Постанова № 62271335, 18.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 р. № 820/1953/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - Мудраченка І.В.,

представника відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СХІДБУД" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СХІДБУД" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 26.11.2015 № 1320302203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтуються на помилковому судженні суб'єктів владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №505 від 23.10.2015, згідно п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України контролюючим органом проведено документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СХІДБУД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ПП "Євробуд-Груп" за травень 2015 року".

Результати перевірки викладені в акті №1361/20-30-22-03/38158516 від 11.11.2015 (а.с. 16-27).

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СХІДБУД" ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 463255 грн, у тому числі за травень 2015 на суму 463255 грн, та як наслідок зунижено суму зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у сумі 463255 грн.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №1320302203 від 26.11.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 694882,50 грн, з яких: за основним платежем - 463255 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 231627,50 грн (а.с. 28).

З дослідженого акту перевірки №1361/20-30-22-03/38158516 від 11.11.2015 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ПП "Євробуд-Груп".

Судом встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ПП "Євробуд-Груп".

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 "Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної", що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071 та діяв до 01.03.2014 року, та Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 "Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податкового кодексу України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Так, судом встановлено, що 05.05.2014 між позивачем (покупець) та приватним підприємством "Євробуд-Груп" (продавець) укладено договір поставки №Є05052, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману продукцію.

На підтвердження виконання умов вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні №42 від 29.04.2015 та № 43 від 29.05.2015 (а.с. 46-47).

Крім того, між позивачем (поклажодавець) та приватним підприємством "Євробуд-Груп" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання №290515 від 29.05.2015 разом із додатковою угодою №1, відповідно до умов якого зберігач зобов'язується приймати і зберігати передані йому поклажодавцем товари і повертати ці товари на вимогу поклажодавцеві.

На виконання умов укладеного договору між позивачем та приватним підприємством "Євробуд-Груп" складено акти прийому-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 29.05.2015.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження виконання умов договору №290515 від 29.05.2015 надано до матеріалів справи податкові накладні від 29.05.2015 №42 та №43.

Проте, суд звертає увагу, що вказані податкові накладні виписані на виконання договору купівлі-продажу від 26.05.2015 №3/05.

Таким чином, позивачем не надано до матеріалів справи та до перевірки податкових накладних, які б підтверджували реальність укладених правочинів із приватним підприємством "Євробуд-Груп".

У зв'язку із невиконанням умов договору №290515 від 29.05.2015, приватним підприємством "Євробуд-Груп" направлено на адресу позивача претензію № 1 від 31.03.2016, проте листом №10/04 від 10.04.2016 позивач просив відстрочити виконання зобов'язання по вказаному договору у зв'язку із відсутністю коштів на підприємстві. Також, у зв'язку із несплатою грошових коштів за поставлену продукцію відповідно до видаткових накладних №42 та 43 від 29.04.2015, приватним підприємством "Євробуд-Груп" направлено на адресу позивача претензію № 2 від 31.03.2016. Листом №10/04-2 від 10.04.2016 позивач просив відстрочити виконання зобов'язання по вказаному договору у зв'язку із відсутністю коштів на підприємстві.

Таким чином, придбаний у приватного підприємства "Євробуд-Груп" товар та послуги так і залишились не сплаченими.

Крім того, як зазначив представник позивача у судовому засіданні та під час проведення перевірки, весь товар товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СХІДБУД" придбаний у приватного підприємства "Євробуд-Груп" для власного будівництва, тобто для власних потреб.

Однак, у судовому засіданні 18.10.2016 представником позивача долучено до матеріалів справи копію попереднього договору підряду, укладеного із товариством з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ДАХ" 14.05.2015.

Як зазначив представник товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СХІДБУД товарно-матеріальні цінності, які були придбані у приватного підприємства "Євробуд-Груп" закупались для виконання підрядних робіт для товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ДАХ", проте вказаний договір так укладено позивачем не було.

Поряд із тим, суд звертає увагу, що договір поставки №Є05052 між позивачем та приватним підприємством "Євробуд-Груп" укладено 05.05.2014, тобто за рік до укладання попереднього договору підряду із товариством з обмеженою відповідальністю "ХАЙ-ДАХ".

Таким чином, ані до перевірки, ані до судового засідання позивачем не надано належного доказу у підтвердження наявності мети для укладення правочинів із приватним підприємством "Євробуд-Груп".

З огляду на зазначене, враховуючи ненадання належним чином оформленої первинної документації позивачем до перевірки та відсутності документів щодо підтвердження реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем отримано від Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області податкову інформацію щодо приватного підприємства "Євробуд-Груп" за звітні періоди декларування ПДВ за квітень - травень 2015 року. Відповідно до вказаної інформації, кількість працюючих на підприємстві у ІІ кварталі 2015 року працівників склала 1 особу, а також відсутні необхідні основні фонди та трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до неправомірного обрахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що висновки контролюючого органу викладені у акті №1361/20-30-22-03/38158516 від 11.11.2015 є обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СХІДБУД" про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2015 № 1320302203 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "СХІДБУД" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников