Постанова № 62271052, 18.10.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 р. Справа №818/2343/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Дахно В.П.,

свідків - ОСОБА_3,

- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/2343/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - заступник начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області Лозовий В.О. про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі по тексту - відповідач-1, УМВС України в Сумській області), Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту - відповідач-2, ГУНП в Сумській області), третя особа - заступник начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області Лозовий В.О., в якому, з урахування уточнення позовних вимог, просить:

1. Визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу УМВС України в Сумській області №409 від 30.05.2014 в частинні накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Сумській області № 190 о/с віл 07.08.2014 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС.

3. Визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Сумській області № 656 від 29.08.2014.

4. Визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Сумській області № 264 о/с від 18.09.2014 в частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

5. Визнати причину звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ передбачену п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - через скорочення штатів та зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

6. Зобов'язати відповідача внести до особової справи позивача відомості про виконання ОСОБА_1 обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області з 21.04.2011 по 12.09.2011, на підставі розпорядження УМВС України в Сумській області № 4/1849 від 20.04.2011.

7. Стягнути з відповідача доплату за виконання ОСОБА_1 обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області з 21.04.2011 по 12.09.2011, на підставі розпорядження УМВС України в Сумській області № 4/1849 від 20.04.2011.

8. Стягнути з відповідача різницю в грошовому забезпеченні за час вимушеного перебування на нижчій посаді починаючи з 18.08.2014 по 18.09.2014 в розмірі 2225,21 грн.

9. Стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 18.09.2014 до моменту завершення розгляду справи по суті.

10. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки невиплати компенсації за невикористану в 2014 році відпустку в розмірі 4774,14 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 30.05.2014 наказом УМВС України в Сумській області №409 «Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС» позивачеві оголошено сувору догану за допущені прорахунки в організації роботи з протидії злочинам у сфері надрокористування. Зазначений наказ позивач вважає протиправним і просить скасувати, оскільки він сумлінно виконував свої обов'язки, дисциплінарного проступку не вчиняв. При цьому в наказі відповідач не вказав, в чому полягало неналежне дотримання службової дисципліни позивачем.

Крім того, наказом МВС України №569 від 16.06.2014 затверджені зміни у штатах УМВС України в Сумській області, який оголошений наказом УМВС України в Сумській області №495 від 18.06.2014, відповідно до яких в УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області реорганізовується сектор боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та на фондовому ринку, всі посади скорочуються, натомність у відділ боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки додатково вводяться три посади: заступник начальника відділу та 2 посади оперуповноважених.

24.07.2014 наказом УМВС України в Сумській області №166 о/с на новостворену посаду заступника начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки призначено капітана міліції Лозового В.О.

04.08.2014 під час оперативної наради при заступникові начальника УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області позивачеві було запропоновано на вибір декілька нерівнозначних вакантних посад, серед яких і посада старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області, від яких він відмовився, попросивши надати йому перелік вакантних рівнозначних посад.

06.08.2014 позивача було запрошено на засідання атестаційної комісії УМВС України в Сумській області, в ході якого запропонували чотири нерівнозначні посади, серед яких знову була посада старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області, перелік вакантних рівнозначних посад знову не був наданий.

07.08.2014 відповідачем виданий наказ №190 о/с, з яким позивач ознайомився 18.08.2014, відповідно до якого позивача з 18.08.2014 призначено на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області у зв'язку зі змінами у штатах. Наказ від 07.08.2014 №190о/с позивач також вважає протиправним та просить скасувати, вказуючи про недотримання відповідачем вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та ст.ст. 42, 49-2 Кодексу законів про працю України, зокрема, йому не запропоновано посаду заступника начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки, яка, на його думку, є рівнозначною його посаді, що скорочувалась, та не наданий повний перелік рівнозначних вакантних посад. Також позивач зазначає, що призначивши його на посаду від якої він двічі відмовлявся, відповідач порушив його право на вільний вибір праці, передбачене ст.43 Конституції України.

29.08.2014 відповідачем виданий наказ №656 «Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС», а 18.09.2014 - наказ № 264 о/с «По особовому складу», якими позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області за п.64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за порушення дисципліни у зв'язку з невиходом на службу. Своє звільнення позивач вважає протиправним, просить скасувати накази, зазначаючи, що відсутність його на роботі була обумовлена поважними причинами, а саме: його незгодою з незаконним переведенням на нижчу посаду, та позбавленням можливості виконувати свої службові обов'язки, оскільки 20.08.2014 т.в.о. начальника УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області полковник Семенцов О.Ю. наказав йому звільнити службовий кабінет та забрати свої особисті речі.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до розпорядження начальника УМВС України в Сумській області від 20.04.2011 року № 4/1849, в період часу з 21.04.2011 по 12.09.2011 на нього було тимчасово покладено виконання обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС, однак, відомості про це не були внесені до його особової справи, не нараховано і не виплачене грошове забезпечення у зв'язку з виконанням таких обов'язків. Тому позивач просить зобов'язати відповідача внести до особової справи такі відомості та стягнути різницю у грошовому забезпеченні за збільшення обсягу роботи.

Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача в порядку ст.117 Кодексу законів про працю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки остаточний розрахунок з ним проведений 20.11.2014.

Варто зазначити, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано п.1 наказу УМВС України в Сумській області "Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС" №409 від 30.05.2014 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани; стягнуто з УМВС України в Сумській області на користь ОСОБА_1 різницю в грошовому забезпеченні за час виконання обов'язків начальника сектору УДСБЕЗ УМВС за період з 20.04.2011 по 07.09.2011 в розмірі 2225,21 грн. та середній заробіток по день повного розрахунку в розмірі 4774,14 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 скасовано в частині визнання протиправним та скасування п. 1 наказу УМВС України в Сумській області "Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС" № 409 від 30 травня 2014 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани. Постановлено нову ухвалу, якою в цій частині позовні вимоги залишити без розгляду. В іншій частині постанову залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 14.07.2016 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Так, справа була розподілена судді Соколову В.М., прийнята до провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що підставою для притягнення позивача 30.05.2014 до дисциплінарної відповідальності стало неналежне виконання службових обов'язків, що полягало у прорахунках в організації роботи з протидії злочинам у сфері надрокоритсування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка позивача та невизнання ним своєї вини, ставлення до службових обов'язків, рівень кваліфікації та обрано передбачений вид стягнення - сувора догана.

Крім того, призначення позивача 18.08.2014 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області, відповідає вимогам п.40, п.42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, тому наказ є правомірним. Оскільки, з 18.08.2014 позивач на робочому місці не з'являвся без поважних причин, що підтверджено в ході службового розслідування, було прийняте рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення дисципліни.

Також представник відповідачів заперечував проти виплати позивачеві різниці в грошовому забезпеченні за час виконання обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС з 21.04.2011 по 12.09.2011 та зазначив, що наказ про покладення обов'язків не приймався, а розпорядження керівника не є підставою для виплати такої різниці.

Суд, заслухавши позивача і представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що позивач 27.11.2006 розпочав службу в органах внутрішніх справ України курсантом Сумського училища професійної підготовки працівників міліції при УМВС України в Сумській області, у квітні 2007 року йому присвоєно спеціальне звання лейтенанта міліції та призначено на посаду оперуповноваженого сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області. 31.05.2011 позивачу присвоєне чергове спеціальне звання капітан міліції, у вересні 2011 року призначено на посаду начальника сектору протидії злочинам у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області, у листопаді 2012 року у зв'язку зі змінами в штатах призначено на посаду начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області (том 1 а.с. 173-182). Наказом УМВС України в Сумській області від 07.08.2014 №190 о/с позивача призначено з 18.08.2014 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області у зв'язку зі змінами у штатах (том 1 а.с. 22).

