Ухвала суду № 62261053, 25.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

25.10.2016 Справа № 905/1579/16

Господарський суд Донецької області у складі судді ОгороднікД.М., розглянувши матеріали

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл»

надії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській областіу справі905/1579/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «АФІНА»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл»про представники сторін: стягнення 628731,96грн. не зявилися.ВСТАНОВИВ:

23.08.2016 до господарського суду Донецької області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» на дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 (19.08.2016 відправлена через поштове відділення)

Скаржник просить: визнати дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 щодо несвоєчасної відправки боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними; скасувати постанову ВП 51827681 від 09.08.2016 державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про накладення виконавчого збору у розмірі 23000,00грн.; скасувати постанову ВП51827681 від 09.08.2016 державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій у розмірі 150,00грн.; зобовязати державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 закрити виконавче провадження ВП51827681 у звязку з фактичним та самостійним виконанням ТОВ «Український Рітейл» рішення суду у справі №905/1579/16.

Скарга мотивована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена Державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 01.08.2016, а направлена боржнику 03.08.2016 (останнє підтверджується випискою з офіційного сайту Українського Державного підприємства поштового звязку «Укрпошта»). Отримана боржником постанова про відкриття виконавчого провадження 05.08.2016 увечері (останнє підтверджується випискою з офіційного сайту Українського Державного підприємства поштового звязку «Укрпошта»). Строк для добровільного виконання рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2016 у справі №905/1579/16 надано до 08.08.2016. У звязку з тим, що Державним виконавцем Тищенко О.О. несвоєчасно направлена постанова про відкриття виконавчого провадження, боржник не мав можливості добровільно виконати рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2016 в зазначений строк у постанові. Тому 08.08.2016 боржник звернувся до Державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 з заявою про відкладення провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні №51827681 та поновлення строку для самостійного виконання рішення суду. На момент звернення з заявою до Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області боржник вже сплатив борг на суму 391098,41грн. та судовий збір на суму 9331,48грн. Тому 09.08.2016 боржник повторно звернувся до керівника Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області з заявою про відкладення провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні №51827681 та поновлення строку для самостійного виконання рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2016 у справі №905/1579/16. 10.08.2016 боржник сплатив борг у розмірі 230000,00грн. 12.08.2016 боржник нарочно отримав відповідь від ВДВС, в якому відмовлено в задоволенні заяви та постанову про стягнення виконавчого збору від 09.08.2016 у розмірі 23000,00грн.

Скаржником до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії: супровідних листів №18956 від 01.08.2016, №9513 від 09.08.2016, №9512 від 09.08.2016, постанови про відкриття виконавчого провадження №51827681 від 01.08.2016, заяв про відкладення виконавчих дій та поновлення строку боржнику для добровільного виконання, відповіді №9511 від 10.08.2016, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.08.2016, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 09.08.2016, платіжних доручень №1000037702 від 08.08.2016 на суму 392098,41грн., №1000037703 від 08.08.2016 та №9331,48грн., №1000038290 від 10.08.2016.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.08.2016 вказана скарга прийнята до розгляду та призначено судове засідання.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2016 на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи продовжено до 07.11.2016.

Скаржник у судове засідання 25.10.2016 не зявився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Разом з тим, 18.10.2016, через канцелярію суду, подав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що самостійно виконав рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2016, сплативши кошти без застосування державною виконавчою службою примусових заходів виконання. Оскільки боржником отримана постанова про відкриття виконавчого провадження лише 05.08.2016, то у боржника залишився лише 1 день для добровільного виконання рішення суду.

Самарський відділ державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у судове засідання 25.10.2016 явку уповноваженого представника не забезпечив, разом з тим, 13.10.2016, через канцелярію суду, подав заперечення на скаргу. В своїх запереченнях ВДВС зазначає, що у звязку з вихідним днем 01.08.2016 поштового відправлення 112ос про, що свідчить довідка начальника поштового відділення №112ос ОСОБА_3 згідно реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції Самарського ВДВС поштовим відділенням 03.08.2016 на адресу боржника направлено постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою представника боржника постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження отримана боржником 05.08.2016. Оскільки боржником сума заборгованості у повному обсягу погашена лише 10.08.2016, то державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10% залишку суми, що підлягає стягненню у розмірі 23000,00грн. ВДВС зазначає, що постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 150,00грн. винесена на підставі чинного законодавства України. Документальне підтвердження від стягувача про отримання у повному обсягу грошових коштів та закінчення виконавчого провадження до ВДВС не надходило. Документальне підтвердження про сплату виконавчого збору та витрат по виконавчому провадженню №51827681 відсутнє. За таких обставин, виконавче провадження не закінчено.

Позивач у судове засідання 25.10.2016 явку свого повноважного представника не забезпечив. Разом з тим, 17.10.2016, через канцелярію суду, подав заперечення на скаргу ВДВС. В своїх запереченнях позивач зазначає, що у боржника була можливість добровільної сплати коштів за рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2016, оскільки останнє набрало законної сили ще 11.07.2016, а свою заборгованість боржник сплатив лише 11.08.2016.

Згідно з ст. 121-2 Господарськогопроцесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши зміст скарги та документи додані до неї документи, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Донецької область від 30.06.2016, позов задоволено частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФ «АФІНА» стягнуто основний борг у розмірі 613691,69грн., пеню у розмірі 7870,12грн., 3% річних у розмірі 536,60грн. та судовий збір у розмірі 9331,48грн. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю ТФ АФІНА з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 319,01грн.

Рішення суду набрало законної сили 11.07.2016.

19.07.2016 на виконання вказаного рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2016 видані відповідні накази.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами імені України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законами України «Про виконавче провадження».

При цьому, за змістом ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідач рішення господарського суду від 30.06.2016 №905/1579/16 самостійно без застосування процедури передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» не виконав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На підставі заяви стягувача 01.08.2016 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №51827681 з примусово виконання наказу господарського суду Донецької області від 19.07.2016 №905/1579/16.

Вказана постанова направлена рекомендованим листом на адресу боржника 03.08.2016 та отримана представником боржника 05.08.2016. Вказані обставини підтверджуються належними доказами та не спростовуються сторонами та органом виконавчої служби.

Відповідно до ст.1.2, Закону України «Про виконавче провадження» (при вирішенні скарги застосовується редакція Закону, яка діяла під час здійснення спірних виконавчих дій та прийняття спірних постанов) та ст.115 Господарського процесуального кодексу України, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службі, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

У відповідності до ст.1 зазначеного Закону завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена; скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень; неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги; за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Скаржник просить суд визнати дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 щодо несвоєчасної відправки боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними.

Скарга в цій частині мотивована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 01.08.2016, та повинна була бути направлена на адресу боржника не пізніше наступного дня, тобто 02.08.2016. Проте, в дійсності направлена на адресу боржника тільки 03.08.2016, що на думку скаржника, значно порушило його права на добровільне виконання рішення суду.

В своїх запереченнях на скаргу, орган державної виконавчої служби підтверджує факт відправлення постанови про відкриття виконавчого провадження 03.08.2016 та посилається на те, що 01.08.2016 відділення поштового зв»язку не працювало.

Дослідивши обставини справи в цій частині, судом встановлено, що 02.08.2016 не був вихідним днем, і органом державної виконавчої служби не доведено не можливість направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника у строки передбачені нормами чинного законодавства, а саме не пізніше наступного дня.

Однак, судом враховані положення ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України щодо строків оскарження дії чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята 01.08.2016 отримана відповідачем 05.08.2016. Тобто 05.08.2016 року відповідачу стало відомо про оскаржувані дії органу державної виконавчої служби. Скарга на неправомірні дії подана через поштове відділення 19.08.2016, тобто з пропущенням 10 денного строку, передбаченого зазначеною статтею. Скаржником не подано та не заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку на оскарження дії органу державної виконавчої служби щодо направлення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як роз»яснено в п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", якщо скаргу подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Оскільки скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця не тільки щодо строку направлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження а й щодо постанов про стягнення виконавчого збору та виконавчих витрат та дій щодо закриття виконавчого провадження, судом прийнята така скарга до розгляду та призначено судове засідання.

Проте, оскільки скарга на дії державного виконавця щодо строку направлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження, подана з пропуском строку передбаченого ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про його відновлення не подано, то скарга в цій частині підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, судом досліджуються дотримання державним виконавцем при вчиненні дій щодо примусового виконання наказу суду по справі №905/1579/16 нормам Закону України «Про виконавче провадження».

