Рішення № 62264146, 27.10.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2474/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

при секретарі Кахнич С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, в якому просить звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за договором №KF 48861 від 30.04.2008р. в розмірі 118 685,91 доларів США, що в еквіваленті становить 948 597, 14 грн., на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_1, а також виселити відповідачів та інших осіб з вказаних квартир та передати дані квартири в управління позивача на період їх реалізації.

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що 30.04.2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Фольксбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KF 48861, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 120 000,00 доларів США на термін до 28.04.2023р. та зобов'язувалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та відповідачами було укладено договір іпотеки від 30.04.2008р., предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та на квартира АДРЕСА_1 Позичальник належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на день подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 118 685,91 доларів США, що в еквіваленті становить 948 597, 14 грн. 02.03.2012 року позивачем було направлено на адресу відповідачів листи-вимоги про усунення порушень, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору із застереженням про те, що у випадку невиконання вимоги банк вимушений буде стягнути достроково весь кредит шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, однак погашення простроченої заборгованості не було.

30.06.2016 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої банк просить зазначити заборгованість в валюті кредиту, тобто доларах США без зазначення гривневого еквіваленту, а також висилити виключно відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні доводам, викладених у ньому. Просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов заперечив з мотивів безпідставності. Просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили. Суд ухвалив слухати справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 30.04.2008 року між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KF 48861, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 120 000,00 доларів США на термін до 28.04.2023р. та зобов'язувалась повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором /а.с.6-8/.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст.530 ЦК України).

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1. ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку Відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №KF 48861 від 30.04.2008р., внаслідок чого станом на 05.07.2012р. утворилась заборгованість в розмірі 118 685,91 доларів США /а.с.5/.

В забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «ВіЕс Банк», та ОСОБА_1, ОСОБА_2 30.04.2008р було укладено договір іпотеки, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю квартиру НОМЕР_1, площею 72,4 кв.м., в будинку АДРЕСА_1 та квартиру НОМЕР_2, площею 38,7 кв.м., в будинку АДРЕСА_1, яка є власністю іпотекодавців.

Згідно п.16 вищевказаного договору іпотеки, звернення стягнення може здійснюватись на підставі рішення суду.

Згідно п.18 зазначеного договору іпотеки, реалізація предмета іпотеки після звернення на нього стягнення може здійснюватись, зокрема на підставі рішення суду шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч.1, 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Також судом встановлено, що позивач звертався до відповідачів з вимогами про усунення порушень у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору із застереженням про те, що у випадку невиконання вимоги банку протягом 30 календарних днів з дати одержання зазначеного повідомлення, а також застереження про те, що у разі невиконання вимоги банк вимушений буде стягнути достроково весь кредит шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки /а.с.30-34/, однак погашення простроченої заборгованості не було.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Згідно ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.3 ст.109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки повно та об'єктивно доводиться матеріалами справи, відповідачі в судове засідання не з'явились та не представили суду жодних доказів на спростування вимог позивача, а тому позов слід задоволити.

Керуючись ст.ст. 3-11,60,88,212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KF 48861 від 30.04.2008р. в розмірі 118 685,91 доларів США на об'єкт нерухомого майна: на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_1 які належать на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, шляхом продажу майна ПАТ «ВіЕсБанк» від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу, за ціною, визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право ПАТ «ВіЕсБанк» щодо всіх повноважень продавця, необхідних для здійснення такого продажу.

Виселити з квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Передати квартиру загальною площею 72,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та квартиру загальною площею 38,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1«б» в управління ПАТ «ВіЕсБанк» на період їх реалізації.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» 3 219,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його оголошення шляхом подачі апеляційної скарги. У випадку винесення рішення у відсутності осіб, які беруть участь у справі, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Стрельбицький В.В.