарес-ЮА» виписано позивачу податкові накладні (а.с. 53-57 Т.3).

Отриманий вапняк позивачем був оплачений в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 26-34 Т.2).

Відповідно до картки рахунку 203 за 2014 рік ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» у 2014 році отримане від ТОВ «Антарес-ЮА» вугілля оприбуткував на склад відкритих вантажів, що знаходиться на орендованій товариством земельній ділянці (а.с. 167-168 Т.2). Зберігання ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» вугілля на складі відкритого зберігання підтверджується фотокопією складу (а.с. 122 Т.2).

Вугілля, придбане у вказаного вище контрагента, було використане у господарській діяльності позивача. Так, його було очищено для використання у газовій печі, комісійно пересіяно на фракції, у зв'язку із чим утворився відсів від вугілля та крупна фракція вугілля, що була використана у виробництві цукру. Вказане підтверджується вимогами на отримання вугілля та актами відсіву (а.с. 169-173, 174-178 Т.2).

Крім того, позивачем надано «Окончательный производственно-технический отчет по сахаро-песочному производству за 2014 год» форми № 7-П, в Розділі XІІ якого «Теплотехнические показатели работы завода. Общий расход действительного и условного топлива по котельной и газовой» зазначено, що в цілому було використано 630,0 т вугілля (а.с. 219-222 Т.1).

Суд звертає увагу на те, що про належну правосуб'єктність контрагента позивач пересвідчився при укладенні договору. Так, ТОВ «Антарес-ЮА» у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 152-154 Т.1). Установчі документи контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ДПЗ «Мікон» встановлено таке: у перевіряємий період між ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» та ТОВ «ДПЗ «Мікон» було досягнуто домовленості щодо поставки запчастин, на виконання яких контрагентом було поставлено, а позивачем прийнято запчастини (підшипники).

Так, виконання зобов'язань між сторонами підтверджується наданими суду видатковими накладними: № 354ПФ від 28.10.2014, № 368ГІФ від 11.11.2014, № 273ПФ від 04.09.2014, № 26ШФ від 28.08.2014, № 244ПФ від 11.08.2014, № 242ПФ від 07.08.2014, № 223ПФ від 21.07.2014, № 181ПФ від 20.06.2014, № 187ГІФ від 26.06.2014, № 178ПФ від 18.06.2014, № 177ПФ від 18.06.2014, № 317ПФ від 07.10.2014 (а.с. 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185 Т.1).

На суму податкових зобов'язань ТОВ «ДПЗ «Мікон» виписано позивачу податкові накладні (а.с. 154-165 Т.2).

Оскільки позивач має транспортні засоби, вказаний товар доставлявся ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» власним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 28.10.2014, від 11.11.2014, від 04.09.2014, від 28.08.2014, від 11.08.2014, від 07.08.2014, від 21.07.2014, від 20.06.2014, від 26.06.2014, від 18.06.2014, від 18.06.2014 та від 07.10.2014 (а.с. 164, 166,168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186 Т.1).

Отриманий товар (підшипники) позивач оплатив в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 16-25 Т.2).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи картки рахунку 631 за 2014 рік ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» у 2014 році отримані від ТОВ «ДПЗ «Мікон» підшипники були оприбутковані на матеріальний склад (а.с. 227-236 Т.2). Надалі, підшипники були списані на відділ головного механіка і електроцех на підставі вимог-накладних та використані товариством для власної господарської діяльності (ремонт електрообладнання, навантажувача буряку та автотехніки) (а.с. 237-250 Т.2, 1-4 Т.3).

Суд звертає увагу на те, що про належну правосуб'єктність контрагента позивач пересвідчився при укладенні договору. Так, ТОВ «ДПЗ «Мікон» у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 101-105 Т.2). Установчі документи контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ «НВО «Редуктор-комплект», судом встановлено таке.

04.07.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ «НВО «Редуктор-комплект» (постачальник) було укладено договір № 07/03-14, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариств (а.с. 187-188 Т.1).

