Ухвала суду № 62265807, 20.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Сітайло О.М.,

суддів Мельника В.В., Юрдиги О.С.,

за участю секретаря Сіра О.Г.,

прокурора Горбаня В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 06 квітня 2016 року близько 00 год. 50 хв., керуючи технічно-справним автомобілем НОМЕР_1 на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_3 та свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4, рухався по Кільцевій дорозі зі сторони пр-ту Перемоги в напрямку пл. Одеської в м. Києві зі швидкістю близько 50 км/год. Під'їжджаючи до зупинки громадського транспорту «вул. Верховинна» не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, проявив неуважність, відволікся від керування транспортним засобом, внаслідок чого змістившись праворуч, здійснив наїзд на припаркований у крайній правій смузі руху автомобіль НОМЕР_2 та водія ОСОБА_2, який знаходився поруч водійських дверей. Після цього водій ОСОБА_1 зник з місця пригоди, порушивши вимоги пунктів 1.5, 2.1 (г), 2.3 (б), 2.10, 12.1 Правил дорожнього руху України, що діють з 15.04.2013 року.

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 943/Е від 18.05.2015 року в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).

В апеляційній скарзі потерпілийОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити більш суворе покарання, передбачене санкцією відповідної статті, мотивуючи тим, що завдані кримінальним

________

Справа № 11-кп/796/1613/2016 Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України

Головуючий у 1-ій інстанції: Ясельський А.М.

Доповідач: Сітайло О.М.

правопорушенням збитки не відшкодовані ОСОБА_1, а тому ця обставина помилково врахована судом як пом'якшуюча; дії ОСОБА_1 також містять ознаки злочину, передбаченого ст. 135 КК України, що залишилося поза увагою суду.

Заслухавши доповідь судді, думку потерпілого та прокурора, які підтримали апеляційну скаргу, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За правилами ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вказані вимоги закону, як вважає колегія суддів, судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 були дотримані.

Доведеність винності та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України в апеляційній скарзі не оскаржується.

Як убачається зі змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, з урахуванням позиції учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи, у тому числі і потерпілий ОСОБА_2, зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а тому доводи апеляційної скарги потерпілого в частині кваліфікації дій ОСОБА_1, а саме неврахування суддею першої інстанції наявності в його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 135 КК України, не узгоджуються з вимогами ст. 394 КПК України.

Призначаючи покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_1, конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, думку учасників судового провадження, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, дійшов законного та обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 покарання, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, з чим і погоджується колегія суддів.

Посилання потерпілого ОСОБА_2 на те, що суд помилково врахував як пом'якшуючу покарання обставину повне відшкодування завданих збитків спростовується матеріалами кримінального провадження, зокрема розпискою про отримання потерпілим ОСОБА_2 від обвинуваченого ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 45 тис. грн. в якості часткової компенсації матеріальної шкоди, а також заявою потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування ОСОБА_1 збитків в повному обсязі та відсутність у потерпілого до нього будь-яких претензій.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни вироку, та задоволення апеляційної скарги потерпілого.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року, ухвалений щодо ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді:

____ ______ _____

СітайлоО.М. Мельник В.В. ЮрдигаО.С.