Постанова № 62271886, 20.10.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1514/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представників позивача Маруса І.Є., Ступак М.Ю.,

представників відповідача Труби А.В., Роговенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» (далі - ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 17.08.2016 №№ 0000991300, 00001001300, 00001021300.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що акт перевірки від 26.07.2016 № 301/14/35289259, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містить неправомірні висновки, які суперечать нормам Податкового кодексу України, оскільки ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» було правомірно нараховано суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

13.09.2016 представником позивача до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд зменшити суму позовних вимог у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 17.08.2016 № 00001021300.

Відповідно до частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали повністю, просили у його задоволенні відмовити, оскільки ГУ ДФС у Чернігівській області при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяло у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» (код ЄДРПОУ 35289259) зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.07.2016 (т.1 а.с. 119-124) та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 200130952 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 03.07.2013 (т.1 а.с.125).

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі направлень на перевірку від 10.06.2016 №№ 1197, 1198, 1199, 1200, 1201, від 24.06.2016 № 1318, наказу від 02.06.2016 № 799 та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок, з 13.06.2016 по 19.07.2016 проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 26.07.2016 № 301/14/35289259, яким встановлено порушення вигом податкового законодавства (т. 1 а.с. 10-118).

На підставі вказаного вище акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 17.08.2016 (т.1 а.с. 131,132):

1) № 0000991300, яким ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб та пені у розмірі 165385,28 грн., з них: за основним платежем - 121546,79 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30386,70 грн.; пеня - 13451,79 грн.;

2) № 00001001300, яким ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі військового збору і пені, у розмірі 6785,68 грн., з них: за основним платежем - 5270,97 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1317,74 грн.; пеня - 196,97 грн.;

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Так, основним нормативно-правовим актом, що регулює оскаржувані правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.1. статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що, у відповідності до пункту 164.1. статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Загальний оподатковуваний дохід є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 164.1.2. пункту 164.1. статті 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2. статті 164 ПК України.

Так, відповідно до абзаців «а», «г» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Підпунктом 14.1.56. пункту 14.1. статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентального шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 14.1.47. пункту 14.1. статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.54. пункту 14.1. статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, зокрема, доходи у вигляді сплати або компенсації, отримані фізичною особою від юридичної особи за оренду нерухомого майна відповідно до умов цивільно-правового договору.

З системного аналізу вищевикладеного вбачається, що об'єктом оподаткування на доходи фізичних осіб є дохід, одержаний платником податку на доходи фізичних осіб як додаткове благо та доходи у вигляді сплати або компенсації, отримані фізичною особою від юридичної особи за оренду нерухомого майна відповідно до умов цивільно-правового договору.

Виходячи з приписів ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

У свою чергу, у відповідності до підпункту 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Так, з акту перевірки від 26.07.2016 № 301/14/35289259 (т. 1 а.с. 90-92) вбачається, що ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» за 2014-2015 роки сплатило Комунальному підприємству «Чайка» за проживання працівників (згідно списку) 154581,00 грн., у тому числі: у 2014 році - 131821,00 грн.; у 2015 році - 22760,00 грн.

Також, ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» за 2014-2015 роки сплатило фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 за проживання працівників (згідно списку) 30600,00 грн., у тому числі: у 2014 році - 10200,00 грн.; у 2015 році - 20400,00 грн.

Крім того, за 2014-2015 роки ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» сплачено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 за проживання своїх працівників (згідно списку) 66860,00 грн., у тому числі: у 2014 році - 12000,00 грн.; у 2015 році - 54860,00 грн.

Вищевказані обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи договорами оренди житлових приміщень, актами прийому-передачі виконаних робіт та надання послуг, актами звіряння взаємних розрахунків, оборотно-сальдовою відомістю (т.6 а.с.138-215).

При цьому, як встановлено у акті перевірки, до загального місячного оподатковуваного доходу працівників вартість проживання включена не була.

У свою чергу, факт не включення ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» вартості проживання до загального місячного оподатковуваного доходу працівників повністю підтверджено та визнано представником позивача у судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За таких обставин та з урахуванням визнання позивачем факту не включення ним вартості проживання до загального місячного оподатковуваного доходу працівників, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Чернігівській області від 17.08.2016 №№ 0000991300, 00001001300 у частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 52998,83 грн., з них: за основним платежем - 37806,15 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 9451,54 грн.; пеня - 5741,14 грн. та у частині визначення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 2034,84 грн., з них: за основним платежем - 1470,30 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 367,57 грн.; пеня - 196,97 грн.

Щодо позовних вимог ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 17.08.2016 № 0000991300 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 112386 (сто дванадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 45 коп., з них: за основним платежем - 83740 (вісімдесят три тисячі сімсот сорок) грн. 64 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 20935 (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 16 коп.; пеня - 7710 (сім тисяч сімсот десять) грн. 65 коп. і податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 17.08.2016 № 0000100130 в частині визначення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 4750 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 84 коп., з них: за основним платежем - 3800 (три тисячі вісімсот) грн. 67 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 950 (дев'ятсот п'ятдесят ) грн. 17 коп. суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до підпункту 170.1.1. пункту 170.1. статті 170 ПК України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Пунктами 289.1 та 289.2 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за відповідною формулою.

У відповідності до пункту 164.5. статті 164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У свою чергу, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата) (пункт 167.1. статті 167 ПК України).

Згідно з підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (абзац «а» пункту 176.2. статті 176 ПК України).

Так, з акту перевірки вбачається, що підприємством ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» у період з 2013 по 2015 роки видача орендної плати за оренду земельних паїв відбувалась як в грошовій формі, так і в натуральній, у відповідності до нормативно грошової оцінки земельних ділянок (т.1 а.с. 92, т. 6 а.с.71,72).

У свою чергу, податковий орган, обґрунтовуючи правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, посилався на ту обставину, що товариством при здійсненні виплати орендної плати у натуральній формі, у порушення вимог пункту 164.5. статті 164 ПК України, не застосовано коефіцієнт індексації 1,1765, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб, який нараховується ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» як податковим агентом та з військового збору.

Разом з тим, як вбачається з витребуваних судом розрахунків виплати орендної плати у натуральній формі за 2013-2015 роки, наявних у матеріалах справи (т.6., т.7), ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» застосовувались відповідні коефіцієнти індексації за 2013-2015 роки при здійсненні виплати орендної плати за оренду земельних паїв у натуральній формі.

Вищевказане, у свою чергу, спростовує твердження відповідача, зазначені останнім у акті перевірки та у судовому засіданні і свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» у цій частині.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги Приватного підприємства «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» підлягають задоволенню частково, то суд вважає за необхідне присудити Приватному підприємству «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області судовий збір у розмірі 1295,11 грн.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 17.08.2016 № 0000991300 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 112386 (сто дванадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 45 коп., з них: за основним платежем - 83740 (вісімдесят три тисячі сімсот сорок) грн. 64 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 20935 (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 16 коп.; пеня - 7710 (сім тисяч сімсот десять) грн. 65 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 17.08.2016 № 0000100130 в частині визначення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 4750 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 84 коп., з них: за основним платежем - 3800 (три тисячі вісімсот) грн. 67 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 950 (дев'ятсот п'ятдесят ) грн. 17 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183) на користь Приватного підприємства «Новгород-Сіверські аграрні інвестиції» (код ЄДРПОУ 35289259) судові витрати в сумі 1295 (одна тисяча двісті дев'яносто п'ять) грн. 11 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій