Рішення № 62260966, 26.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.10.16р. Справа № 904/8383/16

За позовом Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради (м. Апостолове, Дніпропетровської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Апостолове, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 01.10.2007 у розмірі 167 318 грн. 74 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.10.2016)

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_2 - прокурор відділу (посвідчення № 032900 від 10.04.2015);

від позивача: ОСОБА_3 - спеціаліст 1 категорії (довіреність № 1494 від 12.08.2016);

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради (далі - позивач), в якому просив суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) заборгованість за договором оренди землі від 01.10.2007 у розмірі 167 030 грн. 74 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди землі від 01.10.2007 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за період з 01.09.2013 по 01.09.2016, наявністю боргу у сумі 167 030 грн. 74 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 10.10.2016.

У судове засідання 10.10.2016 з'явилися прокурор та представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.2016 не зявився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав. Судом було зауважено, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось до суду з відміткою про отримання ухвали суду відповідачем 28.09.2016.

У судовому засіданні 10.10.2016 прокурор виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 10.10.2016 підтримав позовні вимоги прокурора та просив суд їх задовольнити повністю з підстав, викладених у позові.

Судом було також зауважено, що відповідно до частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 10.10.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 25.10.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції. Крім того, судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Від прокурора надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.суду 65431/16 від 25.10.2016), в якій він просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди землі від 01.10.2007 у розмірі 167 318 грн. 74 коп. Необхідність збільшення розміру позовних вимог, як зазначає прокурор, викликана допущеною арифметичною помилкою під час визначення загальної суми боргу за період з 01.09.2013 по 01.09.2016.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В цей же час, згідно з частиною 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України прокурор є самостійним учасником судового процесу.

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадження. Так, прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Враховуючи, що збільшення позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вказану заяву прокурора.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову 167 318 грн. 74 коп., виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином, сума позовних вимог, з урахуванням зазначеної заяви, складає 167 318 грн. 74 коп., що є ціною позову.

У судове засідання 25.10.2016 з'явилися прокурор та представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 25.10.2016 вдруге не зявився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд зазначає наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.10.2016, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 53800, Дніпропетровська область, м. Апостолове, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 56, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася, зокрема, ухвала суду від 10.10.2016, було отримано відповідачем 17.10.2016, що підтверджується поштовим повідомленням № 4930004157011 (№ 5380202128560), яке повернулося до суду з відповідною відміткою про отримання.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 22.09.2016 та від 10.10.2016 були надіслані сторонам у справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Крім того, будь-яких клопотань чи заперечень відповідач протягом 1 місяця з моменту отримання ухвали суду від 22.09.2016 (а.с.40) не подав.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

У судовому засіданні 25.10.2016 прокурор виклав зміст заяви про збільшення позовних вимог, а також вказав, що фактично ним було заявлено заборгованість в сумі 167 318 грн. 74 коп., оскільки розрахунок доданий до позову, а також зміст позовної заяви свідчить, що, фактично, заборгованість відповідача за період з 01.09.2013 по 01.09.2016 складає 167 318 грн. 74 коп., отже у прохальній частині позовної заяви було допущено описку.

Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2016 підтримав позовні вимоги прокурора, з урахуванням їх збільшення та наполягав на їх задоволенні, з урахуванням поданої прокурором заяви від 25.10.2016.

Крім того, прокурора та представник позивача наполягали на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні 25.10.2016 повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з абзацом 4 частини 1, частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною 3 статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Так, в матеріалах справи наявний лист позивача № 1490 від 12.08.2016, в якому він просить керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернутися із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 01.10.2007. У вказаному листі позивач вказує на те, що не може належним чином здійснити захист законних інтересів держави, оскільки в бюджеті Апостолівської міської ради не закладено коштів на сплату судового збору (а.с.32).

У відповідь на вказаний лист Нікопольською місцевою прокуратурою Дніпропетровської області було надане позивачу повідомлення № 73-1185вих16 від 20.09.2016, в якому він повідомив, що прокурор звернувся до господарського суду із відповідним позовом до відповідача (а.с.33).

Як зазначено прокурором, він звертається з даним позовом до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 01.10.2007 у розмірі 167 318 грн. 74 коп., здійснюючи надані законом функції, реалізуючи покладені на нього повноваження, визначені статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушень чинного законодавства та умов договору при використанні землі в частині повного та своєчасного внесення відповідачем орендної плати за період з 01.09.2013 по 01.09.2016.

Дана позовна заява, як захід прокурорського реагування вжита на захист порушених економічних інтересів держави у земельній сфері в особі Апостолівської міської ради, яке виступає уповноваженим органом щодо даного земельного спору, однак заходів щодо усунення порушень при використанні землі належним чином не здійснює.

Враховуючи те, що позивачем по справі не вживалися всі належні заходи по стягненню заборгованості, яка почала утворюватися понад три роки тому, зокрема, судовим шляхом, прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позовна заява підписана першим заступником керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в межах повноважень, визначених частиною 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру".

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадження.

Так, прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

В даному випадку позиція прокурора і позивача стосовно заявлених позовних вимог є одностайна - розглядати справу по суті. Позивач у повному обсязі підтримує заявлені прокурором позовні вимоги, тобто має місце безумовне волевиявлення позивача задовольнити матеріально-правові вимоги прокурора в тому вигляді, в якому вони містяться у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

З приводу позовних вимог прокурора суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 01.10.2007 між Апостолівською міськоюж радою (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди землі (далі - договір, а.с.13-15), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Апостолівської міської ради від 19.07.2007 № 792-11/V надав, а орендар прийняв в оренду строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,9582 га для обслуговування існуючих авто гаражу та котельні на розі вулиць Л.Українки, б/н та Лісна, 1-а в м. Апостолове, та з цільовим призначенням - для іншої комерційної діяльності.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Так, державну реєстрацію договору здійснено 28.11.2007 за № 040711701647.