Відповідно до умов договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти його і оплатити на умовах даного договору. Найменування, асортимент, кількість товару, який поставляється, вказується в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1, 1.2 Договору).

Ціна товару, який поставляється, і загальна сума договору вказуються в додатках до даного договору (п. 3.1 Договору).

На виконання умов договору сторонами були сформовані та підписані повноважними представниками сторін додатки до вищевказаного договору (специфікації), в яких зазначено найменування, кількість та ціна товару, що поставлявся (а.с. 189, 190 Т.1).

ТОВ «НВО «Редуктор-комплект» здійснило поставки товару, а ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» прийняв його, що підтверджується видатковими накладними від 01.08.2014 № 0108/1 та від 30.07.2014 № 3007/1 (а.с. 191, 193 Т.1).

На суму податкових зобов'язань контрагентом було виписано позивачу податкові накладні (а.с. 151-153 Т.2).

Згідно із наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, поставка придбаного товару здійснювалась позивачем власним транспортом (а.с. 192, 194 Т.1).

Отриманий товар ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» був оплачений в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 35-37 Т.2).

Відповідно до картки рахунку 631 за 2014 рік ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» у 2014 році отримані від ТОВ «НВО «Редуктор-комплект» редуктори 1Ц2У-200, 1Ц2У-100, 1Ц2У-160 були оприбутковані на матеріальний склад позивача (а.с. 192 Т.2). Надалі, редуктори були списані на відділ головного механіка на підставі вимог-накладних та використані товариством для власної господарської діяльності (ремонт обладнання котельні заводу) (а.с. 193-202 Т.2).

Суд звертає увагу на те, що про належну правосуб'єктність контрагента позивач пересвідчився при укладенні договору. Так, ТОВ «НВО «Редуктор-комплект»у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 106-108 Т.2). Установчі документи контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

Щодо взаємовідносин позивача у перевіряємий період з ПП «ПК «Модуль» встановлено, що між ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» та ПП «ПК «Модуль» було досягнуто домовленості щодо поставки запчастин.

Виконання зобов'язань між сторонами підтверджується наданими суду видатковими накладними від 24.06.2014 № 14, від 27.08.2014 № 27814, від 24.09.2014 № 24914, від 09.07.2014 № 09714 (а.с. 195, 197, 199, 201 Т.1).

На суму податкових зобов'язань ПП «ПК «Модуль» було виписано позивачу податкові накладні (а.с. 147-150 Т.2).

Згідно із наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, поставка придбаного товару здійснювалась позивачем власним транспортом (а.с. 196, 198, 200, 202 Т.1).

Отриманий товар ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» був оплачений в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 38-38 Т.2).

Як вбачається з картки рахунку 631 за 2014 рік ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» у 2014 році отримані від ПП «ПК «Модуль» вентелі та задвижки було оприбутковано на матеріальний склад позивача (а.с. 204-205 Т.2). Надалі, вказані вище запчастини були списані на відділ головного механіка на підставі вимог-накладних та використані товариством для власної господарської діяльності (використання у котельному обладнанні та ремонт системи тепловодопостачання заводу) (а.с. 206-225 Т.2).

Суд звертає увагу на те, що про належну правосуб'єктність контрагента позивач пересвідчився при укладенні договору. Так, ТОВ «НВО «Редуктор-комплект»у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 109-111 Т.2). Установчі документи контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку його посадових осіб.

Також, у перевіряємий період ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» мало господарські відносини з ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6

Так, між позивачем (замовник) та вказаними контрагентами (виконавці) 03.01.2014 було укладено договори на виконання робіт № 04-01/14 та № 01-01/14, підписані повноважними особами та скріплені печатками сторін (а.с. 203-205, 210-212 Т.1).

Відповідно до умов договорів виконавці зобов'язуються за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату консультування з питань комерційної діяльності й керування, консультування з питань дослідження кон'юнктури ринку непродовольчих та продовольчих товарів, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги (п. 1.1 Договорів).

Вартість послуг згідно дійсних договорів за консультаційні послуги складає 105000,00 грн. та 75000,00 грн., відповідно, кожного кварталу. ПДВ не нараховується (п. 3.1 Договорів).

Здавання послуг виконавцями та приймання їх результатів замовником оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг який, підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг в кінці кожного кварталу (п. 3.2 Договорів).

На виконання умов вищевказаних договорів ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 надано, а позивачем прийнято відповідні послуги (консультування з питань комерційної діяльності й керування, дослідження кон'юнктури ринку непродовольчих та продовольчих товарів), що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт:

з ФОП ОСОБА_7: від 01.04.2014 № ЛЦК/ЧОП-1/14; від 27.06.2014 № ЛЦК/ЧОП-2/14; від 30.09.2014 № ЛЦК/ЧОП-3/14, від 30.12.2014 № ЛЦК/ЧОП-4/14. Всього на суму 420 000,00 грн. (а.с. 206-209 Т.1);

з ФОП ОСОБА_6: від 01.04.2014 № ЛЦК/КР-1/14; від 27.06.2014 № ЛЦК/КР-2/14, від 30.09.2014 № ЛЦК/КР-3/14, від 30.12.2014 № ЛЦК/КР-4/14. Всього на суму 300 000,00 грн. (а.с. 213-216 Т.1).

Отримані послуги ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» були оплачені в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 7-31 Т.3).

Господарська операція з ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 відображена позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується картками рахунку 631 за 2014 рік (а.с. 32, 33 Т.3).

Одночасно, в судовому засіданні представники позивача зазначили, що оскільки неодноразово при податкових перевірках в попередніх періодах контролюючими органами витрати на маркетингові послуги трактувались як витрати не пов'язані із господарською діяльністю, у зв'язку із чим ними збільшувався фінансовий результат товариства до оподаткування (донараховувавсь податок на прибуток та штрафні санкції), посадові особи ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» не стали ризикувати і прийняли рішення не включати у валові витрати вартість послуг отриманих від ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення господарських правовідносин) бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт надання послуг іншою особою та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В судовому засіданні було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарських операцій документів, а саме: податкові та видаткові накладні, платіжні доручення. В судовому засіданні не встановлено недоліків форми та змісту вказаних первинних бухгалтерських документів. Зазначене свідчить про відповідність вищезазначених первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Тобто, вище перелічені документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинного на момент здійснення спірних господарських операцій) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредит.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність податкових накладних було встановлено і під час проведення перевірки і під час судового засідання. Крім того, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» мали повноваження на видачу податкових накладних, оскільки у відповідності до вимог законодавства були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Надані ними податкові накладні внесені до Єдиного реєстру податкових накладних. Тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Виходячи із наведених норм, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Одночасно, судом встановлено, що операції з ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6 не були включені ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» до складу задекларованих витрат за 2014 рік. Зокрема, як пояснили в судовому засіданні представники позивача, реальний фінансовий результат товариства складає збитки в сумі 10 297 741,00 грн., але в декларації з податку на прибуток відображено отримання прибутку в сумі 351 075,00 грн., податок на прибуток до сплати (18% від цієї суми) становить 63194,00 грн. Вказане здійснено головним бухгалтером з метою сплати в державний бюджет податку на прибуток.

Зазначене підтверджується фінансовим звітом з фактичних витрат за 2014 рік та копією декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, де витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відображені в сумі 71 538 652,00 грн., без включення витрат на маркетингові послуги (а.с. 223-226 Т.1, 34 Т.3).

Таким чином, оскільки витрати на маркетингові послуги, які надавалися позивачу ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_6, не були ним включені до витрат звітного періоду, то і доходи товариства не були зменшені на суму вказаних витрат. Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач неправомірно збільшив позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства у 2014 звітному році.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 164-2 Кодексу про адміністративні правопорушення України, вказаний вище факт є підставою для притягнення посадових осіб ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» до адміністративної відповідальності, однак не для донарахування сум податку на прибуток, оскільки неврахування витрат на маркетингові послуги при визначенні об'єкту оподаткування жодним чином не вплинуло на об'єкт оподаткування і не зменшило його.

Також, в судовому засіданні було встановлено, що ГУДФС у Чернігівській області зробило висновки про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ «Олмтранс», ТОВ «Антарес-ЮА», ТОВ «ПДЗ «Мікон», ТОВ «НВО «Редуктор-комплект», ПП «ПК Модуль»), в тому числі, на підставі висновків, викладених в актах перевірок:

- ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.10.2014 № 2942/2204/38361526 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «НВО «Редуктор-комплект» щодо дотримання вимог податкового законодавства податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «АЙТ КОМ», ТОВ «Сервіс-Торгпоставка» за період липень 2014 року», в якому зазначено, що станом на дату складання акту перевірки по податковим деклараціям з податку на додану вартість за липень 2014 року «ймовірним транзитером або вигодонабувачем» від перевіряємого товариства, зокрема, є ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» (а.с. 71-83 Т.2);

- ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 12.12.2004 № 5845/20-30-22-03/32237632 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ПК Модуль» по взаємовідносинам з іншими платниками податків та зборів за серпень 2014 року», в якому зазначено про порушення підприємством ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання за серпень 2014 року та безпідставне формування складу податкового кредиту ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» у серпні 2014 року в сумі 1200,00 грн. (а.с. 86-92 Т.2).

Крім того, відповідачем використано інформацію, отриману із службової записки від 25.04.2016 № 664/25-01-21-03 (а.с. 84 Т.2), в якій зазначено, що: ТОВ «Олмтранс» знаходиться на обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, має стан - 0, вид діяльності - надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; ТОВ «Антарес ЮА» має стан - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», вид діяльності - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом, керівник підприємства являється службовою особою ще на 9-ти підприємствах, кількість працюючих - 9 осіб. Згідно із даними ЄРПН встановлено постачання вугілля на суму 1635,6 тис. грн. ПДВ 272,6 тис. грн. За результатами оперативного відпрацювання встановлено, що вказаний суб'єкт формував собі податковий кредит від постачальників, що мають ознаки сумнівності. Також, СВ ЛВ на ст. Красноармійськ УМВС України на Донецькій залізниці проводиться досудове розслідування № 12015051050000036, розпочате за фактом фінансування тероризму за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 Кримінального України щодо ТОВ «Антарес ЮА».

Проте, суд зазначає, що вказана податкова інформація, не є підставою для того щоб вважати правочини такими, що не відбулися, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, в судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов'язань суб'єкта господарювання.

Суд наголошує на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Слід зазначити, що при провадженні своєї діяльності позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції і він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії», в п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тому, допущені порушення податкового законодавства ТОВ «Олмтранс», ТОВ «Антарес-ЮА», ТОВ «ПДЗ «Мікон», ТОВ «НВО «Редуктор-комплект», ПП «ПК Модуль» тягнуть негативні наслідки саме для вказаних контрагентів та не впливають на права позивача. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (продавцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи усвідомлене сприяння зі сторони позивача таким особам в порушенні податкового законодавства, може слугувати підставою для застосування й до ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» відповідних правових наслідків.

Таким чином, висновки про порушення податкового законодавства контрагентами позивача чи іншими особами не можуть самі по собі автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний», а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 у справі №21-1376во06.

Також суд не вважає достатньо обґрунтованими посилання відповідача на ту обставину, що господарські операції з постачання вапняку флюсового є нетиповими для основного виду діяльності ТОВ «Олмтранс», оскільки чинним законодавством України не заборонено здійснення інших видів діяльності, окрім основного, якщо це не суперечить вимогам законодавчих актів.

Зокрема, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Щодо посилань представників ГУ ДФС у Чернігівській області на ту обставину, що у відношенні ТОВ «Антарес-ЮА» відкрито кримінальне провадження за фактом фінансування тероризму, суд зазначає таке.

Як вбачається із службової записки від 25.04.2016 № 664/25-01-21-03, досудовим слідством встановлено, що посадові особи ТОВ «Антарес-ЮА» діяли з метою фінансування тероризму в грудні 2014 року - січні 2015 року. Однак, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, позивач здійснював придбання вугільної продукції у вказаного товариства протягом квітня-червня 2014 року, а тому вищевказані обставини не можуть бути підставою для висновків про неправомірність формування ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» податкового кредиту з вказаним контрагентом.

Також, відповідач в акті перевірки посилається на нереальність здійснення операції між позивачем та ТОВ «Редуктор-Комплект» згідно видаткової накладної № 2807/1 від 28.07.2014 на суму 4800,00 грн.

Однак, як встановлено судом, видаткова накладна з таким номером та датою і на таку суму ТОВ «Редуктор-Комплект» не виписувалась, вона відсутня і в ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний». Зазначене вище підтверджується наявною в матеріалах справи «Розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» (а.с. 234 Т.1).

Податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. В законодавстві України закріплено принцип персональної відповідальності, згідно якого особа має нести відповідальність за вчинені нею правопорушення, а не за правопорушення інших осіб. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Таким чином, беручи до уваги всі встановлені дійсні обставини справи та аргументи й доводи сторін, суд приходить до висновку, що операції між ТОВ «Олмтранс», ТОВ «Антарес-ЮА», ТОВ «ПДЗ «Мікон», ТОВ «НВО «Редуктор-комплект», ПП «ПК Модуль» щодо поставки товару мали реальний характер, були задокументовані повно та належним чином.

Також, судом встановлено що в складі донарахованих ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» зобов'язань з податку на додану вартість, визначених ГУ ДФС у Чернігівській області в податковому повідомленні-рішенні від 26.05.2016 № 0001861400, є операції з контрагентами по взаємовідносинах із якими позивач під час перевірки не надав податкові та видаткові накладні, що підтверджується відповідним розрахунком відповідача (а.с. 40-41 Т.3).

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що під час перевірки бухгалтерія ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» переїжджала, а тому посадові особи товариства не змогли надати документи, які просили перевіряючі. Проте, до суду позивачем надано належним чином оформлені копії податкових та видаткових накладних, оформлених по взаємовідносинах з ТОВ «Лента Плюс», ТОВ «НРПХП України», ТОВ «КП-Електробудмонтаж» та ТОВ «Глобус 2013» (а.с. 58-70 Т.3).

Враховуючи наведене суд вважає, що ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» первинними документами підтверджено формування податкового кредиту на суму 506 434,50 грн., згідно даних розрахунку донарахувань, зроблених ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі яких сформовано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2016 № 0001861400 (а.с. 40 Т.3).

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені Головним управлінням аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності має доводити в суді нереальність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентами позивачу товару, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання всіх необхідних первинних документів, які відповідають вимогам законодавства, суд вважає, що ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» не було порушено вимог Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 26.05.2016 № 0001851400 та № 0001841400, є протиправними та мають бути скасовані повністю, а податкове повідомлення-рішення від 26.05.2016 № 0001861400 - на суму 506 434,50 грн. Тобто, позовні вимоги ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» мають бути задоволені частково.

Стосовно питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

В силу ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, за практикою Європейського суду з прав людини, вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яка впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою (Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Таким чином, вимога позивача про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Чернігівській області, безпосереднім наслідком якої є зміна складу майна ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний», є майновою.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674) з 01.01.2016 за подання юридичною особою до суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи при подачі позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 20 448,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.09.2016 № 3874.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Однак, згідно із ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, позивачу має бути повернено судовий збір, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області, в сумі 20 358,31 грн.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Линовицький цукрокомбінат "Красний" задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 26.05.2016 № 0001851400 та № 0001841400.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 26.05.2016 № 0001861400 в частині 506 434 (п'ятсот шість тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 50 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183) на користь Публічного акціонерного товариства "Линовицький цукрокомбінат "Красний" (код ЄДРПОУ 00372629) судові витрати в сумі 20 358 (двадцять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 31 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя підпис С.В. Бородавкіна

З оригіналом згідно

Постанова суду від 21.10.2016 не набрала законної сили.

Суддя С.В. Бородавкіна

27.10.2016