Постанова № 62265133, 03.10.2016, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1226/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2016 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Токаревій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Федеральна пасажирська компанія» до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа - Державна адміністрація залізничного транспорту України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Федеральна пасажирська компанія» Російської Федерації звернулося до суду з позовом до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови № 51 від 11 серпня 2011 року про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень у вигляді штрафу у розмірі 8 500 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство не має статусу перевізника в розумінні Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», відповідно не може нести відповідальність за правопорушення, пов*язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ст. 38 Угоди про міжнародне пасажирське сполучення, стороною якого виступає Україна, перевізник не має права контролювати дотримання пасажирами паспортних правил, встановлених при проїзді залізничним транспортом в міжнародному сполученні. Також позивач зазначає, що перевізнику не вручений другий примірник протоколу про правопорушення, а також в протоколі відсутній підпис представника перевізника.

Представник позивача в судове засідання не з*явився, належним чином був повідомлений про час розгляду справи в суді. В письмовій заяві представник Відкритого акціонерного товариства «Федеральна пасажирська компанія» просив розглянути справу у відсутності представника. Підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився, від відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутності представника, який надав письмові заперечення з приводу заявлених позовних вимог, пославшись на те, що оспорювана постанова № 51 від 11.08.11 року про накладення штрафу в розмірі 8500 грн. прийнята у повній відповідності з чинним законодавством України.

Представник третьої особи - Державної адміністрації залізничного транспорту України до суду не з*явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Дослідивши письмові докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що начальником 4 відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Конотоп» - капітаном Боднар В.І. був складений протокол від 28.07.2011 № 9953-0099 згідно якого, 28.07.2011 року о 10-30 годині під час здійснення прикордонного контролю потягу № 34 сполученням «Одесса - Москва» в вагоні № 01 було виявлено громадянку України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у якої під час проходження паспортного контролю були відсутні документи на право перетину Державного кордону України, а саме відсутнє свідоцтво про народження ( слідувала у супроводі матері - громадянки України ОСОБА_4), ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» скоєно правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»( т.1 ар. с. 47-48).

Сумським прикордонним загоном Східного регіонального управління ДПС України винесена постанова № 51 від 11.08.2011 року про правопорушення, пов*язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» накладено штраф в розмірі 8 500 гривень( т.1, ар. с. 11-12).

Відповідно до ст. 22-1 Закону України "Про залізничний транспорт" під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи.

Згідно ст. 1 Угоди між Урядом Російської Федерації та Урядом України про безвізові поїздки громадян Російської Федерації та України від 16.01.1997р., громадяни держави однієї сторони можуть в'їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють в цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, зазначених у додатках 1 та 2 до цієї Угоди.

Відповідно до п. З додатку 1 Угоди (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про внесення змін до Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16 січня 1997 року (Угоду затверджено Постановою КМ № 1034 (1034-2007-п) від 08.08.2007р.) документом громадянина України для в'їзду, виїзду, перебування і пересування територією Російської Федерації для дітей віком до 16 років (за умови виїзду у супроводі батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або осіб, уповноважених на це батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками) є свідоцтво про народження.

Згідно з ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2011 під час здійснення прикордонного контролю потягу № 34 сполученням "Одесса - Москва" в вагоні № 01 було виявлено громадянку України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у якої під час проходження паспортного контролю були відсутні документи на право перетину державного кордону, а саме відсутнє свідоцтво про народження.

Виходячи із положень вищевказаної Угоди, у громадянки України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, були відсутні документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, а саме до Російської Федерації.

В порушення вимог Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", залізниця не виконала обов'язку щодо перевірки перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у пасажира - громадянки України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка слідувала у супроводі матері - громадянки України ОСОБА_4, документів, необхідних для в'їзду до держави прямування.

Тому Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, у відповідності до вимог ст. ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", обґрунтовано виніс постанову і притягнув до відповідальності Відкрите акціонерне товариство «Федеральна пасажирська компанія".

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на неможливість застосування вимог Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", враховуючи наступне.

Так, відповідно до преамбули Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Тобто вказаний Закон був прийнятий на підставі міжнародно-правових актів, а саме: Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що поповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.

Стаття 7 ("Прикордонні заходи") Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми передбачає наступне: без шкоди для міжнародних зобов'язань стосовно вільного пересування осіб Сторони будуть посилювати, наскільки це можливо, такий прикордонний контроль, який може бути необхідним для запобігання й виявлення торгівлі людьми; кожна Сторона вживає законодавчих або інших відповідних заходів для запобігання, наскільки це можливо, використанню транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, для вчинення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією; де це весільно й без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій такі заходи включають упровадження обов'язку комерційних перевізників, зокрема будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-якого транспортною засобу, упевнитися, що всі пасажири риють проїзні документи, які вимагаються для в'їзду до приймаючої держави; кожна Сторона вживає необхідних заходів згідно зі своїм внутрішнім законодавством для забезпечення санкцій у випадках порушення обов'язку, викладеного в пункті 3 цієї статті; кожна Сторона вживає таких законодавчих або інших заходів, які можуть бути необхідними згідно з внутрішнім законодавством Сторони для відмови у в'їзді або анулюванні віз особам, причетним до здійснення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією.

За таких обставин, будь-яка транспортна компанія зобов'язана упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в*їзду до приймаючої держави.

Аналогічна норма передбачена статтею 11 ("Заходи прикордонного контролю") Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та статтею 11 Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.

Отже, вказані норми передбачають, що відповідальність перевізника не обмежується національними ліцензіями і не залежить від країни, по території якій здійснюється перевезення. Крім того, комерційний перевізник, у тому числі будь-яка транспортна компанія або власник чи водій будь-якого транспортного засобу, де це потрібно і без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій, зобов'язаний упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.

Тому ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» зобов*язано було упевнитись, що пасажир - громадянка України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка слідувала у супроводі матері - громадянки України ОСОБА_4, при посадці у потяг № 34 сполученням «Одесса - Москва» для в*їзду на територію Російської Федерації мала проїзні документи, необхідні для в*їзду до приймаючої держави, а саме - свідоцтво про народження.

У відповідності з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. {Офіційне тлумачення положення частини другої статті 19 див. в Рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009}.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

{Пункт 7 частини третьої статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5207-VI від 06.09.2012}

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржуваної постанови про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 51 від 11 серпня 2011 року, якою на ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» накладено штраф у розмірі 8500 грн., а тому вимоги позивача щодо скасування вказаної постанови не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Федеральна пасажирська компанія» до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа Державна адміністрація залізничного транспорту України про скасування постанови № 51 від 11 серпня 2011 року про правопорушення, пов'язані зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, про накладення адміністративного стягнення за безпідставністю позовних вимог.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, з одночасним направленням її копії до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання повного тексту постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

Суддя