Ухвала суду № 62260715, 20.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року м. Київ К/800/46713/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Приходько І.В.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Кудіна М.С.,

представника відповідача Демченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, Державна податкова інспекція) від 18.08.2014 року № 0000415103, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 1 887 956,68 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 943 978,34 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.08.2014 року № 0000415103 в частині 378 505,19 грн., в тому числі 252 336,79 грн. суми завищення бюджетного відшкодування та 126 168,40 грн. штрафної санкції, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2014 року №0000415103 щодо визначеної суми завищення бюджетного відшкодування за березень 2014 року в розмірі 1 526 828,25грн. та нарахування санкцій у сумі 763 414,12 грн. та в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, в решті рішення залишено без змін.

Судові рішення в частині відмови у скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення рішення обґрунтовано висновком про те, що контролюючим органом доведено правомірність його прийняття з огляду на те, що позивачем не надано належних доказів щодо фактичного здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Літпром Кривбас», а також безпідставності включення до податкового кредиту з ПДВ коштів за господарськими операціями з реалізації брухту чорних металів, які звільнені від оподаткування.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог на загальну суму 108 791,64 грн. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що ним надано всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Літпром Кривбас», крім того, до складу податкового кредиту включено операції по навантаженню та різці металобрухту, який позивачем не реалізовувався (не постачався), а був використаний ним у власній господарській діяльності.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів замінено правонаступником Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 29.07.2014 року № 30/28-01-51-03/00191000 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, ст. 22, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.10 ст. 201, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.5, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6 ст. 201, п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми заявленого бюджетного відшкодування за березень 2014 року на суму 1 887 956,68 грн..

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, в частині безпідставного віднесення до податкового кредиту ПДВ в сумі 100 882,40 грн. за господарськими операціями, проведеними з контрагентом ТОВ «Літпром Кривбас», вмотивовано тим, що фактично господарські операції з придбання товару та отримання послуг не мали реального характеру, так як не підтверджені належними первинними документами, зокрема, позивачем не надано товарно - транспортних накладних, перепусток на провезення вантажу, сертифікатів якості, не надано переліку працівників, які фактично виконували роботи, перепусток та заявок на їх оформлення, допусків на виконання робіт, крім того, контролюючий орган зазначає про відсутність у контрагента трудових ресурсів для виконання відповідних робіт. Щодо порушення вимог податкового законодавства в частині завищення податкового кредиту на суму 7 909,24 грн. по господарським операціям (послуги з демонтажу в брухт, навантаження брухту) проведених ТОВ «Дорводгазбуд», ПП «Монтаж.Буд.Інвест» та ТОВ «Техбудальянс» то контролюючий орган дійшов висновку, що вказана сума не може бути включена до податкового кредиту з огляду на те, що утворений металобрухт чорних металів був позивачем реалізований, а відповідно до п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України операції з постачання брухту чорних металів звільнені від оподаткування.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

За визначенням пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а в подальшому і на його бюджетне відшкодування, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Літпром Кривбас» укладено ряд договорів, зокрема, договір поставки від 12.12.2012 року № 1770, договір про надання послуг від 01.11.2013 року № 2013/У/ОГЭ/1327, договір підряду від 09.12.2013 № 2013/д/ОГМ/1436, договір підряду від 11.12.2013 року № 2013/д/ОГМ/1460. Загальна сума ПДВ, що була включена позивачем до податкового кредиту за березень 2014 року, по вказаними вище договорами склала 100 882,40 грн.

На підтвердження фактичного виконання вказаних договорів позивачем до суду надано: податкові накладні, специфікації, акти приймання виконаних робіт, платіжні доручення.

Проте, розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 100 882,40 грн., суди попередніх інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо документально непідтвердження фактичного проведення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Літпром Кривбас», а, відповідно, і неправомірність формування позивачем податкового кредиту за такими операціями та заявлення його вподальшому до бюджетного відшкодування, надали належну оцінку зібраних у справі доказів у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшли обґрунтованого висновку про те, що ненадання позивачем перепусток для працівників ТОВ «Літпром Кривбас», заявок на їх оформлення, допусків на виконання робіт, перепусток на перевезення вантажу, журналів реєстрації інструктажів, товарно - транспортних накладних, переліку працівників, що фактично виконували роботи, є підставою для висновку, що задекларовані позивачем дані податкового кредиту є недостовірними, що, відповідно, виключає право позивача на формування податкового кредиту за такими операціями та заявлення його до бюджетного відшкодування.

Крім того, не було надано і доказів того, що для виконання підрядних робіт ТОВ «Літпром Кривбас» залучало інших осіб (субпідрядників, осіб на умовах цивільно - правових договорів).

Твердження позивача про надання до суду заявок на видачу перепусток є безпідставним та спростовується матеріалами справи, які не містять, а ні заявок на видачу перепусток, а ні самих перепусток.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на підтвердження фактичного виконання операцій за договорами поставки, підряду та надання послуг, враховуючи специфіку та умови укладених договорів, зокрема якими визначено, що послуги надаються на об'єктах позивача, які безпосередньо розміщені на його території де є контрольно - пропускний режим, а відсутність перепусток є підставою для притягнення підрядника до матеріальної відповідальності, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, а наявність у позивача податкових накладних, актів приймання виконаних робіт та платіжних доручень за спірними операціями, як підстави формування податкового кредиту, у даному випадку не є достатніми та вичерпними, оскільки предметом спору є підтвердження інших обставин реальності відображення у податковому обліку господарських операцій, які фактично не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Колегія суддів вважає вірним і висновок судів попередніх інстанцій про завищення позивачем податкового кредиту в березні 2014 року на суму 7 909,24 грн. у зв'язку зі здійсненням операцій, визначених п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (операцій з постачання брухту чорних металів, звільнених від оподаткування) з огляду на наступне.

Відповідно до п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України операції з постачання брухту чорних металів звільненні від оподаткування.

Пунктом 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем укладено договори з ТОВ «Дорводгазбуд», ПП «Монтаж.Буд.Інвест» та ТОВ «Техбудальянс», відповідно до яких, вказані контрагенти провели роботи з різки та навантаження металобрухту, Товариством було сплачено грошові кошти за надані послуги, а суми ПДВ у розмірі 7 909,24 грн. за вказаними господарськими операціями позивачем було включено до податкового кредиту в березні 2014 року.

Судами також встановлено, що позивачем у березні 2014 року здійснювалась реалізація металобрухту, отриманого в результаті власного виробництва, що не заперечувалось Товариством, а отже враховуючи вищезазначені норми права та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 7 909,24 грн.

Посилання ж позивача на те, що металобрухт, який утворився в результаті отриманих послуг від контрагентів з демонтажу (різки) брухту, його навантаження, Товариством не реалізовувався (не постачався), а був використаний у власній господарській діяльності, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені будь - якими доказами.

Таким чином, у ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих податковим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів.

Відсутність відповідних доказів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог платника податків.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 804/14091/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

І.В. Борисенко

І.В. Приходько

Повний текст виготовлено 25.10.2016 року.