Ухвала суду № 62260446, 27.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9700/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Приходько К.М.,

за участю представників сторін:

від позивача Шимановський А.В.,

від відповідача: Чорна О.В., Норець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Азот» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.06.2016 року №0000761402 та №0000781402.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року - скасувати.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Азот» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактами: №265М-401 від 30.09.2015 р., №277М-401 від 13.10.2015 р., №302М-401 від 10.11.2015 р. №115М-401 від 20.03.2015 р., №124М- 401 від 01.04.2015 р., №130М-401 від 08.04.2015 р., №888М-411 від 19.12.2014 р., №19М-401 від 28.01.2015 р. №98М-401 від 04.03.2015 р., №2082 від 06.06.2014 р., №13651014 від 21.11.2014 р., №356М-401 від 10.11.2014 р., №368М-401 від 21.11.2014 р. №426М-401 від 19.12.2014р., №427М- 401 від 19.12.2014 р., №428М-401 від 19.12.2015 р., №333-401М від 24.10.2014 р., №КРК75 від 21.01.2014 р., №279М-401 від 11.09.2014 р., №65М-401 від 17.02.2014 р., №291М-401 від 29.09.2014 р., №410М-401 від 10.12.2014 р., №202М-401 від 19.06.2014 р. №231М-401 від 31.07.2014 р., №260М-401 від 04.09.2014 р., №КЕК84 від 18.12.2014 р., №292М-401 від 29.09.2014 р., №382М-401 від 01.12.2014 р. №208М-420 від 22.05.2013 р„ №67М-401 від 18.02.2014 р., №209М-401 від 03.07.2014 р., №195М-401 від 06.06.2014 р., №214М-401 від 11.07.2014 р., №232М-401 від 07.08.2014 р., №09939000 від 20.12.2013 р., №643М-411 від 10.07.2013 р., №532М-211 від 23.03.2011 р., №7-2014 ММ від 25.03.2014 р. №173М-401 від 26.05.2014 р., №424М-411 від 24.06.2014 р., №463М-411 від 09.07.2014 р., №125М-401 від 02.04.2014 р., №68М-401 від 18.02.2014 р. №187М-411 від 25.03.2014 р., №Д14.04.704 від 14.04.2014 р., №760М-411 від 31.10.2014 р., №7-2014 ММ від 25.03.2014 р.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 16.05.2016 №563/28-10-14-02/00203826, в якому встановлено наступні порушення:

- ст. 1 Закону України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного подання заяви про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, до розгляду судом, що призвело до нарахування пені в сумі 428 477 530,40 грн.;

- п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» із змінами та доповненнями, а саме невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, що призвело до застосування штрафних санкцій у розмірі 2 040,00 грн.

В ході перевірки було встановлено, що ПАТ «Азот» (Продавець) укладено контракт № 67М-401 від 18.02.2014 з компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Покупець) на поставку селітри аміачної, насипом.

Загальна сума контракту - 29 025 000,00 дол. США.

Перевіркою встановлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р. в частині ненадходження валютної виручки на суму 1 028 160,00 дол. США на територію України в законодавчо встановлені терміни розрахунку.

ПАТ «Азот» (Продавець) було укладено контракт №68М-401 від 18.02.2014р. з компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Покупець) на поставку карбаміду марки Б, насипом.

Загальна сума контракту - 31 000 000,00 дол. США.

Перевіркою встановлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р. в частині ненадходження валютної виручки на суму 20 706 140,00 дол. США на територію України в законодавчо встановлені терміни розрахунку.

ПАТ «Азот» (Продавець) було укладено контракт №125М-401 від 02.04.2014р. з компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Покупець) на поставку аміаку рідкого.

Загальна сума контракту - 8 600 000,00 дол. США.

Перевіркою встановлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р. в частині ненадходження валютної виручки на суму 6 478 325,39 дол. США на територію України, в законодавчо встановлені терміни розрахунку.

ПАТ «Азот» (Продавець) було укладено контракт №195М-401 від 06.06.2014р. з компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Покупець) на поставку карбаміду марки Б.

Загальна сума контракту - 78 120,00 дол. США.

Перевіркою встановлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р. в частині ненадходження валютної виручки на суму 13 020,00 дол. США на територію України в законодавчо встановлені терміни розрахунку.

ПАТ «Азот» (Продавець) було укладено контракт №173М-401 від 26.05.2014р. з компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Покупець) на поставку карбаміду марки Б, насипом.