29.08.2014 наказом №656 за порушення дисципліни позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (том 1 а.с. 46).

На підставі наказу №264 о/с від 18.09.2014 позивач звільнений у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.64 «є» Положення (за порушення дисципліни) (том 1 а.с.162).

Під час проходження служби, 30.05.2014 наказом УМВС України в Сумській області №409 «Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС» позивачеві оголошено сувору догану за допущені прорахунки в організації роботи з протидії злочинам у сфері надрокористування (том 1 а.с. 28-29).

На думку суду, зазначений наказ суперечить вимогам законодавства, що регулює порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача та не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» , службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Так, зі змісту наказу вбачається, що позивач допустив прорахунки в організації роботи з протидії злочинам у сфері земельних відносин та на фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС, яке полягало в тому, що він не вжив достатніх заходів щодо виявлення та документування кримінальних правопорушень у сфері надрокористування, що встановлено службовим розслідування, що оформлене відповідним висновком (том 1 а.с.33-35).

Разом з тим, висновок службового розслідування не відображає суті порушення, вчиненого ОСОБА_1, навпаки, висновок службового розслідування стосовно позивача, складається із відображення його пояснень, відповідно до яких підпорядкованим йому підрозділом велася робота щодо виявлення та документування кримінальних правопорушень у сфері надрокористування та наводяться статистичні дані виявлених кримінальних правопорушень. При цьому, в чому саме полягають прорахунки позивача, та які достатні заходи він повинен був вжити, УМВС в Сумській області не вказав ні в ході проведення службового розслідування, ні в ході розгляду справи судом.

Тобто, відповідачем не встановлено, в чому полягає порушення позивачем службової дисципліни, сутність якої визначена ст.1 Дисциплінарного статуту, та час вчинення такого порушення. За таких обставин суд приходить висновку про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, що унеможливлює притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Відповідно наказ УМВС України в Сумській області №409 «Про покарання працівників УДСБЕЗ УМВС» від 30.05.2014 є протиправним і підлягає скасуванню.

При цьому, не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом в один місяць, оскільки статтями 20,21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - до Міністра внутрішніх справ України або до суду. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Так, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача прийнятий 30.05.2014, під розпис позивачу не доведений, оголошений по особовому складу 04.06.2014 на оперативній нараді, де був присутній і позивач (том 1 а.с. 136-138), а до суду позивач звернувся 26.08.2014, то ним дотриманий строк оскарження в суді цього наказу.

Також суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення різниці у грошовому забезпеченні під час виконання ним обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС в період часу з 21.04.2011 по 12.09.2011, з огляду на наступне.

Так, порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачений Інструкцією «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженою Наказом МВС України від 31 грудня 2007 року №499 (далі - Інструкція).

Підпунктом 2.2.3 розділу ІІ Інструкції визначено, що особам рядового і начальницького складу, що обіймають штатні посади, на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами з вищими посадовими окладами в тому самому органі, виплачуються посадові оклади за посадами, що тимчасово виконуються.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження начальника УМВС України в Сумській області № 4/1849 від 20.04.2011 (том 2 а.с.28) в період часу з 21.04.2011 по 12.09.2011 на позивача, який перебував на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами у галузях економіки, тимчасово було покладено виконання обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС. З огляду на вимоги підпункту 2.2.3 Інструкції, саме за посадою начальника сектору повинен був виплачуватися посадовий оклад позивачеві. При цьому, враховуючи, що таке покладення обов'язків мало тимчасовий характер, підстави для внесення про нього запису до матеріалів особової справи позивача були відсутні.

Виходячи з довідки, наданої УМВС України в Сумській області, середньоденна різниця в грошовому забезпеченні за посадами старшого оперуповноваженого та начальника сектору складала 22,93 грн. Відповідно в період часу з 21.04.2011 по 12.09.2011 кількість робочих днів становила 97, тому різниця в грошовому забезпеченні, яка підлягає стягненню на користь позивача склала 2224,21 грн. (22.93 грн. х 97 днів).

При цьому, на думку суду, є необґрунтованим твердження УМВС України в Сумській області щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з такими вимогами, оскільки у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право, про що зазначав також Конституційний суд України у своєму рішенні № 8-рп/2013р. від 15.10.2013.

Також п.4.1 розділу ІV Інструкції передбачено, що при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті, зразок якого наведено у додатку до цієї Інструкції.

Однак, в ході судового розгляду справи встановлено, що при звільненні з позивачем не проведений остаточний розрахунок, а саме: компенсація за невикористану відпустку за 2014 рік в розмірі 2191,58 грн. виплачена лише 20 листопада 2014 року (том 2 а.с.41), а звільнення відбулося 18 вересня 2014 року, таким чином затримка в розрахунках склала 42 дні.

Вирішуючи питання щодо обов'язку відповідача виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна служба є державною службою. Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави, пов'язану зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянам України права на державну службу, регулює Закону України «Про державну службу», статтями 9 і 30 якого передбачено, що правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та КЗпП.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регулюється спеціальними законодавчими актами, до яких належать, зокрема, Закон України «Про міліцію», Положення про проходження служби, питання щодо оплати праці регулюється також Інструкцією «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженою Наказом МВС України від 31 грудня 2007 року №499 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

За загальним правилом, під час вирішення справ з питань проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі. Оскільки наслідки невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум спеціальним законодавством не регулюється, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.117 Кодексу законів про працю України, стягнувши середній заробіток позивачу за серпень-вересень 2014 року за 42 дні, що складатиме 4774,14 грн. (113,67 грн. х 42 дні).

Щодо обставин, пов'язаних із звільненням позивача з публічної служби варто зазначити наступне.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №569 від 16.06.2014 «Про організаційно-штатні зміни в органах і підрозділах МВС» затверджений перелік змін у штатах, в тому числі і по УМВС України в Сумській області (том 1 а.с. 184). На виконання цього наказу начальником УМВС України в Сумській області 18.06.2014 виданий наказ №495 «Про організаційно-штатні зміни в УМВС України в Сумській області» (том 1 а.с. 144,145). Відповідно до цих наказів сектор боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин фактично був об'єднаний з відділом боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки, всі три посади у секторі скорочені, натомність до відділу введено три посади, а саме: посада заступника начальника відділу та дві посади оперуповноважених.

24.07.2014 посада заступника начальника відділу була заповнена, наказом УМВС України в Сумській області №166 о/с призначений на посаду капітан міліції Лозовий В.О. (том 1 а.с. 116).

Наказом УМВС України в Сумській області від 07.08.2014 №190 о/с позивача призначено з 18.08.2014 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області у зв'язку зі змінами у штатах (том 1 а.с.22).

На думку суду, зазначений наказ не відповідає вимогам законодавства, що регулює порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регулюється спеціальними законодавчими актами, до яких належать, зокрема, Закон України «Про міліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (чинними на період виникнення спірних правовідносин).

Розділом ІV Положення врегульовано умови призначення на посади, переміщення та просування по службі осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 42 Положення визначено, що переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу провадиться:

а) на вищі посади - в порядку просування по службі;

б) на рівнозначні посади - у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю;

в) у зв'язку з початком навчання у закладах Міністерства внутрішніх справ - при звільненні зі штатної посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання;

г) на нижчі посади - за підставами, передбаченими пунктом 45 цього Положення.

Аналізуючи зміст посадових обов'язків позивача на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській та на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області (том 1 а.с. 98-101, 148-149), розміри посадових окладів (том 1 а.с. 114), суд приходить висновку, що відбулося переміщення позивача на нижчу посаду.

Відповідно до п.45 Положення переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться в тому числі і при скороченні штатів. Переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів і за станом здоров'я провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.

У наказах по особовому складу про переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади зазначаються підстави переміщення, передбачені цим пунктом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачеві пропонувалися посади, від яких він відмовився (том 1 а.с. 19-20, 21, 89-90).

