Ухвала суду № 62262398, 18.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/9874/14-ц Головуючий у І інстанції Василишин В. О.Провадження № 22-ц/780/4671/16 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 26 18.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Олійника В.І.,

суддів Березовенко Р.В., Суханової Є.М.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Контракт» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Контракт» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року позивач - ПАТ Банк «Контракт» звернувся із зазначеним позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, у якому просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ОСОБА_2) за договором про відкриття кредитної лінії від 28 березня 2011 року №23/2011 в сумі 18 224 440 грн. 05 коп. звернути стягнення на житловий будинок з прибудованим гаражем (загальною площею 138,9 кв.м., житловою площею 67,6 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання за позивачем права власності на це нерухоме майно за вартістю 760 000 грн. 00 коп.; - у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії від 28 березня 2011 року № 23/2011 в сумі 18 224 440 грн. 05 коп. звернути стягнення на земельну ділянку, площею 0,0371 га (кадастровий номер: НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання за позивачем права власності на це нерухоме майно вартістю 26000 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2015 року в задоволенні позову відмовлено (т.1, а.с.148).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції і позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 28 березня 2011 року №23/2011 у розмірі 18224440 грн. 05 коп. (яка складається з основного боргу в розмірі 14794772,03 грн., процентів в сумі 2621171,22 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту 498912,59 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів 309584,21 грн.) звернуто стягнення на предмет іпотеки №23/2011-1 від 11 липня 2012 року - житловий будинок з прибудованим гаражем за адресою: АДРЕСА_1, який належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Богданівської сільської ради 11 травня 2010 року, зареєстрованого комунальним підприємством Київської обласної ради «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» 11 травня 2010 року, та на предмет іпотеки №23/2011-2 від 07 вересня 2012 року - земельну ділянку площею 0,0371 га (кадастровий номер: НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, який видано 31 серпня 2012 року управлінням Держкомзему у Броварському районі Київської області на підставі рішення Богданівської сільської ради №142-17-6 від 05 липня 2012 року шляхом визнання за іпотекодержателем ПАТ «Банк «Контракт» права власності на предмет іпотеки, а сааме: житловий будинок з прибудованим гаражем за адресою: АДРЕСА_1 вартістю - 760000 грн., та земельну ділянку площею 0,0371 га (кадастровий номер: НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_1 вартістю - 26000 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Контракт» судові витрати в сумі 5 871 грн. (т.1, а.с.216).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2015 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2015 року, а справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.38).

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення позивачем подано апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити, а саме: у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ОСОБА_2) за договором про відкриття кредитної лінії від 28 березня 2011 року №23/2011 в сумі 18 224 440 грн. 05 коп. звернути стягнення на житловий будинок з прибудованим гаражем (загальною площею 138,9 кв.м., житловою площею 67,6 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання за позивачем права власності на це нерухоме майно за вартістю 760 000 грн. 00 коп.; - у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про відкриття кредитної лінії від 28 березня 2011 року № 23/2011 в сумі 18 224 440 грн. 05 коп. звернути стягнення на земельну ділянку, площею 0,0371 га (кадастровий номер: НОМЕР_1) за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання за позивачем права власності на це нерухоме майно за вартістю 26 000 грн. 00 коп.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що наявність фактів підроблення ряду документів за кредитним договором, що встановлені зазначеним висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 18 червня 2015 року позбавляє суд можливості встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за правочином, що укладений між сторонами.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 28 березня 2011 року між ПАТ «Банк «Контракт» та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття кредитної лінії із внесеними додатковими угодами №№1-12 від 27 квітня 2011 року, 30 червня 2011 року, 04 серпня 2011 року, 14 жовтня 2011 року, 04 січня 2012 року, 06 лютого 2012 року, 02 липня 2012 року, 26 липня 2012 року, 13 вересня 2012 року, 30 липня 2013 року, 19 вересня 2013 року, 10 жовтня 2013 року змінами, за умовами якого позичальнику відкрито максимальний ліміт кредитної лінії - 15 000 000 грн. зі сплатою 14% річних на строк до 09 жовтня 2014 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитом ОСОБА_2 передала в іпотеку ПАТ «Банк «Контракт» за договорами від 11 липня 2012 року та від 07 вересня 2012 року житловий будинок з прибудованим гаражем та земельну ділянку площею 0,0371 га по вулиці Чумацький шлях, 46 у селі Богданівка Броварського району Київської області.

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 25 листопада 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 18 224 440 грн. 05 коп., з яких: 14 794 772 грн. 03 коп. - тіло кредиту, 2 621 171 грн. 22 грн. - проценти, 498 912 грн. 59 коп. - пеня за несвоєчасність повернення кредиту, 309 584 грн. 21 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, у рахунок погашення якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за банком (т.1, а.с.8).

Період нарахування процентів: від 25 липня 2013 року до 24 листопада 2014 року - 2 621 171 грн. 22 коп. Період нарахування пені за кредитною лінією: від 10 жовтня 2014 року до 25 листопада 2014 року - 498 912 грн. 59 коп. Період нарахування пені за простроченими процентами: від 01 вересня 2013 року до 25 листопада 2014 року - 309 584 грн. 21 коп.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно із частиною третьою статті 36, частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Встановлено, що органами внутрішніх справ України здійснюється досудове слідство в рамках кримінального провадження №12015110130001535 від 28 квітня 2015 року.

Як вбачається із копії висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 18 червня 2015 року, проведеної на підставі постанови слідчого СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області від 26 травня 2015 року в кримінальному провадженні №12015110130001535, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 квітня 2015 року, - підписи від імені ОСОБА_2 в наступних документах: - договорі про відкриття кредитної лінії №23/2011 від 28.03.2011 року; - додатковій угоді №1 від 27.04.2011 року до договору №23/2011 про відкриття кредитної лінії від 28.03.2011 року; - додатковій угоді №2 від 30.06.2011 року до договору №23/2011 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 28.03.2011 року; - додатковій угоді №3 від 04.08.2011 року до договору №23/2011 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 28.03.2011; - додатковій угоді №4 від 14.10.2011 року до договору №23/2011 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 28.03.2011; - додатковій угоді №5 від 04.01.2012 року до договору №23/2011 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 28.03.2011 року;- додатковій угоді №6 від 06.02.2012 року до договору №23/2011 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 28.03.2011 року; - додатковій угоді №7 від 02.07.2011 до договору №23/2011 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 28.03.2011 року; - додатковій угоді №8 від 26.07.2012 року до договору №23/2011 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 28.03.2011 року; - додатковій угоді №9 від 13.09.2012 року до договору №23/2011 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 28.03.2011 року;- додатковій угоді №10 від 30.07.2013 року до договору №23/2011про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 28.03.2011; - додатковій угоді №11 від 19.09.2013 року до договору №23/2011 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 28.03.2011 року; - додатковій угоді №2 від 10.10.2013 року до договору №23/2011 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 28.08.2011 року; - заяві на видачу готівки від 04.12.2012 року; - заяві на видачу готівки від 07.05.2013 року; - заяві на видачу готівки від 01.02.2013 року; - заяві на видачу готівки від 04.06.2013 року; - заяві на видачу готівки від 01.11.2012 року; - заяві на видачу готівки від 04.03.2013 року та заяві на видачу готівки від 03.10.2013 року виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_2 (т.2, а.с.118).

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 пояснювала, що вона підписувала частину із наявних у матеріалах справи платіжних документів і отримувала по них грошові кошти, але ряд платіжних документів нею не підписувалися, на них стоїть не її підпис і коштів по них вона не отримувала.

Судом в порядку статей 10, 11 ЦПК України особам, які беруть участь у справі, роз'яснено їхні права й обов'язки, наслідки вчинення й не вчинення процесуальний дій, й зокрема щодо проведення по справі судової почеркознавчої експертизи для з'ясування дійсних обставин, чи підписувала відповідачка наголошені вище правочини та платіжні документи.

Учасники процесу відповідних клопотань з наведених питань перед судом не заявили і як зазначив суд першої інстанції, від проведення будь-яких видів експертиз відмовилися, а тому справа була розглянута на підставі наявних у ній доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до статей 145-147 ЦПК України суд позбавлений можливості з власної ініціативи призначати експертизи.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.8., 4.14., 5.6. «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 передбачено, що операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Процес збору, оброблення та зберігання первинних документів має бути безперервним, навіть під час передавання їх з однієї підсистеми до іншої в межах системи автоматизації банку, а відповідна інформація - цілісною, достовірною і несуперечливою. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. У разі втрати клієнтом виписки з його особового рахунку на вимогу клієнта видається дублікат.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 57, 60, 212 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, а якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

З огляду на викладені вище обставини, наявність фактів підроблення ряду документів за кредитним договором, що встановлені зазначеним висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 18 червня 2015 року, суд першої інстанції зазначав, що він позбавлений можливості встановити дійсний розмір заборгованості відповідачки за правочином, що укладений між сторонами. При цьому судом було врахованго і те, що досудове слідство у кримінальному провадженні на час розгляду справи ще тривало.

Про необхідність встановлення дійсного розміру заборгованості за кредитним договором вказано також в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2015 року.

Частиною четвертою статті 338 ЦПК України визначено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо того, що позов до задоволення не підлягав із-за недоведеності заявлених вимог.

Судом в порядку статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особам, які беруть участь у справі, роз'яснено їхні права й обов'язки, наслідки вчинення й не вчинення процесуальний дій, й зокрема щодо проведення по справі судової почеркознавчої експертизи для з'ясування дійсних обставин, чи підписувала відповідач наголошені вище правочини та платіжні документи.

Учасники процесу відповідних клопотань з наведених питань перед судом не заявили і від проведення будь-яких видів експертиз відмовилися, а тому справа була розглянута на підставі наявних у ній доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.145 ЦПК України призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Крім того, сторони відмовились від проведення експертизи і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Контракт» відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: