Ухвала суду № 62262911, 26.10.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

26 жовтня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковальчук Н.М.,

суддів - Бондаренко Н.В., Григоренка М.П.,

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 09 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та землекористування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області про встановлення твердих меж між користувачами суміжних земельних ділянок,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 09 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та їй повернуто.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що звернулась із даним позовом до суду у зв'язку з тим, що відповідач - Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та землекористування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області - не провів робіт, які належать до його компетенції, а саме: не визначив межі земельної ділянки, якою вона користується понад 15 років для обслуговування своєї квартири АДРЕСА_1. Стверджує, що відповідач був зобов'язаний встановити тверді межі земельної ділянки, готуючи документи для виконавчого комітету Острозької міської ради на приватизацію земельної ділянки, що обслуговує квартиру АДРЕСА_2. Вказує на необхідність встановлення твердих меж земельних ділянок між усіма користувачами, що проживають цьому будинку. Окрім цього зазначає, що не має можливості сплатити судовий збір при зверненні до суду, оскільки не отримує доходів. З наведених підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та розглянути її позовну заяву.

Перевіривши подані докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та її повернення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було виконано вимог ухвали судді від 01 вересня 2016 року про залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення її недоліків щодо форми і змісту позовної заяви в частині визначення відповідача, окреслення позовних вимог та надання доказів на їх підтвердження, обґрунтування їх відповідними правовими нормами, а також щодо оплати її судовим збором.

Проте з таким висновком місцевого суду не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до Острозького районного суду із даним позовом, в якому просить суд «присудити» відповідачу - Управлінню містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та землекористування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області -

________________________

Справа № 567/803/16-ц Головуючий в суді І інстанції - Венгерчук А.О.

Провадження № 22-ц 787/1847/2016 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.

визначити тверді межі земельної ділянки, необхідної для обслуговування її квартири АДРЕСА_1.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що орган місцевого самоврядування Острозька міська рада з будь-яких підстав відмовила позивачці у в встановленні межових знаків щодо вказаної земельної ділянки.

За змістом п. 1 ч.1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, віднесено до виключних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Надання земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування в порядку, передбаченому законом. Частинами 10,11 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду, а також відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду, можуть бути оскаржені до суду.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року(зі змінами та доповненнями, внесеними постановою № 2 від 19.03.2010 р.) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146,149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України, судам підсудні справи за заявами про вирішення земельного спору, що відповідно до визначеної Земельним кодексом України, компетенції розглядався органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з рішенням якого одна зі сторін у земельному спорі не погоджується.

Частиною 2 ст. 158 Земельного кодексу України передбачено, що виключно судами вирішуються: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

За частинами 3, 5 ст. 158 Земельного кодексу України, саме органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади з питань земельних ресурсі спір вирішується судом.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року(зі змінами та доповненнями, внесеними постановою № 2 від 19.03.2010 р.) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Статтею 106 ЗК України також передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 р. № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, якою визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють: виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, згідно зі статтями 106, 158 ЗК України, спір про встановлення, відновлення, узгодження меж земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні громадян, не підвідомчий суду, оскільки питання щодо встановлення межі віднесено до компетенції органу місцевого самоврядування.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що орган місцевого самоврядування ухилився від вирішення її питання щодо визначення твердих меж земельної ділянки, на підтвердження чого надає відповідь на звернення виконавчого комітету Острозької міської ради від 19 серпня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене оскаржувана ухвала не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справу слід передати до суду першої інстанції для виконання ст.122 ЦПК України.

За правилами п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 121, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Острозького районного суду Рівненської області від 09 вересня 2016 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та землекористування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області про встановлення твердих меж між користувачами суміжних земельних ділянок - направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді: підпис Бондаренко Н.В.

підпис Григоренко М.П.

Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н.М.