Ухвала суду № 62270575, 24.10.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/379/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 289 (215-3) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Р. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2016 м. Кропивницький

Колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Широкоряда Р.В.

cуддів Гончара В.М., Новіцького Е.Й.,

секретар Пилипенко К.К.,

за участі прокурора Гаврилюка Р.В.,

адвоката підозрюваного ОСОБА_3

переглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 жовтня 2016 року, якою стосовно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, безробітного, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 а, м. Олександрія Кіровоградської області, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії на 60 днів, - з 17 години 00 хвилин 14 жовтня 2016 року до 17 години 00 хвилин 12 грудня 2016 року.

ВСТАНОВИЛА:

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, яке завдало великої матеріальної шкоди.

Кримінальне правопорушення, на даний час у якому підозрюється ОСОБА_4, вчинене за таких обставин, як їх наразі встановлено органом досудового розслідування.

ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, умисно, неподалік супермаркету «Фуршет» по проспекту Соборному у м. Олександрія Кіровоградської області, за заздалегідь розробленим планом, з погрозою застосування до потерпілого ОСОБА_7 предмета, схожого на автомат «Калашникова» та ножа, примусили потерпілого сісти за кермо автомобіля «HONDA ACCORD», належного потерпілому, і наказали їхати на охоронювану автомобільну стоянку, по проспекту Соборному у м. Олександрія; у подальшому, автомобіль на стоянці залишили, забравши у потерпілого ключі від даного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; пізніше забрали зі стоянки вказаний автомобіль, розпорядились ним на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду с. Кіровограда від 15 жовтня 2016 року постановлено задовольнити клопотання начальника відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано стосовно останнього вказаний запобіжний захід, визначивши строк його дії 60 днів.

Своє рішення слідчий суддя районного суду мотивував наявністю достатніх доказів про обґрунтовану підозру ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких; враховуючи вказане та інші обставини, зокрема, й передбачені ст. 178 КПК України, суд прийшов до висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню.

Судове рішення оскаржено в апеляційному порядку адвокатом підозрюваного ОСОБА_4 ОСОБА_3, який в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою визнати незаконним затримання ОСОБА_4 , встановивши фактичний час затримання як 08 годин 00 хвилин14 жовтня 2016 року, і відмовити у задоволенні клопотання про обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваного звільнити з-під варти в залі суду.

Свої вимоги умотивовує наступними доводами.

Зазначає про відсутність вагомих доказів на те, що підозра ОСОБА_4 є обґрунтованою.

В тексті підозри одне твердження суперечить іншому, в ході судового розгляду судом ігноровано, що потерпілий ОСОБА_7, знаючи фактично, де знаходиться його автомобіль, звернувся до поліції через десять днів після, начеб то, угону, до того ж, заяву подано не за місцем проживання, а до центрального управління ГУНП в Кіровоградській області.

Доводи сторони захисту щодо дійсного часу затримання ОСОБА_4 залишені слідчим суддею поза увагою, оцінки їм не надано.

За статтею 208 КПК України, право затримання особи без ухвали слідчого судді надається у разі, якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

На час фактичного затримання ОСОБА_4 14 жовтня 2016 року ознака безпосередності відсутня, адже кримінальне правопорушення вчинене 01 жовтня 2016 року.

Крім того, недостатньо враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК України, - підозрюваний має постійне місце проживання, одружений, на утриманні має малолітню дочку.

Вважає недоведеним наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, і просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою визнати незаконним затримання ОСОБА_4 , встановивши фактичний час затримання як 08 годин 00 хвилин14 жовтня 2016 року, і відмовити у задоволенні клопотання про обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваного звільнити з-під варти в залі суду, думку прокурора, який заперечив задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Дана підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового слідства доказах, які під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були обєктивно дослідженні в судовому засіданні суду першої інстанції та щодо їх допустимості та узгодженості між собою сумнівів у колегії суддів не викликає.

До того ж колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 289 КК України у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 є особливо тяжким, санкцією даної частини статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.

Ураховуючи серйозність висунутої проти ОСОБА_4 підозри, що свідчить про його суспільну небезпеку, як особи та тяжкість покарання, що загрожує у разі доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, а також беручи до уваги дані про особу підозрюваного та обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду міг з певною вірогідністю стверджувати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, впливати на свідків у даному кримінальному провадженню, знищити, сховати або спотворити документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад пять років.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями зявитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Проте, враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

При цьому колегія суддів оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі зміни, обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, можливість незаконно впливати на інших підозрюваних.

Зазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою. Підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.

Крім того, колегія суддів враховує обставини, визначені у ст. 178 ч. 1 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоровя та репутацію.

Підозрюваний є особою молодого віку, безробітний, не судимий.

Наразі ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні корисливого особливо тяжкого злочину, за вчинення якого відповідно до чинного законодавства передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років, а саме незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою з групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, яке завдало великої матеріальної шкоди, що підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння.

Зважаючи на викладене, є підстави вважати, що через тяжкість оголошеної підозри та наявних у справі доказів, підозрюваний зможе з метою уникнення відповідальності вчинити спроби на ухилення від органу досудового слідства та суду та перешкоджати кримінальному провадженню, а також, перебуваючи під домашнім арештом або особистому зобовязанню, не буде обмежений від вільного спілкування, а тому ризики передбачені п. п. 2, 3, 5 ст. 177 КПКК України не будуть забезпечені.

Таким чином, враховуючи мету і підстави застосування запобіжних заходів, що їх передбачено ст. 177 КПК України, а також зважаючи на дані матеріалів клопотання, колегія суддів переконана у необхідності застосування по відношенню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, так як наявні у матеріалах клопотання дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що у разі обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не повязаного із триманням під вартою, вказане не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому, належного виконання останнім його процесуальних обовязків і надасть йому змогу незаконно впливати прямо чи опосередковано на своїх співучасників, зокрема визначати з ними спільний план заходів надання свідчень у провадженні, у тому числі можливість повідомляти неправдиві дані.

Доводи апеляційної скарги про те, що у судовому засіданні суду першої інстанції не було доведено наявність ризиків для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованими та спростовуються зазначеним.

Доводи апеляційної скарги з приводу незаконності затримання ОСОБА_4, - наразі не є предметом оскарження в апеляційному порядку.

Слід зауважити, що ОСОБА_4 затримано у порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, як особу, підозрювану у вчиненні злочину, і тієї ж дати ОСОБА_4 повідомлено про підозру, та внесено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відносно часу затримання ОСОБА_4, слід вказати про наступне.

Адвокат зазначає час затримання підозрюваного як 08 годину 00 хвилин 14 жовтня 2016 року.

Проте, як слідує з матеріалів клопотання, зокрема, протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_4 затримано 14 жовтня 2016 року о 17 годині 00 хвилин, біля гаражу № 732 гаражного кооперативу 9-а, розташованому по вул. Г. Сталінграда, 32 у м. Олександрія Кіровоградської області (аркуш клопотання 16).

Будь-яких інших даних про час затримання клопотання не містить, також жодних даних не надано стороною захисту в обґрунтування заявленого стороною захисту часу як 08 годин 00 хвилин.

Таким чином, виходячи з положень ст. 177-178 КПК України, ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш мякі запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть запобігти встановленим ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обовязків, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними і її необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 376, 405, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 жовтня 2016 року про задоволення клопотання начальника відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_8 про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування стосовно останнього вказаного запобіжного заходу строком дії на 60 днів, з 17 години 00 хвилин 14 жовтня 2016 року до 17 години 00 хвилин 12 грудня 2016 року, - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_10