Так судом враховано, що в постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику встановлений строк до 08.08.2016 (понеділок) для добровільного виконання рішення суду і несвоєчасне її направлення на адресу боржника може призвести до порушення прав боржника та норм Закону України «Про виконавче провадження». Судом відзначається, що постанова про відкриття виконавчого провадження замість 02.08.2016 надіслана на адресу боржника 03.08.2016 та отримана ним 05.08.2016 (п»ятниця). Тобто ще до закінчення строку встановленого державними виконавцем для добровільного виконання рішення суду.

З матеріалів скарги вбачається, що боржником 08.08.2016 частково виконано рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2016, а саме відповідно до платіжних доручень №1000037702 на суму 392098,41грн. та №1000037703 на суму 9331,48грн.

Слід зазначити, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами неможливість 08.08.2016 року виконати наказ суду у повному обсязі у добровільному порядку (відсутність на всіх банківських рахунках достатньої кількості коштів і наявність тільки в межах, що були перераховані тощо).

Виконавши частково свій майновий обов»язок, боржник 08.08.2016 звернувся до державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2, а 09.08.2016 до керівника Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції з заявами про відкладення провадження виконавчих дій та поновлення строку боржнику для добровільного виконання у звязку з несвоєчасним отриманням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження. В своїх заявах боржник зазначив, що у звязку з несвоєчасним отриманням боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме 05.08.2016 ввечері у нього не було можливості своєчасно, до 08.08.2016 виконати в добровільному порядку рішення суду.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Отже, винесення постанови про відкладення виконавчих дій є правом державного виконавця, а не його обовязком.

Окрім того, скаржником не оскаржуються дії або бездіяльність державного виконавця щодо не відкладення виконавчих дій.

10.08.2016 державний виконавець направив відповідь на заяви боржника про відкладення виконавчих дій. Відповідно до змісту останньої державний виконавець зазначає, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження своєчасно у наданий строк для самостійного виконання рішення суду. Документального підтвердження про сплату боргу у повному обсягу боржником на адресу Самарського ВДВС не надходило.

10.08.2016 відповідно до платіжного доручення №1000038290 боржником остаточно сплачена сума заборгованості у розмірі 230000,00грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця щодо направлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження на один день пізніше, ніж передбачено Законом України «Про виконавче провадження», не призвели до порушення права позивача на виконання рішення суду у добровільному порядку, оскільки: про прийняття господарським судом Донецької області 30.06.2016 рішення суду про стягнення з скаржника грошових коштів на користь позивача та набрання ним законної сили 11.07.2016, скаржник був обізнаний; про відкриття виконавчого провадження та строк, який був наданий державними виконавцем для добровільного виконання рішення суду, скаржник також був обізнаний 05.08.2016; на добровільне виконання рішення суду у боржника був один банківський (робочий день)-08.08.2016.

Посилання скаржника на неможливість здійснення оплати у повному обсягу у звязку з відведенням лише одного дня для погашення (08.08.2016) не приймаються до уваги, оскільки у останнього обовязок погашення боргу виник ще 11.07.2016.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава за змістом ч.4 ст.13 Конституції України прийняла на себе зобовязання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх субєктів власності перед законом.

Згідно ст.129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обовязковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

За таких обставин, судом не приймається посилання скаржника на те, що оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження направлена на адресу боржника з порушенням в один день, то ця обставина є безумовною підставою для визнання недійсними, незаконними дії державного виконавця щодо подальших виконавчих дій. Сам по собі цей факт, звичайно, є прикрим і характеризує діяльність органу Державної виконавчої служби не з кращого боку, проте в чинному законодавстві відсутні норми, згідно з якими він міг би стати підставою для визнання недійсною Постанови про стягнення виконавчого збору, а судом при розгляді цієї скарги та усіх фактичних обставин, не встановлено порушення прав боржника.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків

розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.2. ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Скаржником не надано доказів повного виконання наказу господарського суду Донецької області від 19.07.2016 №905/1579/16 у строк до 08.08.2016, що не заперечується самим скаржником.

За таких обставин, 09.08.2016 державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника- Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» виконавчого збору. Вказана постанова обґрунтована тим, що боржником у наданий строк наказ не виконано, тому на підставі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» з боржника підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 23000,00грн. Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана постанова направлена на адресу боржника державний виконавець разом з супровідними листами.

З огляду на викладене, оскільки доводи скаржника щодо підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору, судом відхилені, а також встановлено, що до 08.08.2016, боржник не виконав у добровільному порядку наказ суду у повному обсязі, то відповідно з наступного дня після закінчення відповідних строків розпочав примусове виконання рішення та 09.08.2016 виніс постанову про стягнення виконавчого збору. Судом відзначається, що кошти по наказу суду №905/1579/16 були перераховані боржником безпосередньо на рахунок стягувача, проте дана обставина передбачена положеннями ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та не перешкоджає винесенню постанови про стягнення виконавчого збору.

Отже, з тих підстав, що остаточну суму боргу у розмірі 230000,00грн. боржник відповідно до платіжного доручення №1000038290 сплатив лише 10.08.2016, а у заяві про відкладення провадження виконавчих дій боржнику відмовлено, то державний виконавець правомірно виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 % від неоплаченого боргу, а саму у розмірі 23000,00грн.

Судом відхиляється посилання скаржника на те, що державним виконавцем фактично не виконані жодні заходи примусового виконання та на правову позицію викладену в постанові Верховного суду України від 28.01.2015 у справі № 3-217гс14, оскільки після прийняття даної постанови Верховного Суду України ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" доповнено абзацом 2, який передбачає, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

За таких обставин, відсутні правові підстави для задоволення скарги в частині скасування постанови ВП 51827681 від 09.08.2016 державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 23000,00грн.

Окрім того, скаржник просить суд скасувати постанову ВП51827681 від 09.08.2016 державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій у розмірі 150,00грн.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству. Витрати органів державної виконавчої служби, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. До витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, субєктів оціночної діяльності - субєктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Постанова про стягнення з боржника витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

09.08.2016 державним виконавцем винесена постанова про стягнення витрат на проведення виконавчих дій. Зі змісту останньої вбачається, що на підставі ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» з боржника підлягають стягненню витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 150,00грн.

Вказана постанова направлена на адресу боржника державний виконавець разом з супровідним листом.

Відповідно до п.3.13.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, у якій зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.

Натомість, у змісті вказаної постанови про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій відсутній перелік та суми витрат, здійснених державним виконавцем у розмірі 150,00грн. Не наданий також такий перелік та розрахунок суми витрат і під час розгляду скарги судом, всі доводи державного виконавця зводяться тільки до того, що винесення такої постанови передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, оскільки зміст вказаної постанови не відповідає вимогам наведених вище нормам законодавства, то вона не може вважатися законною.

За таких обставин, вимоги скаржника про скасування постанову ВП51827681 від 09.08.2016 державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій у розмірі 150,00грн., є правомірними та з урахуванням рекомендацій наданий у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9, суд визнає недійсну вказану постанову.

Також скаржник просить суд просить зобовязати державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 закрити виконавче провадження ВП51827681 у звязку з фактичним та самостійним виконанням ТОВ «Український Рітейл» рішення суду у справі №905/1579/16.

Державний виконавець заперечує проти скарги в цій частині та вказує на те, що від стягувача на його адресу не надходило заяви та доказів про фактичне отримання коштів, постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчий дій, не виконані.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Скаржником надано до матеріалів скарги платіжні доручення про фактичне виконання рішення суду №905/1579/16, проте згідно вказаних платіжних доручень, кошти перераховані безпосередньо на рахунок стягувача. Боржником надані вказані доручення також і до матеріалів виконавчого провадження, що не заперечується державним виконавцем.

Проте, судом враховуються пояснення державного виконавця щодо відсутності у матеріалах виконавчого провадження заяви стягувача про отримання повного виконання рішення суду.

Окрім того, як встановлено судом вище, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору є чинною та підлягає виконанню.

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (зі змінами та доповненнями) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється. Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скарга в частині зобовязання державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 закрити виконавче провадження ВП51827681 у звязку з фактичним та самостійним виконанням ТОВ «Український Рітейл» рішення суду у справі №905/1579/16, задоволенню не підлягає, оскільки матеріали справи не містять безспірних доказів незаконності дій (бездіяльності) державного виконавця в цій частині.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Частково задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» на дії державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

2. Залишити без розгляду скаргу в частині визнання дій державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 щодо несвоєчасної відправки боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, неправомірними

3. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби м.Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 09.08.2016 ВП51827681 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 150,00грн.

4. В іншій частині скарги відмовити.

Суддя Д.М. Огороднік