Ухвала суду № 62264087, 19.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/3624/16 Головуючий у 1 інстанції: Смолка І.О.

Є.У.№ 331/7115/15-ц Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 09.08.2012року між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_5 було укладено договір про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної кратки миттєвого випуску Visa Elektron Instant Issue.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, на ім»я позичальника було відкрито картковий рахунок та емітовано (видано) відповідну платіжну картку, про що отримано розписку позичальника. 09.08.2012 р. між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії у формі овердрафту з розміром ліміту овердрафту в сумі 20 000 грн. із сплатою процентів за користування кредитними ресурсами в розмірі процентної ставки 60% річних, а ОСОБА_5 зобов'язався повернути отримані кошти в строк до 10.08.2015 р. та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі та в строки, передбачені договором.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, ОСОБА_5 скористався кредитними коштами, проте, не виконав взяті на себе зобов'язання і станом на 13.05.2015 рік має заборгованість у сумі 66 742,73 грн..

До відкриття провадження у справі судом було з'ясовано, що ОСОБА_5 29.10.2014 р. помер. Його спадкоємцями є відповідачі по справі ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Посилаючись на зазначені обставини, просило суд, стягнути з відповідачів солідарно на свою користь суму боргу у розмірі 66 742,73 грн. та судовий збір.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 09.08.2012року між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_5 було укладено договір про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної кратки миттєвого випуску Visa Elektron Instant Issue.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, на ім'я позичальника було відкрито картковий рахунок та емітовано (видано) відповідну платіжну картку, про що отримано розписку позичальника. 09.08.2012 р. між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії у формі овердрафту з розміром ліміту овердрафту в сумі 20 000 грн. із сплатою процентів за користування кредитними ресурсами в розмірі процентної ставки 60% річних, а ОСОБА_5 зобов'язався повернути отримані кошти в строк до 10.08.2015 р. та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі та в строки, передбачені договором.

Банк виконав взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, ОСОБА_5 скористався кредитними коштами, проте, не виконав взяті на себе зобов'язання і станом на 13.05.2015 рік має заборгованість у сумі 66 742,73 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_5

До відкриття провадження у справі судом, ОСОБА_5 29.10.2014 р. помер, що підтверджено Актовим записом про смерть № 7087 від 30.10.2014 р. Його спадкоємцями, згідно відповіді приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д., є відповідачі по справі ОСОБА_3 - мати і ОСОБА_4 - син.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Натомість позивач в позовній заяві, про стягнення заборгованості з відповідачів нарахував заборгованість за період з 09.08.2012 по 13.05.2015р., що не відповідає вимогам ст. 608, п.5 ч.1 ст. 1219 ЦК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд міг зобов'язати банк зробити новий розрахунок не узгоджуються з положеннями ст. 11. ЦПК про диспозитивність цивільного судочинства, за якою суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відтак позивачем заявлені вимоги, сума яких перевищує межи відповідальності спадкоємців. Суд першої інстанції правильно виходив з роз'яснень п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року якою роз'яснено, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Також позивач просив про солідарне стягнення боргу з відповідачів заборгованості що не узгоджується з положеннями ст. 1282 ЦК, за яким спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Так, суд першої інстанції виходив з того що відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відтак у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

При вирішенні спору про стягнення із спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням вартості отриманого останніми майна, але позивачем не зазначено яке майно отримали спадкоємці у спадщину та чи було воно взагалі, позаяк з матеріалів спадкової справи не зазначено яке майно було отримане спадкоємцями.

Крім того, позивач не дотримав процедури звернення із вимогами до спадкоємців. Про існування кредитного договору укладеного між ОСОБА_5 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1) тому що відповідно до вимог ч. 2 ст.1281 ЦК України, після того як дізнався про відкриту спадщину не пред'явив вимоги до спадкоємців щодо задоволення кредиторських вимог в порядку, передбаченому ст. 1281 та ст.1282 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Суд першої інстанції також правомірно зазначив, що матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач звертався безпосередньо до спадкоємців боржника із вимогою про погашення суми боргу, а останні, у свою чергу, відмовилися погасити суму боргу в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відтак судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачає.

Керуючись ст. ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: