Рішення № 62261310, 25.10.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 жовтня 2016 р. Справа № 918/985/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 10 159,10 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник Мазурок А.А.

від відповідача: представник не з"явився.

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 10159 грн. 10 коп., яка виникла в результаті порушення відповідачем договірних зобов'язань за Договором банківського обслуговування б/н від 28 жовтня 2011 року.

До винесення рішення зі спору Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Відповідача заборгованість за Договором банківського обслуговування б/н від 28 жовтня 2011 року у розмірі 8028 грн. 72 коп., з яких 2600 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 2884,61 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1982,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 561 грн. 60 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Відповідно до статті 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином предметом розгляду у справі на даний момент є стягнення з Відповідача заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 28 жовтня 2011 року у розмірі 8028 грн. 72 коп., з яких 2600 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 2884,61 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1982,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 561 грн. 60 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Відповідач в судове засідання повторно 25 жовтня 2016 року не з'явився, відзиву на позов не подав. У матеріалах справи наявні докази належного повідомлення Відповідача, а саме поштові повідомлення про вручення ухвал суду №353070007161 8 і №353070007341 6.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого позивачем на виконання вимог суду, 15.09.2016 року внесено запис № 26020060005011846 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Ухвалою господарського суду від 13.09.2016 року порушено провадження у справі № 918/985/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 10159 грн. 10 коп..

Згідно п. 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповн.), за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. При вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 15.09.2016 року припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_2

13.09.2016 року порушено провадження у справі № 918/985/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 10159 грн. 10 коп. Отже, відповідно до приписів Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі, коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно,-припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції суду.

У випадку припинення діяльності суб"єкта господарювання - фізичної особи (виключення з реєстру суб"єктів підприємницької діяльності) її зобов"язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.11.2006 року у справі №16-9/225-04-7490, де зазначено про необхідність вирішення господарським судом спору по суті й після втрати відповідачем-суб"єктом підприємницької діяльності відповідного статусу, а також у постанові Вищого господарського суду України від 07.10.2015 року у справі №922/4349/14.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що дана справа підлягає розгляду у господарському суді.

Крім того, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 25 жовтня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. З підстав, викладених в позовній заяві із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 24.10.2016 року, та просить суд позов задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 8028 грн. 72 коп., з яких 2600 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 2884,61 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1982,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 561 грн. 60 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши подані ним письмові докази, оцінивши їх у сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

Як встановлено судом 28 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Клієнт) було підписано Заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався і погодився із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку, що розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування (далі Договір).

Відповідно до умов зазначеного Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та Правилами надання банківських послуг".

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як зазначалося, заявою про відкриття поточного рахунку відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Відповідно до ч.1 п.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2. ст.639 Цивільного кодексу України).

Отже, кредитний договір між сторонами складається із заяви про відкриття поточного рахунку та Умов і Правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку. При цьому, зазначений Договір сторонами в установленому законом порядку, не оспорювався та не визнаний недійсним.

Згідно п.3.18.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Відповідно до п.3.18.1.3 зазначених вище Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.18.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, чи у будь-якій іншій формі - "Угода").

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п. 3.18.1.6. Умов).

Пунктом 3.18.6.1 Умов визначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Договором від 28 жовтня 2011 року виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 2600 грн. - 31.10.2011 року, що підтверджується довідкою №08.7.0.0.0/160831154608 від 31 серпня 2016 року та випискою з 02.02.2012р. по 31.08.2016р. (а.с.57).

У відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до п.3.18.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно п. 3.18.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов).

Відповідно до п. 3.18.4.1.3 зазначених Умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.

Цим же пунктом Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і Правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 Умов).

У відповідності до п.3.18.4.4 Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і Правилами надання банківських послуг.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10 Умов).

Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за Договором від 28 жовтня 2011 року перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" не виконав, кредит на загальну суму 2600 грн. не погасив.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, заяви про зменшення розміру позовних вимог та розрахунку заборгованості, вбачається, що в результаті невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним Договором банківського обслуговування від 28 жовтня 2011 року, у відповідача станом на 24.10.2016 року утворилась перед позивачем заборгованість по простроченому кредиту в сумі 8028 грн. 78 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 2600 грн. 00 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 2884 грн. 61 коп., 1982,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором, заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 561 грн. 60 коп.

20 серпня 2016 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 29.07.2016р. за вих. №11028ROHES04Q з вимогою погашення заборгованості за Договором банківського обслуговування від 28.10.2011р., яка залишена без відповіді та задоволення.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Приписами ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності із ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час прийняття рішення судом відповідач доказів погашення перед позивачем заборгованості по простроченому кредиту в сумі 2600 грн. 00 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 2884 грн. 61 коп., заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом в сумі 561 грн. 60 коп. суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з відповідача заборгованості по простроченому кредиту в сумі 2600 грн. 00 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 2884 грн. 61 коп., заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом в сумі 561 грн. 60 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім вимог про стягнення з відповідача заборгованості із простроченого кредиту, заборгованості із сплати відсотків за користування кредитом та заборгованості з комісії за користування кредитом, позивач просить стягнути з відповідача 1982,51 грн. пені, розрахунок якої наведено у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, судом враховано наступне.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.3.18.5.1 вказаних вище Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно п. 3.18.5.7 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 5 (п"ять) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного п.3.18.5.4 Умов порядку нарахування пені, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 1982 грн. 51 коп. пені, яку нараховано за прострочення сплати кредиту за період з 27.02.2012р. по 26.02.2015р., є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі, коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно,-припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції суду.У випадку припинення діяльності суб"єкта господарювання - фізичної особи (виключення з реєстру суб"єктів підприємницької діяльності) її зобов"язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб"єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених частинами другою-сьомою статті 84 ГПК, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини другої статті 54 цього Кодексу, для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб"єкта підприємницької діяльності).

Проаналізувавши наведені вище правові норми та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з фізичної особи ОСОБА_2 заборгованості в сумі 8028 грн. 72 коп., з яких 2600 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом, 2884,61 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1982,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 561 грн. 60 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІН:НОМЕР_1) на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 2600,00 грн. - заборгованість за кредитом; 2884,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1982,51 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 561,60 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 1378 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 27 жовтня 2016 року.

Суддя Марач В.В.