Рішення № 62261023, 27.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.10.16р. Справа № 904/6535/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК", м. Дніпро

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГАВАН" ПЛЮС", с. Богданівка, Каховський район, Херсонська область

Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД", м. Підгородне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №1101/16-1 від 11.01.16р.

від відповідача 1: ОСОБА_2, дов. №51 від 16.06.16р.

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГАВАН" ПЛЮС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД", в якому просить:

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГАВАН" ПЛЮС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" суму поруки у розмірі 10 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу №8301АТ від 24.06.2016р.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГАВАН" ПЛЮС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" суму заборгованості у розмірі 610 250,00 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 307 766,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 зобовязань за договором купівлі-продажу №8301АТ від 24.06.2016р., в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару (дискова борона John Deere модель 637 W). При цьому, відповідно до умов договору поруки від 24.06.2016р. відповідач 2 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань, що випливають з договору купівлі-продажу № 8301АТ від 24.06.2016р. по оплаті вартості поставленого товару, на суму, що дорівнює 10 000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 25.08.2016р.

Відповідач 1 проти позову заперечував, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що договір купівлі-продажу №8301АТ від 24.06.2016р. між позивачем та відповідачем 1 в редакції, яка надана позивачем на суму 1 231 065,00 грн. не укладався. Натомість, відповідач 1 зазначає, що між сторонами було фактично укладений договір купівлі-продажу на загальну суму 609 315,00 грн. Відповідач 1 вказує, що зазначені кошти були ним сплачені у повному обсязі. Також, відповідач 1 зазначив, що позивач звернувся з позовною заявою з порушенням правил підсудності; про існування договору поруки відповідачу 1 стало відомо лише з матеріалів позовної заяви. На підставі викладених обставин відповідач 1 просив суд у задоволенні позову відмовити.

Крім того, у додаткових поясненнях (а.с.114-185) відповідач-1 зазначає, що відповідач 1 не отримував документи від позивача щодо укладення договору на суму 1 231 065,00 грн. Фактично між сторонами йшла переписка електронною поштою, в які1й відповідачем1 було погоджено укладання договору на суму 609 315,00 грн.

Відповідач 1 подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просив суд зупинити провадження у справі № 904/6535/16 до набрання законної сили рішення суду по справі № 904/7212/16, предметом якої є визнання законності укладеного між ТОВ "АГРОТЕК" та ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД" договору поруки від 24.06.2016р.

07.09.2016р. позивач подав до суду заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій заявив про відмову від позовних вимог до відповідача 2 та просив суд припинити провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

У судових засіданнях оголошувались перерви згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

25.10.2016р. по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2016р. позивачем було запропоновано відповідачу 1 до придбання за ціною 1 231 065,00 грн. дискову борону John Deere модель 637 W та направлено на адресу відповідача 1 для укладання договір купівлі-продажу №8301АТ від 24.06.2016р.

Одночасно з договором, позивач направив відповідачу 1 додаток №1 до договору купівлі-продажу №8301АТ від 24.06.2016р. "Специфікація, специфікація вартості, Графік оплати товару"; рахунок №561812 від 24.06.2016р. на попередню оплату в розмірі 609 315,00 грн.; видаткова накладна №285969 від 24.06.2016р. на суму 1231065,00 грн.; додаток №2 до договору купівлі-продажу №8301АТ від 24.06.2016р. акт приймання-передачі; додаток №3 до договору купівлі-продажу №8301АТ від 24.06.2016р. гарантійний поліс.

Відправлення вищевказаного договору з додатками підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення до цінного листа від 24.06.2016р. та накладною на відправлену пошту від 24.06.2016р. (а.с. 17).

24.06.2016р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено, підписано та скріплено печатками сторін акт приймання передачі, відповідно до якого позивач передав, а відповідач 1 прийняв дискову борону John Deere модель 637 W (а.с.23).

Дії сторін (передача товару позивачем, приймання товару відповідачем 1 та його часткова оплата) свідчать про виникнення між ними правовідносин купівлі-продажу та про схвалення своїми діями договору купівлі-продажу №8301АТ від 24.06.2016р.

Отже суд вважає, що договір купівлі-продажу №8301АТ від 24.06.2016р. року є укладеним між сторонами.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Так, у пункті 2.1. договору визначено, що згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року поставка товару здійснюється на умовах - DDP (Франко-склад продавця за адресою: 74834, вул. Спеціалістів, буд. 25, с. Богданівна, Каховський район, Херсонська область). Товар поставляється протягом 7-ми днів з моменту 49% оплати. Строк поставки товару не може бути раніше 24.06.2016р.

Відповідно до специфікації - додаток № 1 до договору, в якій визначено, зокрема, найменування товару, його кількість та загальна вартість в гривні та в доларі США, а також графік оплати товару. Крім того, в специфікації визначено, що курс продажу долара США, складає 2487,00 грн. за 100 доларів США (а.с.15).

Відповідно до пункту 2.3 договору з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару право власності на товар переходить від продавця до покупця.

Позивач на виконання умов договору 24.06.2016р. передав відповідачу 1 товар, обумовлений специфікацією та договором, що підтверджується актом приймання-передачі - додаток № 2 до договору. У вказаному акті сторони зазначили, що покупець перевірив якість, комплектність, справність та відповідність товару умовам договору та підтверджує, що товар відповідає всім встановленим договором вимогам та діючому законодавству; з моменту підписання акту зобов'язання продавця з передачі товару покупцю вважаються виконаними (а.с.23).

Отже товар, визначений у договорі в повній мірі відповідає товару, що був переданий за вказаним актом, у звязку з чим сторонами в цій частині були дотримані умови договору №8301АТ від 24.06.2016р.

Факт того, що товар було передано відповідачу 1 саме на виконання умов договору №8301АТ від 24.06.2016р. в редакції позивача, свідчить наявна в матеріалах справи податкова накладна №316009 від 24.06.2016р., відповідно до якої сума поставленого товару за договором №8301АТ від 24.06.2016р. становить 1 231 065,00 грн. з ПДВ (а.с.20).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, підписання сторонами вказаного акту приймання-передачі підтверджує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаному акті, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до його оформлення, акт підписаний представником відповідача 1 та скріплений його печаткою.

Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача 1 по якості, комплектності, чи будь-яких інших недоліків поставленого позивачем товару.

З огляду на зазначене, підписання відповідачем 1 вказаного акту без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем 1 цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок з його оплати у повному обсязі у строки, що погоджені сторонами у договорі (специфікації).

Так, у пункті 4.1. договору встановлено, що оплата товару здійснюється у відповідності з Графіком оплати товару (Додаток №1 до договору), відповідно до вимог розділу 3 договору. Перший платіж є попередньою оплатою покупця за договором.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна договору складає 1 231 065,00 грн., в тому числі ПДВ 20% у розмірі 205 177,50 грн., що в еквіваленті за курсом продажу долара США, встановленому у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), сформованим на 16:00 за Київським часом на дату, що передує даті укладення цього договору, становить 49 500,00 доларів США.

Відповідно, у пункті 3.2. визначено, що ціна товару являє собою гривневий еквівалент вартості товару в доларах США та вказується у додатку №1 до договору, що є невідємною частиною договору. Сума оплати за товар в гривнях дорівнює сумі оплати за товар у валюті, наведеної у графіку оплати товару, помноженої на міжбанківський курс, що передує даті фактичної сплати покупцем коштів за товар.

Як вбачається з графіку оплати товару (а.с.15) перший платіж 609 315,00 грн. (24500 доларів США) до 24.06.2016р.; другий платіж 621 750,00 грн. (25000 доларів США) до 01.07.2016р.

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу 1 рахунок №561812 від 24.06.2016 на суму 609 315,00 грн. Зазначена сума товару була розрахована, як 0,4949495 шт. (0,49%) від загальної вартості (1231065,00 грн.) (а.с. 16).

24.06.2016р. відповідач 1 здійснив оплату 49% поставленого товару на суму 609 315,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка вих. № 168-38485БТ від 15.07.2016р. (а.с.18).

Отже, в порушення вказаних умов відповідачем 1 в порядку та строки, визначені у специфікації, отриманий товар у повному обсязі не оплатив.

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача 1 перед позивачем за отриманий 24.06.2016р. товар складає 25 000 доларів США.

Суд приходить до висновку, що відповідач-1 свої зобов'язання за договором щодо своєчасного та повного розрахунку за переданий йому 24.06.2016р. товар не виконав, оплату в установлені в договорі (специфікації) строки, не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 25 000 доларів США.

З приводу визначення ціни у договорі в доларах США суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до постанов Верховного Суду України від 04.07.2011р. у справі № 3-62гс11 та від 26.12.2011р. у справі № 3-141гс11, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Крім того, частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплено принцип свободи договору, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, суд приходить до висновку, що укладаючи договір, сторонами не були порушені вимоги чинного законодавства в цій частині.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені порядок та строк оплати поставленого товару, приймаючи до уваги отримання покупцем товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару настав, у зв'язку з чим наявність заборгованості відповідача 1 за отриманий товар у сумі 25 000 доларів США є доведеною та підтвердженою належними доказами.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів повної оплати отриманого товару відповідач 1 не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому, слід звернути увагу, що позивачем було розраховано ціну позову, виходячи із даних міжбанківської інформаційної системи "УкрДілінг" (сайт www.udinform.com), сформованих на 16:00 за Київським часом на 29.07.2016р. (24,81 грн./$).

За таких обставин сума боргу відповідача 1 складає 620 250,00 грн., що є доведеною матеріалами справи та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до п. 6.1. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує покупцю штраф у розмірі 25 відсотків від ціни договору в гривнях, зазначеної в п. 3.1. договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд вважає його вірним, в звязку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 штрафу в розмірі 307 766,25 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

24.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" (далі - поручитель, відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - кредитор, позивач) було укладено договір поруки (далі - договір поруки) (а.с. 26-27).

Пунктом 1.1. договору встановлено, що поручитель зобов'язується в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гаван" Плюс" (далі - боржник, відповідач 1) за договором купівлі-продажу № 8301АТ від 24.06.2015р. (далі - основний договір), укладеному між кредитором та боржником.

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання за основним договором по оплаті дискової борони John Deere модель 637 W на суму, що дорівнює 10 000,00 грн.

За умовами пункту 3.2. договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником в строк до 24.07.2016р. своїх зобов'язань за основним договором по оплаті дискової борони John Deere модель 637 W у відповідності з умовами основного договору, поручитель зобов'язаний у строк до 26.07.2016р. перерахувати на розрахунковий рахунок кредитора відповідні грошові кошти в обсязі, передбаченому даним договором.

У позовній заяві позивач просив стягнути з поручителя солідарно грошові кошти в сумі 10 000 грн. 00 коп. (а.с.28).

07.09.2016р. від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій він зазначає, що, користуючись правом, наданим його частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач відмовляється від позовних вимог про стягнення грошових коштів відносно відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" та просить суд провадження в цій частині припинити на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову у вказаній частині, оскільки це не суперечить вимогам законодавства та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін та третіх осіб, як цього вимагає частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України та припинити провадження у справі в цій частині на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Крім того, з приводу вказаної заяви позивача, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Враховуючи те, що спір доведено до судового розгляду внаслідок дій (бездіяльності) обох відповідачів, а в подальшому позивач, користуючись правом, наданим йому частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відмовився від позовних вимог до одного з відповідачів, суд вважає за необхідне частину витрат по сплаті судового збору стосовно вимог до солідарного боржника (відповідача-2), від яких позивач відмовився, покласти на позивача.

Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням викладеного вище.

Клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі судом відхиляється, оскільки розгляд справи про визнання договору поруки від 24.06.2016р. укладеного між позивачем та відповідачем 2, не може вплинути на встановлення у даній справі фактів щодо належного виконання відповідачем 1 умов договору купівлі-продажу від 24.06.2016р. Крім того судом прийнято до уваги, що позивачем в процесі вирішення справи було подану заяву про відмову від позову в частині вимог до відповідача 2.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 22, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "ГАВАН" ПЛЮС" (74834, Херсонська область, Каховський район, село Богданівна, вул. Спеціалістів, б. 25, код ЄДРПОУ 35836889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК" (49083, м. Дніпропетровськ, вулиця Собінова, будинок 1; ідентифікаційний код 32232765) 620 250,00 грн. (шістсот двадцять тисяч двісті пятдесят грн.) - основного боргу, 307 766,25 грн. (триста сім тисяч сімсот шістдесят шість грн. 25коп.) - штрафу та 13 770 грн. 24 коп. (тринадцять тисяч сімсот сімдесят грн. 24коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД".

Повне рішення складено 26.10.2016р.

Суддя ОСОБА_3