Відповідно до п.21 Положення особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Однак, статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України "Про державну службу". Згідно з даним Законом, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України "Про міліцію", Закон України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Під час вирішення справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби пріоритетними є норми спеціальних законів, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Так, відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Як було зазначено вище, позивача було переведено на нижчу посаду, у зв'язку з чим він мав дати свою згоду на це. Натомість позивач відмовився від запропонованих йому посад, що не заперечував представник відповідача.

Відтак суд дійшов висновку, що наказ УМВС України в Сумській області № 190 о/с від 07.08.2014 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС є незаконним.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою наведеної норми встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Натомість позивач відмовився від всіх запропонованих йому посад, відтак він мав бути звільнений із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а не переведений на іншу посаду.

Суд також вважає, що наявні підстави для визнання протиправним і скасування наказів №656 від 29.08.2014 «Про покарання працівника УДСБЕЗ УМВС» та № 264 о/с «По особовому складу», якими позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області за п.64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за порушення дисципліни у зв'язку з невиходом на службу.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення послугував прогул.

Посадовими особами УМВС України в Сумській області, для встановлення відсутності позивача на робочому місці, було проведено службове розслідування, складені висновки службового розслідування (том 1 а.с. 159-160), відібрані рапорти співробітників відділу оперативних розробок УДСБЕЗ (том 1 а.с. 150-155).

Відповідно до п. 10 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 21 Положення визначено, що для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачає суворе підпорядкування працівників порядку та правилам, встановлених законами, спеціальними статутами і наказами МВС України та ґрунтується на усвідомленні кожним із них свого службового обов'язку і особистої відповідальності за справу боротьби зі злочинністю й охорони громадського порядку.

Вимогами статті 2 цього Статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України прогул - це відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, звільнення працівника внаслідок відсутності його на робочому місці можливе виключно за наявності його вини та відсутності поважних причин неявки.

Згідно ч. 2 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» невихід працівника на роботу в зв'язку з незаконними переведенням не можна вважати прогулом без поважних причин.

Так, судом встановлено, що з 18.08.2014 позивач призначений на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області. При цьому, як зазначалось вище, суд дійшов висновку про незаконність такого призначення.

За умови викладеного, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за прогул і, як наслідок, звільнення з роботи є протиправним.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відтак, на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (з 19.09.14 по 18.10.16) в розмірі 109789 грн. 35 коп., виходячи з розміру середньоденної заробітної плати на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин та фондовому ринку УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області 144,65 грн. (розраховано на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою ПКМ України № 100 від 08.02.1995 року).

Щодо позовних вимог про визначення причини звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ передбачену п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - через скорочення штатів та зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, суд не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу. Так, в даному випадку, відносини, щодо проходження публічної служби склалися між позивачем та ГУМВС України в Сумській області, відтак саме роботодавець має визначати підстави звільнення.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа - заступник начальника відділу боротьби зі злочинами в базових галузях та сферах економіки УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області Лозовий В.О. про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу УМВС України в Сумській області №409 від 30.05.2014 в частинні накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Визнати незаконним наказ УМВС України в Сумській області № 190 о/с від 07.08.2014 в частині призначення ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативних розробок УДСБЕЗ УМВС.

Визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Сумській області № 656 від 29.08.2014 "Про покарання працівника УДСБЕЗ УМВС".

Визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Сумській області № 264 о/с від 18.09.2014 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області доплату за виконання ОСОБА_1 обов'язків начальника сектору боротьби зі злочинами у сфері земельних відносин УДСБЕЗ УМВС України в Сумській області, на підставі розпорядження УМВС України в Сумській області № 4/1849 від 20.04.2011 в сумі 2225 грн. 21 коп.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток по день повного розрахунку в розмірі 4774 грн. 14 коп.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 109789 грн. 35 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 24.10.2016 року.