Загальна сума контракту - 8 400 000,00 дол. США.

Перевіркою встановлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р. в частині ненадходження валютної виручки на суму 6 914 370,40 дол. США на територію України в законодавчо встановлені терміни розрахунку.

ПАТ «Азот» (Продавець) було укладено контракт №202М-401 від 19.06.2014р. з компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Покупець) на поставку карбаміду марки Б, насипом.

Загальна сума контракту - 11 200 000,00 дол.

Перевіркою встановлено порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р. в частині ненадходження валютної виручки на суму 1 504 606,60 дол. США на територію України в законодавчо встановлені терміни розрахунку.

Між компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Кредитор) та ПАТ «Азот» (Новий кредитор) було укладено договори про відступлення права вимоги від 21.07.2014 р. №467М-500, №468М-500, №469М-500, №470М-500, №471М-500, відповідно до умов яких Кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе вимоги до ПАТ «Концерн Стирол» (Україна) (Боржник) по договору купівлі-продажу №ЬА-6/2013 від 12.09.2013р., укладеному між Кредитором та Боржником.

Згідно п.п. 1.3, 1.4 Договору ПАТ «Азот» зобов'язується протягом 3-х днів з моменту підписання договору сплатити на користь компанії «NF Trading AG» (Швейцарія) плату за відступлене право вимоги.

За умовами Договорів про відступлення права вимоги від 21.07.2014 право Кредитора переходить до резидента України (ПАТ «Азот»), який може здійснювати право вимоги з іншого резидента України (ПАТ «Концерн Стирол» (Україна).

На підставі даних Договорів, укладених між ПАТ «Азот» (Сторона 1) та «NF Trading AG» (Швейцарія) (Сторона 2), підписано акти про зарахування зустрічних однорідних вимог №№26, 27, 28, 29, 30, 31 від 23.07.2014.

Виходячи з позиції відповідача, виконання договорів про відступлення права вимоги та зарахування зустрічних вимог призведе до ненадходження валютної виручки на територію України, оскільки розрахунки будуть здійснюватися в національній валюті між резидентами України, що порушує законодавчо встановлену систему валютного контролю за експортно-імпортними операціями в зовнішньоекономічній сфері.

На підставі акта перевірки від 16.05.2016 №563/28-10-14-02/00203826 контролюючим органом було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 15.06.2016:

- №0000761402 про застосування 447 373 496,12 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- №0000781402 про застосування 2 040,00 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при винесенні спірних рішень не враховано укладення позивачем з нерезидентом договорів про відступлення права вимоги та зарахування однорідних зустрічних вимог, внаслідок чого підстави для нарахування пені відсутні. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що адміністративно-господарські санкції згідно зі спірними рішеннями відповідачем застосовано до позивача з порушенням строків їх застосування.

Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з наступними змінами та доповненнями.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановами Правління НБУ № 475 від 16.11.2012 р. (діяла діють протягом 6 місяців з моменту набрання чинності), №163 від 14.05.2013 (строком дії до 19 листопада 2013 року), №453 від 14.11.2013 р. (строк дії до 17 травня 2014 року), № 270 від 12.05.2014 р. (строк дії до 20 серпня 2014 року), від 20 серпня 2014 року N 515 (строком дії до 21 листопада 2014 року), від 20.11.2015 р. № 734 (строком дії до 02 грудня 2014 року), від 1 грудня 2014 року N 758 (строком дії до 03 березня 2015 року включно), від 3 березня 2015 року N 160 (строком дії до 03 червня 2015 року) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Порушення резидентами строків, передбачених вказаною правовою нормою, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (стаття 4 Закону).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 ГК України, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 ЦК).

Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов'язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631 (далі - Інструкція № 136), експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та Цивільним кодексом України не забороняється припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов'язання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.

При цьому, виконання зобов'язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних грошових вимог за наявності належним чином оформлених документів є підставою для зняття банком із контролю експортно-імпортної операції, вчинюваної ним відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 і зареєстрованої Міністерством юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631.

З урахуванням наведеного, сторони зовнішньоекономічних операцій, здійснюючи експортно-імпортні операції, керувалися тим, що Законами та Кодексами України передбачено їх право на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних (грошових) вимог та обґрунтовано виходили з того, що таке право не може бути скасовано підзаконними актами.

