Ухвала суду № 62260367, 26.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Алябєв І.Г.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року справа №805/1811/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е. Г., суддів Василенко Л.А., Жаботинської С.В., секретаря судового засідання Борисова А.А., позивача ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 р. у справі № 805/1811/16-а (головуючий І інстанції Алябєв І.Г.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги та рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, Державної фіскальної служби України, в якому просив, визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування від 21 березня 2016 року № Ф-1333-23 у розмірі 20770,85 гривень, рішення Головного управління ДФС про результати розгляду первинної скарги від 18 квітня 2016 року № 1982/10/05/-99-10-01-12-1, рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 09 червня 2016 року № 6164/х/99/-99-11-02-02-25 (а.с.5-9).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року відмовлено в задоволені позовних вимог (а.с.75-77)

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій зазначив на порушення судом норм матеріального права, мотивуючи скаргу тим, що позивач є пенсіонером за віком, отримує пенсію та займається підприємницькою діяльністю, а відтак, має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Крім того, позивач у відповідності до пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, в редакції Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі Закон № 1669-VII), звільняється від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI.

Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважають, що рішення суду першої інстанції винесено з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований у якості фізичної особи підприємця 15 жовтня 2007 року, перебуває на обліку в Красноармійській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (а.с.10-15). Позивачу з 12 серпня 2002 року призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон № 2262-XII), що підтверджується посвідченням № 28727 (а.с.45).

21 березня 2016 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 1333-23, якою визначені зобовязання ОСОБА_2 зі сплати єдиного внеску станом на 29.02.2016 року за період з ІІІ квартал 2013 року по IV квартал 2015 року у розмірі 20600,85 гривень та штрафної санкції у розмірі 170,00 гривень (а.с.67).

Позивач, не погодившись із зазначеною вимогою, звернувся до Головного управління ДФС та ДФС України із скаргами від 28 березня 2016 року та від 12 травня 2016 року. За результатами розгляду скарг, Головним управлінням ДФС та ДФС України прийняті рішення від 18 квітня 2016 року № 1982/10/05/-99-10-01-12-1 та від 09 червня 2016 року № 6164/х/99/-99-11-02-02-25, якими скарги позивача залишені без задоволення, а спірна вимога без змін.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки позивач отримує пенсію за вислугою років призначену на підставі до Закону № 2262-XII, то він не має передбаченого частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI права на звільнення від сплати єдиного внеску.

Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема,Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV).

Право жінок на пенсію за віком, що передбачене частиною другою статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною другою статті 26 Закону № 1058-ІV, і пов'язується з досягненням відповідного віку, а саме: 60 років.

Згідно із статтею 1 Закону № 1058-ІV, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частина 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачає, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

При цьому в статті 10 Закону № 1058-ІV зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що слід розмежувати вид пенсії за вислугою років призначеної на підставі Закону № 2262-XII та підстави її призначення від пенсії за віком, передбаченою Законом № 1058-ІV та Законом № 1788-XII.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що положення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI не поширюються на осіб, які отримують пенсію за вислугу років призначену на підставі Закону № 2262-XII.

Оскільки позивач обрав пенсію за вислугу років, а при досягненні пенсійного віку не перейшов на пенсію за віком, то вона не набула право на пільгу, передбачену частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI.

Верховний Суд України неодноразово висловлював аналогічну правову позицію в справах цієї категорії, зокрема, в постановах від 21 квітня 2015 року (№ 21-90а15), від 26 травня 2015 року (№ 21-228а15) та від 26 січня 2016 року (№ 21-2971а15).

Стосовно посилання позивача на його звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI у відповідності до пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, в редакції Закону № 1669-VII, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами абз. 2 пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, в редакції Закону № 1669-VII, підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Отже, з наведеного вбачається, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період мають усі законні права для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати єдиного внеску (штрафів та пені) з 14 квітня 2014 року, за наявності поданої ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі заяви про звільнення від сплати платежів (не пізніше тридцяти календарних днів після закінчення АТО).

Тобто, вказана заява про звільнення подається у будь-який час не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Разом з цим, позивачем до теперішнього часу не було подано до податкової інспекції заяви щодо звільнення позивача від виконання своїх зобовязань визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI та від відповідальності за їх не виконання на підставі пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції

Крім того, відповідно до абз. 3 пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, в редакції Закону № 1669-VII, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення позивача з заявою про отримання сертифікату ТПП що засвідчує настання форс-мажорних обставин.

Тобто, в матеріалах справи відсутня заява позивача про звільнення від обов'язків платника єдиного внеску визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI подану до податкового органу та документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) що надає право на звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску передбачених Законом № 2464-VI (сертифікат), що обумовлює відмову в задоволені позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 р. у справі № 805/1811/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 р. у справі № 805/1811/16-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 27 жовтня 2016 року

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: Л.А. Василенко

ОСОБА_5