Постанова № 62266781, 17.10.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/16767/16-а

Провадження № 2а/200/654/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2016 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Первинної профспілкової організації обласного житлово-комунального підприємства «Південне» до Дніпропетровської міської ради, 3-і особи - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради, комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 р. №16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» (зі змінами та доповненнями).

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на те, що оскаржуване рішення міської ради прийнято з порушенням Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження».

До суду надійшли заяви Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне" Дніпропетровської міської ради, комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради про залучення їх у справу у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на Стороні Позивача, які судом задоволені.

Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань, або заяв не надавав, правом подання заперечень на адміністративний позов не скористався. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Згідно з ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Представники третіх осіб на стороні позивача надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 6 ст.128 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись положеннями частини 4 статті 122 КАС України, судом задоволено клопотання позивачів, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За приписами ч. ч. 1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2011 року Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради», згідно з п.1 якого вирішено провести реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, шляхом передачі їх з балансу. Пункти 1.1 та 1.2 вказаного рішення визначається, що на баланс комунальним житлово-експлуатаційним підприємствам, підпорядкованим департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, жилі будинки (додатки 1-7), за винятком нежилих приміщень в жилих будинках, призначених для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, які не входять до житлового фонду та передаються на баланс Комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради (додаток 8). При цьому не підлягають передачі на баланс Комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та таке інше) в жилих будинках; на баланс Комунальному підприємству «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (додаток 9).

Пункти 2-7 вказаного рішення визначено дії, які необхідно вчинити для виконання прийнятого рішення. Пунктом 8 даного рішення визначено осіб, на яких покладено контроль за виконанням цього рішення.

В подальшому Дніпропетровською міською радою приймалися зміни та доповнення до оскаржуваного рішення: від 15.06.2011 р. №30/12; від 30.11.11 №53/17; від 28.12.11 №28/19; від 25.01.2012 №24/20; від 29.02.2012 №19/21; від 30.05.2012 №23/24; від 30.05.2012 №35/24; від 25.07.2012 №21/26; від 14.11.2012 №39/28; від 14.11.2012 №53/28; від 25.12.2013 №39/45.

Так, спірні правовідносини передусім регулюються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Одним із основних принципів місцевого самоврядування згідно статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є принципи законності, правової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Цивільний кодекс України відмовився від такого інституту як реорганізація, який у цивільному праві визначається однією з форм припинення юридичної особи, при якій виникає правонаступництво.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

При цьому, ч. 1 ст. 59 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) також визначає, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи інших правонаступників, у а випадках, передбачених цим Кодексом за рішенням суду.

Статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Аналіз наведених норм права вказує на те, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом передання ним всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або шляхом ліквідації без правонаступництва. При реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов'язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу). Інших способів припинення юридичної особи законодавством не передбачено.

Як встановлено судом та вбачається з оскаржуваного рішення і додатків до нього, Дніпропетровською міською радою вирішено питання щодо проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств шляхом передачі майна з балансу одних комунальних підприємств на баланс інших комунальних підприємств, тобто не у спосіб передбачений законодавством, що є порушенням 104, 105, 106, 107, 108 Цивільного кодексу України

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що всі активи Комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Південне» Дніпропетровської міської ради, комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, комунальне виробниче житлового ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, виробниче ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району перебували під обтяженнями, тип обтяження: арешт нерухомого майна та податкова застава.

Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина перша статті 24 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Частина 1 ст. 133 Господарського кодексу України, визначає, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до частини 1 ст. 136 Господарського кодексу України визначає, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (частина третя статті 78 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 9 статті 78 Господарського кодексу України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Таким чином, з урахуванням положень статті 74 Господарського кодексу України, комунальне підприємство, також несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.

Згідно зі статтею 219 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено кодексом та іншими законами.

Як вбачається з аналізу статей 136, 219 Господарського кодексу України власник, що передає суб'єкту господарювання майно на праві господарського відання чи оперативного управління, не має права встановлювати будь-яких обмежень на стягнення майна.

Суд приходить до висновку, що рішення міської ради від 02.03.2011 року №16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» є протиправним , оскільки при передачі з балансу на баланс об’єктів нерухомого майна, останні перебували під арештом державної виконавчої служби.

Щодо порушення міською радою податкового законодавства при прийняті спірного рішення , суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року (чинний на момент виникнення податкової застави), з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що мають податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Таким чином, податкова застава є способом забезпечення погашення податкового боргу, який полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами.

На час прийняття спірного рішення, а саме 01 січня 2011 року набув чинності податковий кодекс України, норми якого, а саме пункт 92.1 статті 92 передбачають, що Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

Саме підпункт 14.1.31. пункті 14.1. ст. 14 Податкового кодексу визначає, що відчуженням майна є будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування.

Як вже було встановлено судом, майно належало Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству «Південне» Дніпропетровської міської ради, комунальному житлово-експлуатаційному підприємству «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству Ленінського району, виробничому ремонтному житлово-експлуатаційному підприємству Амур-Нижньодніпровського району на праві господарського відання, згідно ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України.

Оскільки, майно зазначених підприємств перебувало у податковій заставі до повного погашення податкового боргу підприємства, суд приходить до висновку, що прийняття спірного рішення щодо передачі майна від комунальних підприємств - боржників іншим комунальним підприємствам потребує обов'язкового погодження з органами державної податкової служби.

За правилами частин першої та другої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до суду, встановленого КАС або іншими законами, зокрема, шестимісячний строк встановлено для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачу стало відомо про оскаржуване рішення з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2016 р. року по справі №34/5005/4591/2012.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Оцінюючи обставини, аналізуючи всі наведені доводи, суд приходить до висновку, що заявник не мали можливість раніше реалізувати право на звернення до суду. Отже звернення за захистом порушеного права було здійснено Позивачем у межах строку звернення до суду.

З урахуванням викладених обставин та зазначених правових норм, керуючись завданням адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про те, що рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 року №16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» (зі змінами та доповненнями) є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки доводи про неправомірність оскаржуваного рішення знайшли підтвердження.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд вважає за необхідне на підставі ст. 94 КАС України визначити розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,2,3,6-11,69,70,71,122,128,137,138,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Первинної профспілкової організації обласного житлово-комунального підприємства «Південне» до Дніпропетровської міської ради, 3-і особи - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська, комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" Дніпропетровської міської ради, комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Лівобережжя» Дніпропетровської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 р. №16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» (зі змінами та доповненнями внесеними рішеннями міської ради від 15.06.2011 р. №30/12; від 30.11.11 №53/17; від 28.12.11 №28/19; від 25.01.2012 №24/20; від 29.02.2012 №19/21; від 30.05.2012 №23/24; від 30.05.2012 №35/24; від 25.07.2012 №21/26; від 14.11.2012 №39/28; від 14.11.2012 №53/28; від 25.12.2013 №39/45).

Стягнути на користь первинної профспілкової організації обласного житлово-комунального підприємства «Південне» (код ЄДРПОУ 26049558, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, 4) судовий збір в розмірі 1 378 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської міської ради.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська. Копія апеляційної скарги повинна бути одночасно направлена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Єлісєєва Т.Ю.

17.10.2016