У спірних правовідносинах договори про відступлення права вимоги та зарахування зустрічних грошових вимог відповідають наведеним вище нормам законодавства, а позивачем та нерезидентом у повній мірі дотримано передумови для проведення зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог, у зв'язку з дотриманням яких зустрічні грошові вимоги за зовнішньоекономічними контрактами та договорами припинилися у відповідних сумах згідно згадуваних договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, у ДПІ відсутні заперечення щодо сум поставки, вартості та сум раніше проведених розрахунків, про які йдеться в договорах про зарахування.

Враховуючи те, що зарахування зустрічних позовних вимог в даному випадку відповідає вимогам законів України та відсутні встановлені законом України заборони відносно проведення таких операцій, беручи до уваги те, що зустрічні грошові зобов'язання припинені шляхом зарахуванням зустрічних грошових вимог, суд приходить до висновку про безпідставність доводів ДПІ відносно зворотного. Відповідно висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваного рішення про нарахування пені, не враховують положень вказаних норм законів України та фактичних обставин взаємовідносин сторін, у зв'язку з чим вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується доводів ДПІ відносно того, що згідно з листами НБУ від 01.11.2013 № 28-310/20603 та від 04.06.2014 № 28-310/28125 «Про проведення заліку зустрічних однорідних вимог при здійсненні експортної операції резидента» проведення заліку зустрічних однорідних на суму валютної виручки, яка не надходитиме на рахунок клієнта за експортним контрактом є неможливим, оскільки призведе до порушення законодавства України колегія суддів зазначає наступне.

Вказані положення актів НБУ не встановлюють форму розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та, як підзаконні акти, відповідно, не обмежують дію норм Законів України, норми яких наведено судом вище та якими передбачено вільний вибір сторонами контракту форми розрахунків.

Між тим, згідно норм наведених підзаконних актів НБУ встановлюється обов'язковий продаж валютної виручки у певному розмірі, тобто, як приходить до висновку суд, - валюта підлягає продажу у разі її надходження на рахунок резидента, що само по собі не є обмеженням для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, право на що гарантовано законами України.

Що стосується функцій банків відносно зняття експортних операцій з валютного контролю, слід зазначити, що вказані положення підзаконних актів НБУ також не обмежують сторін зовнішньоекономічних угод у визначенні форми розрахунків та їх проведенні, у тому числі, шляхом зарахування, право на що для сторін контрактів визначено законами України. Вказані норми підзаконного акту також не містять заборони сторонам зовнішньоекономічних контрактів визначати форму розрахунків та здійснювати розрахунки, у тому числі, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Виходячи з наведеного, доводи зазначені доводи ДПІ не спростовують висновків суду першої інстанції у даній справі та не доводять зворотного.

Стосовно доводів відповідача щодо неправильного застосування при вирішенні справи ст. 250 ГК України при визначенні адміністративно-господарських санкцій за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності колегія суддів зазначає наступне.

Застосовані до позивача штрафні санкції за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких закріплено частиною 1 ст.238 Господарського кодексу України, оскільки, є заходом майнового характеру, спрямовані на припинення порушення суб'єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності та застосовуються уповноваженим органом державної влади. При цьому, розмір, порядок та строки застосування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не визначається Податковим кодексом України.

Цим самим спростовуються посилання апеляційної скарги відповідача на положення ч. 2 ст. 250 ГК України, згідно з якими дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері валютного регулювання.

Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері зовнішньоекномічної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, контролюючий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом пропущено строк застосування адміністративно-господарської санкції за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 15.06.2016 №0000761402 в повному обсязі.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме невиконання вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, колегія суддів виходить з такого.

Оскільки оскаржуване рішення відносно нарахування штрафу за неподання декларації про валютні цінності є похідним від встановлення наведених вище обставин проведення розрахунків у сфері ЗЕД та обставини, зазначені ДПІ в акті перевірки щодо неповернення валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами з компанією «NF Trading AG» № 67М-401 від 18.02.2014, № 68М-401 від 18.02.2014, № 125М-401 від 02.04.2014, № 195М-401 від 06.06.2014, № 173М-401 від 26.05.2014, № 202М-401 від 19.06.2014 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, відсутні підстави для висновку про порушення позивачем ст. 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а тому рішення відповідача про нарахування штрафу за неподання декларації про валютні цінності також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 27.10.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.