Доказів повернення майна з оренди, а також доказів розірвання або припинення договору оренди сторонами суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору оренди землі від 01.10.2007, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання ОСОБА_2 58 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі".

Вказаний договір оренди землі є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача зазначеної вище земельної ділянки орендодавцем орендарю підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі земельної ділянки (а.с.16). Зазначений акт підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Згідно з пунктом 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 285 160 грн. 32 коп.

За умовами пункту 9 договору, орендна плата за 0,9582 га вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати під будівлями та спорудами, які займають площу 0,1273 га становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 1 136 грн. 54 коп., за решту незабудованої площі 0,8309 га 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 2 472 грн. 76 коп. Загальний річний розмір орендної плати становить 3 609 грн. 30 коп. та сплачується частинами щомісячно на рахунок Апостолівської міської ради згідно з чинним законодавством.

Відповідно до пункту 10 договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності (комунальної) здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

За умовами пункту 13 договору розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 34 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розвязується у судовому порядку.

Під час дії вказаного договору у справі № 17/5005/5337/2012 за позовом прокурора Апостолівського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Апостолівської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.10.2007 (державна реєстрація 28.11.2007 за № 040711701647) було прийнято рішення від 09.10.2012, яким, зокрема, було змінено пункт 9 договору оренди земельної ділянки від 01.10.2007 (державна реєстрація 28.11.2007 за № 040711701647), укладеного між Апостолівською міською радою та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, виклавши його в наступній редакції: "п. 9 Орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Розмір орендної плати під будівлями та спорудами, які займають площу 0,1273 га - 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки і становить 5 398 грн. 92 коп., та за незабудовані землі площею 0,8309 га - 6% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки і становить 17 619 грн. 64 коп. за один календарний рік, всього сума орендної плати за рік становить 23 018 грн. 55 коп. Орендна плата сплачується частинами щомісячно"; договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2013 вказане рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 було залишено в силі.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення.

При цьому, згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, судове рішення у справі № 17/5005/5337/2012 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення не можуть йому суперечити.

В той же час, з матеріалів даної справи вбачається, що відповідач не вносив в період з 01.09.2013 по 01.09.2016 орендну плату у розмірі, визначеному умовами договору, з урахуванням внесених до нього рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2012 по справі № 17/5005/5337/2012 змін, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 167 318 грн. 74 коп.

Так, у позовній заяві прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором оренди землі від 01.10.2007 щодо оплати орендної плати за землю у період з 01.09.2013 по 01.09.2016 у встановлені договором строки та розмірах, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 17 820 грн. 00 коп., що і є причиною спору.

Згідно інформації Апостолівської міської ради відповідач станом на 01.09.2016 має заборгованість за договором оренди землі від 01.10.2007 у розмірі 167 318 грн. 74 коп. за період з 01.09.2013 по 01.09.2016, зазначена інформація підтверджується розрахунком заборгованості з орендної плати наданим позивачем.

Так, відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог частини 1 статті 762 Цивільного Кодексу України за користування майном з наймача (орендаря) справляється плата, розмір якої встановлюється договором найма (оренди).

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Обовязок відповідача своєчасно оплачувати орендну плату за використання земельної ділянки закріплений також в пункті 28 договору.

Враховуючи умови договору щодо строку оплати орендної плати та внесені до нього рішенням суду від 09.10.2012 зміни, строк оплати орендної плати за період оренди з 01.09.2013 по 01.09.2016 є таким, що настав.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем умови договору в частині повного своєчасного внесення орендної плати за вказаний вище період користування орендованою земельною ділянкою у повному обсязі не виконані, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 167 318 грн. 74 коп.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи, докази на підтвердження погашення заборгованості по орендній платі в сумі в сумі 167 318 грн. 74 коп.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконав свої зобовязання орендаря за вищевказаним договором оренди землі та наведені приписи законодавства, тому позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача суми 167 318 грн. 74 коп. орендної плати є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 509 грн. 78 коп.

В той же час, згідно з платіжними дорученнями № 2159 від 30.08.2016 та № 2650 від 17.10.2016 судовий збір у загальному розмірі 2 509 грн. 78 коп. за подання позову до суду сплачувався саме прокуратурою Дніпропетровської області. Нікопольська місцева прокуратура Дніпропетровської області не є юридичною особою, а тому не може сплачувати судовий збір. Юридичною особою є саме прокуратура Дніпропетровської області. Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість подання позову Нікопольською місцевою прокуратурою Дніпропетровської області, а сплату судового збору саме юридичною особою, якою є прокуратура Дніпропетровської області, тому судовий збір має відшкодовуватись на користь платника.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 2, 4-5, 12, 29, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (53800, Дніпропетровська область, м. Апостолове, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 56; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Апостолівської міської ради (53802, Дніпропетровська область, м. Апостолове, вулиця Центральна, будинок 65; ідентифікаційний код 37837093) заборгованість по сплаті орендної плати у сумі 167 318 грн. 74 коп.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (53800, Дніпропетровська область, м. Апостолове, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 56; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49000, м. Дніпропетровськ, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 2 509 грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_4