Постанова № 62271087, 26.10.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2403/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання дій протиправними, стягнення грошового забезпечення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій щодо не виплати йому грошового забезпечення за час перебування на лікарняному та середнім заробітком за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2015 року по день поновлення на службі 06 квітня 2016 року, стягнення грошових коштів, що, є грошовим забезпеченням за час перебування на лікарняному та середнім заробітком за час вимушеного прогулу за період з 23 травня 2015 року по день поновлення на службі 06 квітня 2016 року, з урахуванням уточнень від 10.08.2016р.(а.с.119-125).

Позивач зазначав що наказом ДСНС України №235 від 23.05.2014р. його було звільнено з посади начальника Одеського міського управління ГУ ДСНС України в Одеській області у відставку із зняттям з військового обліку за п.176 п.п.2 (за віком), який він оскаржив до суду. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2015р. по справі №815/6704/14 йому було відмовлено у задоволенні адміністративного позову до ДСНС України та ГУ ДСНС України в Одеській області про скасування зазначеного наказу, поновлення на посаді, зобов'язання прийняти рішення про переміщення його на вищу або рівнозначну посаду в ГУ ДСНС України в Одеській області для подальшого проходження служби цивільного захисту та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказана постанова від 28.01.2015р. була оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду і у зв'язку з примиренням сторін та скасуванням оскаржуваного наказу ДСНС України №235 від 23.05.2014р. наказом голови ДСНС України №128 від 14.03.2016р., зарахуванням позивача у розпорядження начальника ГУ ДСНС України в Одеській області та продовженням строку служби за контрактом понад граничний вік перебування на службі цивільного захисту до 13.03.2017р. ОСОБА_1 відмовився від апеляційної скарги. Позивачем в адміністративному позові зазначено, що незважаючи на те що наказ ДСНС України №235 від 23.05.2014р. про його звільнення був скасований, відповідачем не було виплачено на його користь грошові кошти, що є доплатою грошового забезпечення за час перебування на лікарняному та середнім заробітком за час вимушеного прогулу. Позивач, посилаючись на п.10.1, п.13.4 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10 червня 2008 р. N 447 та довідку ГУ ДСНС України в Одеській області №02/30/15, вважає що у якості грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 підлягає сплаті сума у розмірі 105 207,00грн. Разом з тим, позивач вважає, що відповідно до абз. 2-3 п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. №100, на користь ОСОБА_1 має бути стягнено грошові кошти, що, є доплатою грошового забезпечення за час перебування на лікарняному та середнім заробітком за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 травня 2014 року по день поновлення на роботі, а саме 06.04.2016р.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області було у повному обсязі виплачено позивачу ОСОБА_1 грошове забезпечення за час перебування на лікарняному починаючи з 05.05.2014р. по 05.09.2014р. Також, представники відповідача зазначали, що ОСОБА_1. у травні 2014 року була виплачена премія у розмірі 2175,00грн. за квітень 2014 року та за 4 місяці перебування на лікарняному позивачу було виплачено 21898,29грн., а не 16 821,46грн. Разом з тим, представники відповідача зазначали, що оскільки вимушений прогул розпочався з вересня 2014 року, то ОСОБА_1 повинен був подати рапорт про вихід з лікарняного та виконання службових обов'язків, однак відповідного рапорту ним не було подано. Крім того, представники відповідача наголошували, що наказ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 23.05.2014р. № 235 був виданий, але з кадрів позивач не був виключений, у зв'язку з чим не всі умови були дотримані для того, щоб вважати особу звільненою зі служби цивільного захисту.

Згідно з ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що з квітня 2013 року ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в ДСНС України на посаді начальника Одеського міського управління Головного управління ДСНС України в Одеській області.

Наказом голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій по особовому складу цивільного захисту №235 від 23.05.2014р. відповідно до пункту 182 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу розірвано достроково контракт про проходження служби цивільного захисту з полковником служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальником Одеського міського управління ГУ ДСНС України в Одеській області та полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальника Одеського міського управління ГУ ДСНС України в Одеській області, відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу звільнено зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 176 підпунктом 2 (за віком) (а.с.80).

Не погоджуючись із вказаним наказом про звільнення ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби з надзвичайних ситуацій України та Головного управління Державної служби України надзвичайних ситуацій в Одеській області у якому просив визнати протиправними дії ДСНС України щодо звільнення його з посади начальника Одеського міського управління ГУ ДСНС України в Одеській області;

скасувати наказ ДСНС України від 23 травня 2014 року за № 235; поновити його на посаді начальника Одеського міського управління ГУ ДСНС України в Одеській області; зобов'язати ДСНС України прийняти рішення про переміщення на вищу або рівнозначну посаду полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 в ГУ ДСНС України в Одеській області для подальшого проходження служби цивільного захисту; стягнути з ГУ ДСНС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 травня 2014 року по день поновлення на роботі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2015р. по справі № 815/6704/14 у задоволенні зазначеного адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено (35-45).

ОСОБА_1 оскаржив вказану постанову в апеляційному порядку.

Як встановлено судом, під час провадження за апеляційного скаргою ОСОБА_1. наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій №128 від 14.03.2016р. скасовано Наказ ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) №235 від 23.05.2014р. «Про звільнення зі служби ОСОБА_1» щодо дострокового розірвання контракту про проходження служби цивільного захисту полковником служби цивільного захисту ОСОБА_1, начальником Одеського міського управління ГУ ДСНС України в Одеській області та звільнення його зі служби у відставку за пунктом 176 підпунктом 2 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.(а.с.14) Також, зазначеним наказом ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади начальника Одеського міського управління ГУ ДСНС України в Одеській області, зараховано у розпорядження начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області та продовжено йому строк служби за контрактом античний вік перебування на службі цивільного захисту по 13 березня 2017 року.

У зв'язку із самостійним скасуванням відповідачем оскарженого у межах справи №815/6704/14 наказу ОСОБА_1 відмовився від апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2015р. і ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016р. було прийнято його відмову та закрито провадження за апеляційною скаргою.

Відповідно до зазначеної ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2016р. ухвалами судді Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015р. за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду, яка розглядалася у відкритих судових засіданнях, в ході яких апеляційний суд вислухав пояснення сторін, витребував додаткові документи (докази) та своєю ухвалою від 27.04.2015р. призначив судову почеркознавчу експертизу, висновком №2774/02 від 29.09.2015р. якої, в свою чергу, був встановлений факт неналежності позивачу ОСОБА_1 підпису під змінами до контракту №983/13 від 14.10.2013р. 23.03.2016р. позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив клопотання (заява вх.№2765) про відмову від своєї апеляційної скарги у зв'язку із добровільним задоволенням відповідачами всіх його вимог, тобто вирішенням даного спору в позасудовому порядку (а.с.161-162).

Згідно з ч.1,2 ст.101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Інструкція про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10 червня 2008р. N447 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.10.1. та п.10.2 розділу 10 Інструкції №447 Особам рядового і начальницького складу, які перебувають на лікуванні в госпіталях, лікарнях, стаціонарах та в інших лікувальних закладах, звільненим від служби через хворобу на підставі листків звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність і на підставі листків звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність у зв'язку з доглядом за хворими членами сім'ї або у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, одержуваному на день вибуття особи рядового і начальницького складу на лікування (з урахуванням пункту 12.3 цієї Інструкції), але не більш ніж за чотири місяці підряд, крім випадків, коли законодавством України передбачені триваліші строки перебування на лікуванні. Виплата грошового забезпечення за час хвороби понад строки, зазначені в пункті 10.1 цієї Інструкції, допускається за рішенням Міністра, прийнятим на підставі висновку центральної експертно-лікарської комісії МНС щодо придатності особи рядового і начальницького складу до подальшої служби в органах управління (підрозділах).

Позивач зазначав, що з 05.05.2014р. по 01.12.2014р. він перебував на лікарняному про що надав до суду копії листків непрацездатності (а.с.25- 30).

Як зазначалось представником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та підтверджується розрахунково-платіжними відомостями за травень 2014 року, червень 2014 року та листопад 2014 року (а.с.108-112) ОСОБА_1 було нараховане грошове забезпечення під час його перебування на лікарняному за період з 05.05.2014р. по 05.09.2014р. у розмірі 21896,29грн.

Також, судом встановлено, що відповідного рішення про виплату грошового забезпечення за час хвороби понад строки (4 місяці) відносно ОСОБА_1 не приймалось, що сторонами не заперечувалось.

За таких обстави, суд вважає, що позивачу грошове забезпечення за період перебування на лікарняному було виплачено згідно чинного законодавства у повному обсязі.

Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається Кодексом цивільного захисту та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11.07.2013р. Також, виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту регулюється відповідними Інструкціями.

Відповідно до п.13.4 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту № 447, як діяла до 16.06.2015р., особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів управління (підрозділів), а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення необґрунтованим, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Разом з тим, статтею 235 КЗпП передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, а також, оскільки наказом голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій №128 від 14.03.2016р., яким скасовано Наказ ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) №235 від 23.05.2014р. «Про звільнення зі служби ОСОБА_1» було фактично самостійно поновлено позивача на службі, йому повинно було бути виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. При цьому, як свідчать матеріали справи, питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді розглядалося більше одного року не з його вини.

Однак, оскільки питання про поновлення ОСОБА_1 було вирішено наказом голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій №128 від 14.03.2016р., який був зобов'язаний вирішити одночасно питання про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу звернені до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області необґрунтовано, а тому задоволенню не підлягають.

Разом з цим, оскільки ОСОБА_1 був фактично звільнений з посади та поновлений на посаду в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області то грошове забезпечення за час вимушеного прогулу повинно бути стягнуто саме з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, де позивач проходив службу на той час.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України №108/95-ВР "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 8 лютого 1995 р. №100.

Пунктом 5 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Відповідно до п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що згідно довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 26.07.2016р. №01/346/11, сума грошового забезпечення ОСОБА_1 у березні 2014 року склала 4923,50грн., у квітні 2014 року - 5764,50грн. (а.с.127)

Відповідно до Листа «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» від 04.09.2013р. N 9884/0/14-13/13 кількість робочих днів у березні та квітні 2014 року відповідно 20 та 21 день.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 260,68грн.

Враховуючи викладене та те, що з 05.05.2014р. по 05.09.2014р. ОСОБА_1 перебував на лікарняному та йому було виплачено грошове забезпечення за цей період, на користь позивача повинно бути стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2014р. по 14.03.2016р., коли його було фактично поновлено наказом №128, у розмірі 99 579,76грн. з урахуванням середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів у розрахунковому періоді, встановлених Міністерством соціальної політики України у листах від 04.09.2013р. №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік», від 09.09.2014р. №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та від 20.07.2015р. №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік».

Однак, суд вважає необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню заявлені вимоги позивачем в частині стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15.03.2016р. по 06.04.2016р. з урахуванням його поновлення на службі 14.03.2016р.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України

суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до прохальної частини наданих до суду представником позивача уточнень до адміністративного позову період за який заявлені позовні вимоги щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення зазначено з 23 травня 2015 року, однак згідно описової частини адміністративного позову та матеріалів справи розглядувані обставини почалися з 23 травня 2014 року. За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати в цій частині положення ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.11,158 - 163,167, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (ЄДРПОУ: 38643633) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2014р. по 14.03.2016р. у розмірі 99 579,76 (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять гривень сімдесят шість копійок) грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Танцюра